Ухвала суду № 47849626, 29.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1919/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецька І.О.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2015р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015р. ТОВ «Бєлтранс» звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014р. за №0001002200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 15.08.2014р. по 21.08.2014р. ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із TOB «Арткрісті» за період з 01.01.2014р. по 21.07.2014р. та з питань відображення результатів даних операцій в податковій звітності за 2014р.

За результатами перевірки ДПІ 29.08.2014р. складено акт за №152/22/37260797 у висновках якого зазначено про недійсність правочинів, вчинених між позивачем та контрагентом, внаслідок того, що TOB «Арткрісті» безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів на адресу контрагента - покупця TOB «Бєлтранс», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. У зв'язку із зазначеним, ДПІ встановлено, що правочини позивача з контрагентом не створили реальних правових наслідків, а тому є нікчемними.

На підставі таких висновків ДПІ 12.09.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001002200 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "Бєлтранс" з податку на додану вартість на загальну суму 2408500,50грн., із них: за основним платежем - 1605667грн., штрафними санкціями - 802833,50грн.

Позивач зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки на відсутність реєстрації податкових накладних, виписаних TOB «Арткрісті» у лютому і березні 2014р. по господарським операціям з TOB "Бєлтранс" в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає фактичним обставинам, оскільки наданим витягом з ЄРПН підтверджується факт реєстрації цих податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України строк. Тому, порушень вимог податкового законодавства України Товариство не допускало.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2015р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.09.2014р. №0001002200.

Стягнуто судові витрати у сумі 487,20грн. із Державного бюджету України на користь ТОВ "Бєлтранс".

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом та подальше використання у власній господарській діяльності.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області 29.08.2014р. складено акт за №1452\22\37 у висновках якого вказано на порушення позивачем п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1605667грн., в т.ч.: за лютий 2014р. на суму 629723грн., за березень 2014р. на суму 975943грн.

12 вересня 2015р. на підставі акту перевірки за №152/22/37260797 від 29.08.2014р. ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001002200 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "Бєлтранс" з податку на додану вартість на загальну суму 2408500,5грн., із них: за основним платежем - 1605667грн., штрафними санкціями - 802833,5грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ про те, що отриманні від контрагента податкові накладні не зареєстровані у ЄДРПН, від ДПІ надійшли акти про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Арткрісті» , оскільки вони не знаходяться за податковою адресою, а також угоди укладені з цим контрагентом є недійсними, крім того, директор підприємства повідомив, що господарською діяльністю не займалась.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 14.1.36 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як визначено в ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, що 27.02.2014р. між TOB «Арткрісті» (продавець) ТОВ "Бєлтранс" (покупець) укладено договір поставки за №27-02-01/14. (т.1 а.с.74-78).

За умовами п.1.1 Розділу І договору, постачальник (TOB «Арткрісті») поставляє за заявками покупця (TOB «Бєлтранс») товар (нафтопродукти), а покупець приймає його та зобов'язується оплатити його вартість; згідно п.1.2 асортимент товару, його номенклатура, кількість і ціна вказуються в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору. В рахунках-фактурах за вказаним договором зазначено постачання контрагентом TOB "Бєлтранс" дизельного палива.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором "Бєлтранс" надано наступні документи: видаткову накладну № РН - 0000047 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру № СФ-0000047 від 28.02.2014р.; видаткову накладну № РН - 0000046 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру № СФ-0000046 від 28.02.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000045 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру № СФ-0000045 від 28.02.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000044 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру № СФ-0000044 від 28.02.2014р.; видаткову накладну № РН - 0000014 від 31.03.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000005 від 31.03.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000006 від 31.03.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000007 від 31.03.2014р.; видаткову накладну № РН - 0000008 від 31.03.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000009 від 31.03.2014р.; видаткову накладну № РН - 0000010 від 31.03.2014р.; видаткову накладну № РН - 0000011 від 31.03.2014р.; товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного пального власним (орендованим) автотранспортом (т.1 а.с.79-98, 101-108).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платником податків TOB «Арткрісті» за договором поставки №27-02-01/14, позивачем надано суду копії податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом, а саме: податкову накладну від 28.02.2014р. №44 на суму 413 364,16грн.; податкова накладна від 28.02.2014р. №45 на суму 564416,78грн.; податкову накладну від 28.02.2014р. №46 на суму 433089,68грн.; податкову накладну від 28.02.2014р. №47 на суму 579381,00грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №5 на суму 498523,36грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №6 на суму 587427,73грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №7 на суму 325871,51грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №8 на суму 693873,90грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №9 на суму 557626,14грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №10 на суму 472641,56грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №11 на суму 522459,14 грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №14 на суму 628154,72грн. (т.1 а.с.145-148, 155-162).

