Ухвала суду № 47849080, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3497/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просив визнати протиправним рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12 листопада 2013 року № ІХ-011/2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12 листопада 2013 року № ІХ-011/2013 залишено без розгляду.

На вказану ухвалу суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 107 КАС України).

Постановляючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та не надав доказів пропуску вказаного строку з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини 2 цієї ж статті, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до зазначених норм суд у випадку виявлення пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду лише за умови відсутності підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.

При цьому, в силу положень частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України початок строку звернення до адміністративного суду визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При визначенні початку перебігу цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення, а тому йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність. Також, під час визначення початку перебігу строку необхідно встановити, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше. Якщо мала, тоді для відліку строку на звернення береться до уваги саме цей момент.

Згідно частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що предметом спірних правовідносин є правомірність рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12 листопада 2013 року № ІХ-011/2013, яким скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову голови дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 11 травня 2012 року про відмову в порушенні дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_3 - без змін.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно із ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 вказаного Закону, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Так позивач у своєму позові зазначає, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12 листопада 2013 року № ІХ-011/2013 він отримав 12 грудня 2013 року, у той час як з первісним позовом про його скарження останній звернувся 11 червня 2014 року, тобто з пропуском встановленого законом строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки строк оскарження рішень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України визначено саме Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який є спеціальним законом.

В обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку позивач посилається на те, що в період з 08 січня 2014 року по 20 січня 2014 року він проходив стаціонарне лікування, на підтвердження чого надав довідку Комунального закладу охорони здоров'я "Центру первинної медико-санітарної допомоги с.Липці, Харківського району" від 25 серпня 2014 року.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем довідка Комунального закладу охорони здоров'я "Центру первинної медико-санітарної допомоги с.Липці, Харківського району" від 25 серпня 2014 року не містить даних щодо проходження позивачем стаціонарного лікування після 20.01.14 року, поза як кінцевою датою лікування ОСОБА_2 визначено саме 20 січня 2014 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.