Ухвала суду № 47849625, 29.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/8656/2011

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015р. по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство" до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011р. ПАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство" (далі ПАТ Заплазське ХПП») звернулось в суд із позовом до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі ДПІ) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332300, №0000342300, №0000352300 від 19.05.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 22.03.2011р. по 26.04.2011р. ДПІ проведено перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки ДПІ 05.05.2011р. складено акт за №367/2300/00955348 у висновках якого зазначено на те, що операції по придбанню ПАТ «Заплазське ХПП» інформаційно-консультативних послуг на суму 500000грн. у ПП «Квантор плюс» є безтоварними і не були призначені для використання у фінансово-господарській діяльності Товариства. Відсутні первинні документи, які свідчать про факт здійснення господарської операції (консультативних послуг) у вигляді письмових висновків, технологічних схем та письмових звернень замовника.

На підставі таких висновків ДПІ 19.05.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000332300, яким визначено ВАТ "Заплазське ХПП" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 104167грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26042грн.; №0000342300, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 692100грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173025грн.; №0000352300, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 83 333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20 833грн.

Не погоджуючись з висновками податківців та прийнятими на підставі цих висновків податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Любашівської МДПІ Одеської області, а потім і до ДПА в Одеській області та ДПА України, проте поданні скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає, що всі первинні документи на підтвердження факту здійснення господарської операції з придбання інформаційно-консультаційних послуг є в наявності та своєчасно надані до перевірки, але залишені ДПІ поза увагою. В зв'язку із цим, висновки акту перевірки не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2012р. (т.а.с.181-187) позов ПАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство" задоволено та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із прийнятим рішення ДПІ подало апеляційну скаргу, та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013р. (а.с.236-239) скаргу залишено без задоволення, а постанову без змін.

ДПІ подало касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду та ухвалою ВАСУ від 8 грудня 2014р. (т.1 а.с.273-275) касаційну скаргу ДПІ задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1.03.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р. скасовано, справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції. Підставою для скасування попередніх судових рішень стали висновки ВАСУ про те, що суди попередніх інстанції не дослідили характер та зміст спірних операцій між платником податку та ПП «Квантор плюс»; не досліджені усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та наявність у підприємства основних засобів і трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій; не дослідили чи відбувся дійсний рух активів між учасниками господарських операцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015р. позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області №0000332300, №0000342300, №0000352300 від 19.05.2011р.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують певний вид господарської операції, їх реальність та використання у власній господарській діяльності. Крім того, позивачем надані усі необхідні документи, які підтверджують, що рішення акціонерів про виплату дивідендів за підсумками роботи у 2009р. не приймалось, а тому платником податку правомірно не нараховувались та не вносились до бюджету авансові внески з податку на прибуток, як визначено в п.п.7.8.1, 7.8.2 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що у відповідності до вимог Податкового законодавства ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 5 травня 2011р. складено акт за №367/2300/00955348 (т.1 а.с.9-81). В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Заплазьский ХПП» допущено порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 104167грн., у тому числі за 2 квартал 2010р. в сумі 104167грн.; допущено порушення вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" №198/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 83333грн., у тому числі в квітні 2010р. в сумі 83333грн.; порушення вимог п.п.7.8.2. п.7.8. ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст.36 ЗУ "Про акціонерні товариства" (із змінами та доповненнями) в частині несплати авансового внеску податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в розмірі 692100грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ 19 травня 2011р. прийняті: податкове повідомлення-рішення за №0000332300, яким ВАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 104167грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 042грн.; податкове повідомлення-рішення за №0000342300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 692100грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173 025грн.; податкове повідомлення-рішення за №0000352300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 83 333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20833грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що позивачем не нараховано та не внесено до бюджету авансові внески з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати в розмірі 30 відсотків чистого прибутку за результатами роботи підприємства у 2009р., а також безпідставно віднесено до витрат надання інформаційно-консультаційних послуг за договором між позивачем та ПП «Квантор Плюс». При цьому, що стосується надання інформаційних послуг ДПІ вказало, що вони є безтоварними і не були призначені для використання у фінансово-господарській діяльності, а були направлені на збільшення витрат підприємства та мінімізації зобов'язань по податку на прибуток.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підстави, за якими вони були прийняти, суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо висновку ДПІ в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток із сум дивідендів за 2009р. в сумі 692100грн.

