Постанова № 47849417, 30.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/4568/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кицюк В.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві - Гончаренка Миколи Олександровича на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, інспектора відділу ДАІ Шевченківського району м. Києва старшого лейтенанта міліції Демена Сергія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, інспектора відділу ДАІ Шевченківського району м. Києва старшого лейтенанта міліції Демена Сергія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на його думку, постанова відповідача не відповідає вимогам закону, оскільки в ній не зазначено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним, на думку співробітника ДАІ, адміністративного правопорушення, та не наведено мотиви відхилення його доводів про те, що 24 лютого 2015 року приблизно о 19.00 годині в м. Києві на перехресті провулку Делегатського та вулиці Овруцької він правила дорожнього руху не порушував, більше того, позивач наполягає на тому, що його права інспектором ДАІ йому роз`яснені не були, також акцентує увагу суду, що в його діях взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вимоги дорожнього знаку 4.2 "рух праворуч" він порушити не міг, оскільки такого знаку на вказаній ділянці дороги не було.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 24 лютого 2015 року серії ПС1 № 532749 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві - Гончаренка Миколи Олександровича подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню в частині закриття провадження в справі, в іншій частині - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 24 лютого 2015 року старшим лейтенантом міліції Шевченківського ВДАІ Деменем С.П. було складено у відношенні позивача протокол про адміністративне правопорушення, в якому було зазначено, що останній керуючи автомобілем "Мазда 3" по вул. Дегтярівській в м. Києві не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 "рух праворуч" і здійснив лівий поворот, чим порушив п. 4.2 додатку 1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивача на підставі вищезазначеного протоколу визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.

За змістом постанови у справі про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2015 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за подіями, які мали місце в цей день, місцем вчинення правопорушення зазначено вул. Овруцька в м. Києві.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Диспозиція частини 1 статті 122 КУпАП передбачає, зокрема, порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків.

Відповідно до Правил дорожнього руху України дорожній знак 4.2 Додатку № 1 має назву «рух праворуч» та відноситься до групи наказових знаків, вимоги яких обов'язкові для водіїв та повинні ними неухильно виконуватись для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на спірній ділянці шляху був відсутній дорожній знак 4.2 «рух праворуч» у виді, визначеному Правилами дорожнього руху України, оскільки відповідно до наданих позивачем доказів на даному перехресті провулку Делегатського та вулиці Овруцької містився знак, що за своїм зовнішнім виглядом відповідає знаку 4.2 «рух праворуч», встановленому ДСТУ 4100-2002, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10. 2001 року «Про правила дорожнього руху».

При цьому, зокрема, змінено зовнішній вигляд дорожнього знаку 4.2. «рух праворуч» щодо вигляду білої стрілки, що вказує напрямок руху, в іншій частині вигляд знаку залишився незмінним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що на спірній ділянці шляху містився дорожній знак 4.2 старого зразка та зображення якого відповідає ДСТУ 4100-2002.

Враховуючи зазначене колегія суддів приймає до уваги, що на час скоєння позивачем адміністративного правопорушення ДСТУ 4100-2002 є чинними, дію знаків, що визначені положеннями вказаного правового акта не скасовано, крім того, спірний знак 4.2 старого зразка не містить суттєвих розбіжностей з аналогічним знаком нового зразка за своїм зображенням та за іншими ознаками, що могло б утруднити чи зробити неможливим розпізнання його значення та вказівки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо відсутності на спірній ділянці шляху дорожнього знаку 4.2, який беззаперечно зобов'язував позивача здійснити рух тільки праворуч, оскільки виходячи з зазначеного вище та того, що сторонами не заперечувався факт наявності знака 4.2 "рух праворуч" у виді, встановленому ДСТУ 4100-2002.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Разом з цим колегія суддів зауважує про наступне.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП за загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 257 Кодексу протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 Кодексу.

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.

Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.

Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, термін "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу. уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення

Правова позиція по даному питанню висловлена Конституційним Судом України в рішення від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Однак, колегією суддів встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача складені в один день, однією і тією самою посадовою особою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призвело до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів вважає що спірна постанова прийнята відповідачем з порушенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування постанови від 24 лютого 2015 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень на ОСОБА_4 як протиправної, однак не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав для визнання її протиправною.

Щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу правопорушення колегія суддів вважає, що такі повноваження наявні в органу, уповноваженого на розгляд такої справи, лише під час розгляду справи про адміністративне порушення на підставі положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції у вказаній частині постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає в цій частині скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню частково.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка встановленим обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві - Гончаренка Миколи Олександровича - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року скасувати в частині закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, інспектора відділу ДАІ Шевченківського району м. Києва старшого лейтенанта міліції Демена Сергія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

В іншій частині постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.