Крім того, судом встановлено, що 27.02.2014р. між TOB «Арткрісті» (продавець) ТОВ "Бєлтранс" (покупець) укладено договір поставки за №27-02-02/14 (т.1 а.с.109-111).

За умовами п.1.1 Розділу І договору, постачальник (TOB «Арткрісті») поставляє за заявками покупця (TOB «Бєлтранс») товар, а покупець приймає його та зобов'язує оплатити його вартість; згідно п.1.2 асортимент товару, його номенклатура, кількість і ціна вказуються в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору. За даним договором постачальник поставляв позивачу запчастини, про що зазначено в рахунках - фактурах, наданих позивачем.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором "Бєлтранс" надано наступні документи: видаткову накладну № РН - 0000048 від 28.02.2014 року; рахунок - фактуру №СФ-0000048 від 28.02.2014р.; видаткову накладну №РН- 0000049 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру №СФ-0000049 від 28.02.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000050 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру №СФ-0000050 від 28.02.2014р.; видаткову накладну № РН - 0000051 від 28.02.2014р.; рахунок - фактуру №СФ-0000051 від 28.02.2014р.; , видаткову накладну №РН - 0000013 від 31.03.2014р.; видаткову накладну №РН - 0000012 від 31.03.2014р.; товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.99, 100, 112-122).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платником податків TOB «Арткрісті» за договором поставки №27-02-02/14, позивачем надано суду копії податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом, а саме: податкову накладну від 28.02.2014р. №48 на суму 525422,00грн.; податкову накладну від 28.02.2014р. №49 на суму 498183,00грн.; податкову накладну від 28.02.2014р. №50 на суму 684396,00грн.; податкова накладна від 28.02.2014р. №51 на суму 578267,00 грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №12 на суму 689260,0грн.; податкову накладну від 31.03.2014р. №13 на суму 381640,00 грн. (т.1 а.с.149-154).

На підтвердження факту перерахування коштів на рахунок контрагента у розмірі 4929954,41грн. за договорами №27-02-01\14 та №27-02-02\14 від 27.02.2014р. позивачем надано відповідні платіжні доручення (т.1 а.с.174-189).

Відповідно договору №01/08/01-14 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Арткрісті» (первісний кредитор), ТОВ «Лейквуд» (новий кредитор) та TOB «Бєлтранс» (боржник), решту боргу за вказаними договорами поставки у сумі 4704043,27грн. TOB «Бєлтранс» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Лейквуд», що підтверджується карткою рахунку 6852 по контрагенту ТОВ «Лейквуд», в якій наявні посилання на банківські виписки № 0003154 від 13.08.20-14р., № 0000453 від 14.08.2014р., №0000459 від 20.08.2014р. (т.1 а.с.142-144).

Рух активів в процесі здійснення господарської діяльності позивача також відображено в картці рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Арткрісті». (т.1 а.с.123-141).

На підставі представлених документів TOB "Бєлтранс" і задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2014р. на суму 629723 грн., за березень 2014р. на суму 975 943грн., а всього за вказані періоди на загальну суму 1605667грн.

