Ухвала суду № 47858014, 23.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6561/15

Головуючий у 1 інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП - 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Доценко Л.І., Заїкіна А.П.,

при секретарі - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015 року про відкриття провадження, -

встановила:

21 травня 2015р.ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення грошових коштів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015р. відкрито провадження по вказаній справі.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»(надалі ПАТ КБ ««ПриватБанк») просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015р. скасувати, та передати справу по підсудності до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилаються на те, що відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їх місцезнаходженням. Місцезнаходження юридичної особи ПАТ КБ «ПриватБанк» є м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемога, 50. Юридичну адресу позивач знав, і звертаючись в суд із позовом, зазначив її в реквізитах відповідача. Стороною в спірному договорі є ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридична особа, таким чином в даному випадку не має місце спір, що виник з діяльності філії або представництва.

Представники ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах ОСОБА_1 просили апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Представник ПАТ КБ ««ПриватБанк» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, сповіщалися належним чином про слухання справи, про що у справі є докази (а.с.26).

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення з відповідача грошових коштів, які перебувають на депозитному та картковому рахунку.

Відкриваючи провадження по справі, суддя першої інстанції посилався на те, що позов відповідає вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК України, підстав для відмови у відкритті провадження по справі згідно ст.122 ЦПК України не встановлено, справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судді, так як він ґрунтується на нормах процесуального права.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_1 зазначила зареєстроване своє місце проживання у АДРЕСА_1 з 19 лютого 2015р., що знаходиться у Приморському районі м. Одеси, а також посилалася на Закон України « Про захист прав споживачів».

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» вказував на те, що сама позовна заява за формою і змістом не відповідає вимогам, встановленим уЗаконі України «Про захист прав споживачів», а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не узгоджується з положеннями закону, на який вона посилається. Така послуга, як банківський вклад, не підпадає під визначенняЗакону України « Про захист прав споживачів», оскільки обов'язковою умовою банківського вкладу є виплата вкладнику відсотків, тобто отримання прибутку. Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами не підпадають під дію цього Закону, а є договірними та повинні розглядатися судом відповідно до ст.109 ЦПК України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність" до банківських послуг належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до ч. 5ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

За таких обставин, суддя правомірно відкрив провадження у даній справі за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Доводи апелянта про те, що даний позов необхідно пред'являти за місцезнаходженням відповідача відповідно до ч. 2 ст.109 ЦПК України суперечать положенням п. 5 ст.110 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що правовідносини сторін не регулюються Законом України « Про захист прав споживачів» колегія суддів вважає необгрунтованими.

Відповідно до п. 22 ст.1 Закон України « Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У відповідності до п.п. З, 18 ч. 1 ст.1 зазначеного Закону виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари, або пропонує їх до реалізації.

Тобто закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Закон України « Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої «слабкої сторони», як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що указаним Законом регулюються відносини, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.

Позивачем заявлено позов про виконання договору про банківський вклад, тобто з приводу надання відповідачем фінансових послуг, тому, крім спеціального законодавства, правовідносини сторін регулюються також і Законом України « Про захист прав споживачів».

Так, в Аналізі судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) від 01.02.2013 року Верховний Суд України зазначив, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Закону України « Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають, у тому числі, з договорів банківського вкладу підпадають під дію Закону України « Про захист прав споживачів».

Зокрема, згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст.1 зазначеного Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У ч. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Як роз'яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" №5 від 12 квітня 1996 року, судам слід мати на увазі, що до відносин, які регулюються Законом України „ Про захист прав споживачів", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян ( у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону України „ Про захист прав споживачів".

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частина 1ст.633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 2 ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.2 Закону України „ Про банки і банківську діяльність" клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Тобто, виходячи з наведеного, відносини, які склалися з договору банківського вкладу підпадають під дію Закону України « Про захист прав споживачів », а тому позивач має право вибору на подачу позову за місцем свого проживання.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються як положеннями Закону України „ Про захист прав споживачів" так і відповідними нормами Цивільного Кодексу України та іншого законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала судді про відкриття провадження у справі постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування не має.

При подачі апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» не було сплачено судовий збір у розмірі 121,80 коп. за подачу апеляційної скарги, які підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 209,303,307ч.2п.1,312, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 121(сто двадцять одну) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

А.П. Заїкін

Л.І. Доценко