Постанова № 47849418, 28.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6449/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 21 липня 2011 року №0000092301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 18202,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4550,50 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах від 21 липня 2014 року є правомірним та таким, що прийняте відповідно до порушень, виявлених під час проведення перевірки позивача.

Позивач, також не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що нормами законодавства не передбачено коригування (зменшення) платниками податків валових витрат при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Кам'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТОВ «Інтербудтехсервіс» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25 травня 2011 року по 07 липня 2011 року ДПІ у Кам'янському районі Черкаської області, правонаступником якої на час розгляду справи в суді є Кам'янська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області, проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 липня 2011 року №196/23-32357080, згідно якого перевіркою встановлено порушення позивачем пп.пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.пп.5.2.1, 5.2.10 п.5.2, пп.пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено недоплату податку на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 124612 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 18660 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 102136 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 3816 грн.

На підставі акту від 14 липня 2011 року №196/23-32357080 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21 липня 2011 року №0000092301, згідно якого за порушення пп.пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.пп.5.2.1, 5.2.10 п.5.2, пп.пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 155765,00 грн., у тому числі 124612,00 грн. за основним платежем та 31153,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині, звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 року №0000092301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 120338,00 грн. за основним платежем та 30084,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення не розглядається

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині є обґрунтованим, оскільки позивач неправомірно не виключив зі складу валових витрат суми при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, натомість, в іншій частині позивачем не допущено порушень податкового законодавства.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Як вбачається з акту перевірки №196/23-32357080 від 14 липня 2011 року, під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з тим, що позивач не відобразив у колонці 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства вартості запасних частин, які використані для проведення ремонтів та поліпшення основних засобів за IV квартал 2008 року в сумі 72809,00 грн., в результаті чого збільшено суму приросту запасів та, відповідно, валовий дохід за 2008 рік на суму 72809,00 грн. та донараховано податку на прибуток за даний період в розмірі 18202,00 грн. (72809,00 грн. * 25%).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний на момент виникнення таких правовідносин.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році позивачем придбавалися запчастини на суму 72809,00 грн., які мали бути використані для проведення ремонтів та поліпшення основних засобів за IV квартал 2008 року. Зазначені витрати були включені ТОВ «Інтербудтехсервіс» до складу валових витрат.

Наявна в матеріалах справи копія наказу від 24 вересня 2008 року №3-ОЗ підтверджує, що вказані запчастини придбавались позивачем для проведення поточного ремонту з метою утримання автотранспорту підприємства в робочому стані.

У відповідності до п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в бухгалтерському обліку підприємства вартість запасних частин в сумі 72809 грн. була віднесена на дебет рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», який відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, призначений для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса, оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. За дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Позивачем до матеріалів справи додано витяг з головної книги по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за 2008 рік, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, з яких вбачається наявність придбаних запчастин та відсутність фактичного їх використання при ремонтних роботах в 2008 році, що свідчить про відсутність підстав для відображення витрат в розмірі 72809 грн. у колонці 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, а також відсутність підстав для донарахування податку на прибуток за даний період в розмірі 18202,00 грн.

Також з акту перевірки №196/23-32357080 від 14 липня 2011 року вбачається, що під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивач не здійснив зменшення валових витрат при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності на загальну суму 477843,00 грн., в тому числі по ТОВ «Мал-Еко» - 97701,43 грн., ТОВ «Волопас-2003» - 279269,21 грн., ПП «ТВП «Аглінк» - 29569,82 грн., ТОВ «Тріо» - 11050,00 грн., ДП «Кам'янський спиртовий завод» - 3377,39 грн., КП «Уманське РЕУ №3» - 600,00 грн., ТОВ «Графіка» - 56231,25 грн., ТОВ «Альфа-сервіс» - 44,32 грн.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що формування валових витрат на дату оприбуткування товарів, придбаних платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, на підставі договорів, що передбачали здійснення компенсації за придбані товари (послуги), відповідає вимогам податкового законодавства.

В силу вимог пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 зазначеного Закону сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

З аналізу вищенаведеного вбачається, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суму кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

З акту перевірки №196/23-32357080 від 14 липня 2011 року вбачається, що позивачем у зв'язку з закінченням терміну позовної давності в 4 кварталі 2010 року віднесено до складу валового доходу (по р.01.6 декларації «Інші доходи») суми заборгованості за раніше отримані товари, послуги (кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності з періодом виникнення жовтень-грудень 2007 року) на загальну суму 573412 грн. (з урахуванням ПДВ), тобто збільшено валовий дохід у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Разом з тим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норм, які б зобов'язували ТОВ «Інтербудтехсервіс» одночасно зі збільшенням валових доходів на суму кредиторської заборгованості корегувати (зменшувати) валові витрати на суму такої кредиторської заборгованості.

Аналогічна позиція міститься в рішення Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі №21-201а11, а тому в силу ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку щодо безпідставності та необґрунтованості тверджень відповідача стосовно порушення ТОВ «Інтербудтехсервіс» норм податкового законодавства внаслідок відсутності коригування у бік зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач всупереч ч.2 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2011 року №0000092301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині 120338,00 грн. основного платежу та 30084,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке підлягає скасуванню в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янському районі Черкаської області від 21 липня 2011 року №0000092301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині 120338,00 грн. основного платежу та 30084,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 03 серпня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.