Як визначено в п.1.9 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

За правилами п.п.7.8.2 ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, крім випадків, передбачених п.п.7.8.5 цього пункту. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому, вказана норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

З матеріалів справи вбачається, що вищим органом ВАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" є загальні збори, до компетенції яких належить затвердження порядку розподілу прибутку та прийняття рішення про виплати дивідендів.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що у 2009 році загальними зборами ВАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів не приймалося, а навпаки, було прийнято рішення про використання чистого прибутку на розвиток підприємства, що підтверджується листом №57 від 23.06.2010р. наданого на запит Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (т.1 а.с.156).

Враховуючи вище викладені обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відсутнє рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів, то відсутній і об'єкт оподаткування та обов'язок нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток з дивідендів згідно з п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дана правова позиція також викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013р. (К/9991/17967/12).

Щодо висновків ДПІ про безпідставне віднесення до складу витрат вартість робіт\послуг про надання інформаційно-консультативних послуг від ПП «Квантер Плюс» на суму 500000грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 104167грн. та завищення податкового кредиту на суму 83333грн.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 1 лютого 2010р. між позивачем та ПП «Квантор Плюс» укладений договір по надання консультативно-інформаційних послуг пов'язаних з технологією завантаження зерна у морські контейнери та подальший експорт (т.1 а.с.35-37). На підтвердження надання вказаних послуг, позивачем додано до матеріалів справи: акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2010р. (т.1 а.с.146); рахунок-фактуру від 30.04.2010р. (т.1 а.с.147); податкову накладну від 30.04.2010р. (т.1 а.с.53); податкову декларацію за квітень 2010р. з додатком №5 (т.1 а.с.54-56); реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.57,58).

Як визначено в п.п.5.1 ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Обмежень щодо віднесення до складу валових витрат не дозволяється.

За своїм змістом наведені норми ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Оскільки позивачем наданні усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірно висновку про те, що платником податку правомірно віднесено до складу витрати вартість робіт\послуг за договором від 1.02.2010р. між ПП «Квантер Плюс», які в подальшому були використані у власній фінансово-господарській діяльності.

За правилами п.1.7 ст.1 ЗУ "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну.

Як визначено в п.п.7.2.6, п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4. ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наведені приписи Закону передбачають лише два випадки не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Також частиною 2 ст.3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV визначено, що на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та отримання вказаних послуг за договором про надання консультаційно-інформаційних послуг платником податку надано: -копію листа Голови правління ВАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" №30 від 01.04.2010р., адресованого директору ПП "Квантор Плюс" про надання консультації з питання навантаження зернових культур в морські контейнери (т.1 а.с.38); - копію листа директора ПП "Квантор Плюс" №0204 від 02.04.2010р., адресованого Голові правління ВАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" з рекомендаціями, технологічними схемами та проханням надати список осіб, які будуть приймати участь в навчанні (т.1 а.с.39); - копію листа Голови правління ВАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" №31 від 05.04.2010р., адресованого директору ПП "Квантор Плюс" з переліком осіб, які будуть приймати участь у навчанні (т.1 а.с.40); - копію протоколу проведення консультаційно-навчального семінару з питань навантаження зернових та масляних культур в морські контейнери для подальшої відправки їх на експорт від 07.04.2010р. (т.1 а.с.41); - копію стислого опису технології проведення торгово-закупівельної діяльності (т.1 а.с.42-45); - копію переліку комерційних пропозицій по обладнанню для навантаження зерна в контейнери (т.1 а.с.46-52); - копію податкової накладної (т.1 а.с.53); - копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.57-58); - копію балансу на 31.12.2009р. (т.1 а.с.68-69); - копію звіту про фінансові результати за 2009 рік (т.1 а.с.70).

Крім того, на підтвердження використання отриманих послуг у своїй господарській діяльності позивачем надані біржові контракти, копії рахунки, копії митних декларацій.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Квантор Плюс», оскільки на підтвердження реальності господарської операції надані усі первинні документи, та доведений факт використання послуг у власній фінансовій діяльності.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Лук'янчук

І.О. Турецька