За правилами п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України зазначено порядок визначення податкового кредиту та його виникнення.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначний порядок надання покупцю податкової накладної, її оформлення, у якому порядку вона реєструється в реєстрі виданих податкових накладних, та вказано коли у платника податку виникає право на нарахування податку.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012р. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, діючим Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у передбачених законом випадках. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як визначено в п.10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246, датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Пунктом 11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 передбачено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку. Якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Абзацами 5-7 п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Як вбачається з доданої до справи роздрукованої квитанції №1 про реєстрацію податкових накладних TOB «Арткрісті» в Центральному порталі прийому звітності МДЗ України, (т.3 а.с.197-214) та витягу з Єдиного реєстру податкових накладних станом на 03.06.2015р., податкові накладні були прийнятті та реєстровані контролюючим органом за №№ 5-14 від 31.03.2014р., та №№ 44-51 від 28.02.2014р. При цьому, будь-яка інформація щодо неприйняття вказаних податкових накладних відповідачами суду не надана.

Цей факт також підтвердив в судовому засіданні представник ДПІ, надавши виписку з Єдиного державного реєстру податкових накладних від 28.02.2014р. станом на 6.06.2015р. (дата реєстрації в ЄРПН - 14.03.2014р.) та від 31.03.2014р. (дата реєстрації в ЄРПН - 14.04.2014р.).

Наведені докази свідчать про те, що ДПІ зроблений помилковий висновок про те, що видані податкові накладні не були зареєстровані в ЄДРПН.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит з ПДВ на суму 1605667грн. по господарським операціям з ТОВ «Арткрісті» , оформлені у встановленому законом порядку, зареєстровані платником податку.

Що стосується посилань ДПІ на недійсність та нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Арткрісті», то судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідності до вимог ст.234 та 228ЦК України, визнання угод недійсними та нікчемними відбувається тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано будь яких судових рішень, які б свідчили про визнання угод, укладених між позивачем та контрагентом, недійсними чи нікчемними.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що угоди є дійсними, та відповідають вимогам діючого законодавства.

Крім того, на підтвердження факту оплати позивачем вартості придбаного у ТОВ «Арткрісті» товару, рух активів в процесі господарської діяльності, позивачем надані картки рахунків 631,6852 ТОВ «Белтранс» по контрагентам ТОВ «Арткрісті» та ТОВ «Лейквуд» (т.1 а.с.190). На підтвердження подальшого використання в господарській діяльності придбаного у TOB «Арткрісті» товару, позивачем надано копії подорожніх листів за березень, квітень, травень, червень 2014р. (т.2 а.с.101-250, т.3 а.с.1-196) на підтвердження витрат дизельного палива; та акти списання зі складу підприємства товарно-матеріальних цінностей - запчастин (т.1 а.с.191-250, т.2 а.с.2-16), які використовувалися для технічного обслуговування та ремонту автотранспорту позивача, основним видом діяльності якого є транспортна діяльність.

Наведені документи свідчать про зміни в майновому стані підприємства і, як наслідок, про реальність господарських операцій позивача з контрагентом.

Що стосується посилань ДПІ на акти перевірки, по яким не можливо провести зустрічну перевірки контрагента, судова колегія вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що не можливість проведення перевірки контрагента не позбавляє права позивача, при наданні усіх первинних документів на формування податкового кредиту.

Що стосується посилань ДПІ на допит свідка ОСОБА_2 директора ТОВ «Арткрісті», суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що вироку по кримінальній справі щодо вказаної особи не було, а питань щодо взаємовідносин стосовно ТОВ «Бєлтранс» наведеному свідку не ставилося.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентом - TOB «Арткрісті», сформований у відповідності до вимог Податкового кодексу України, і підстав для не включення до складу податкового кредиту з ПДВ у періодах лютий та березень 2014р. суми 1605667грн. у вказаного відповідача не було.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Лук'янчук

І.О. Турецька