Ухвала суду № 47849114, 30.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/341/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем законодавства та прийняте на їх підставі рішення є протиправними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002472302.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ГУ Міндоходів у м.Києві у період з 8 по 17 липня 2014 року проведено фактичну перевірку дотримання законодавства з питань здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, наявності ліцензій, патентів, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів у магазині «Сільпо» за адресою: м.Київ, вул. Боженко, 107, в якому ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснює свою господарську діяльність.

Перевірку проведено на підставі Наказу ГУ Міндоходів у м.Києві від 04.07.2014 №418.

За наслідками перевірки складено Акт від 17.07.2014 №26/101/21/32294926, згідно висновків якого встановлено факт зберігання позивачем з метою реалізації алкогольних напоїв з марками акцизного податку, на яких зазначена сама акцизу, що не відповідає сумам з урахуванням акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим порушено: - п. 20 Постанови КМ України №1251 від 27.12.2010 Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За наслідками адміністративного оскарження висновки податкового органу та прийняте на їх підставі податкове рішення залишено без змін.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що його прийнято у зв'язку з виявленням порушення позивачем вимог абз. 15 ч. 2. ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 p., за №481/95-ВР.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Так, згідно абз. 15 ч. 2. ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8 500 грн.

Статтею 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що алкогольні та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.п. 226.1, 226.3, 226.7 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно абз. 4 п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до п.п. 19, 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України №1251 від 27.12.2010 наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку (марка повинна мати позначення про суму акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції) та легальності ввезення товарів.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Отже, як ст. 226 ПК України в частині правильності маркування імпортних алкогольних напоїв, у т.ч., що стосується співпадіння дати розливу продукції з датою випуску акцизної марки, так і іншими діючими нормативно-правовими актами таке співпадіння не передбачено.

Ставки, база оподаткування, умови нарахування та сплати акцизного податку визначені розділом VI ПК України, норми якого поділяються на загальні та спеціальні.

Спеціальні норми - це норми, що регулюють сплату акцизного податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, та норми, що регулюють сплату податку з підакцизних товарів, що ввозяться на митну територію України.

Загальні норми - це норми, що підлягають застосуванню до всіх підакцизних товарів, за виключенням випадків наявності спеціальних норм, що повинні застосовуватись відносно певних видів підакцизних товарів.

Спеціальні норми передбачені у ст. 222 ПК України, пункт 222.1 якої визначає строк сплати податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України.

Пункт 222.2 ПК України містить спеціальні норми щодо сплати податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України. Зокрема, у даній нормі зазначено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Отже, для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

З викладеного слідує, що дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції.

Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів відповідає з правилам для всієї імпортованої продукції, визначеним п. 216.4 ПК України, згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

У той же час, п.п. 222.1.2 - 222.1.3 ПК України визначено строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише при придбанні марок акцизного податку. Тобто встановлено єдиний строк сплати акцизного податку для алкогольної продукції, виробленої на митній території України, та не передбачено його коригування (доплати) у майбутньому, а тому і ставка податку застосовується на дату розливу такої продукції.

Аналогічна правова позиція викладена Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 12.12.2013 по справі №826/13683/13-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014; Тернопільським окружним адміністративним судом у постанові від 31.10.2011 по справі №2-а/1970/2828/11, залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2012, Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.02.2014 року по справі №2а-12833/11/2670, залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного маркування імпортних алкогольних виробів, виявлених в ході перевірки, оскільки безпосередній контроль за повнотою сплати акцизного податку при ввезенні вказаного алкогольного напою на митну територію України покладено на державні митні органи України.

Крім того, порушення порядку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у т.ч. у зв'язку з невідповідністю вимогам закону сплаченої суми акцизного податку, є однією з підстав недопущення до митного оформлення такої продукції.

Як пояснював позивач, органи державної митної служби не виявили жодних порушень, про що свідчить факт завершення митного оформлення товару в режим вільного обігу на митній території України, отже, порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв відсутнє.

Згідно пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України, визначальною умовою, що розмежовує різні види алкогольних напоїв, які згідно УКТЗЕД оподатковуються акцизним податком, є наявність у їх складі доданого спирту.

Як в Акті перевірки так і в письмових запереченнях проти позову податковим органом не зазначено будь-якого обґрунтування висновків про встановлення факту зберігання позивачем з метою реалізації алкогольних напоїв з марками акцизного податку, на яких зазначена сама акцизу, що не відповідає сумам з урахуванням акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Також при прийнятті рішення у даній справі судом враховується те, що згідно абз. 15 ч. 2. ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8 500 грн.

У той же час зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що ним застосовано до ТОВ «Фоззі-Фуд» фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 8 500,00 грн. (п. 1), проте, підприємство зобов'язано сплатити штраф у сумі 30 117,92 грн. (п. 2).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 серпня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 30 липня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.