Ухвала суду № 47849618, 31.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1343/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Левицької З.С.

розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства "Атлантікс" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року приватне підприємство "Атлантікс" (далі - позивач, ПП) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, та, посилаючись на протиправність висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з його контрагентом ТОВ "Лилиан Грей " по факту отримання позивачем товару від останнього, просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062201 від 29.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ від здійснення угод з контрагентом, які відповідач вважає нікчемними.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївського окружним адміністративним судом 12 вересня 2013 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської Об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 29.01.2013 № 0000062201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності всіх податкових та видаткових накладних та інших первинних документів, які підтверджують факт придбання товару у контрагента, а тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту отриманий ПДВ при придбані товару у ТОВ "Лилиан Грей".

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про залишення позову без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача та на те, що податкові накладні складені на російській мові, а отже не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та не можуть слугувати підставою для зарахування сум ПДВ до податкового кредиту.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення позивача на зазначену апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що в апеляційній скарзі не спростовано правову позицію позивача, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Атлантікс " зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

28.12.12-04.01.12 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Лилиан Грей" з 01.02.2010 по 31.12.2010 року.

14.01.2013 за результатами перевірки відповідачем було складено акт № 2/22-01/34055047, у висновках якого зазначено, що позивачем за грудень 2010 року безпідставно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму ПДВ 37 384,85 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Лилиан Грей", який проведено на підставі нікчемних правочинів, та відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2.6 п. 7.2,, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (далі Закон №168).

29.01.2013 року на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 37 385грн. та штрафними санкціями на суму 9346,25грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При перевірці відповідності правочину ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися наявність наміру порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фіктивна діяльність суб'єкта господарювання повинна доводитись в рамках кримінально-процесуального законодавства, зокрема вироком або постановою суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства за здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач уклав з ТОВ "Лилиан Грей" договір купівлі - продажу від 09.12.2010 року № 091210-1 відповідно до умов якого позивач отримав від відповідача податкові та видаткові накладні на постачання вікон та дверей на загальну суму 224309,1 у т.ч. ПДВ 37384,84 грн.

Транспортування товару проводилось засобами постачальника, доставка товару входила у вартість товару.

Розрахунок по операціям проводився у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями № 103 від 29.12.2010 року, № 112 від 12.01.2010 року (а.с.50-51)

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області від 21.03.2011 року № 336/23-300/37104023 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Лилиан Грей ", щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Торговий Дім "Нефтеагросервіс" відомостей за грудень 2010 року (а.с.170-172), як на підставу "безтоварності" операцій між позивачем та контрагентом.

Апеляційний суд звертає увагу не те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить лише про відсутність звірки. Доказам порушення щодо ведення податкового обліку такий акт не є.

Щодо доводів апелянта про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, оформленими на російській мові, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається в паперовому чи електронному вигляді та повинна містити обов'язкові реквізити, однак про необхідність заповнення цих реквізитів українською мовою не вказано.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатиметься перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перераховані у підпунктах «а» - «і» пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

Порушення вимог п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, щодо заповнення податкової накладної державною мовою, не може бути підставою для позбавлення платника права на формування на її підставі податкового кредиту.

Положення статті 198 Податкового кодексу України та інші норми цього кодексу не ставлять в залежність формування податкового кредиту від мови заповнення податкової накладної.

Також апеляційний суд зазначає, що такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідних сум податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

При цьому, наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи ті ніші документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N996-XIV від 16.07.1999 та Положення N168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за транспортні послуги, надані за видатковими накладними, відповідає вимогам ст. 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з моменту проголошення судового рішення.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин