Постанова № 47848077, 02.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року Справа № 5004/1505/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Дужич С.П. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Снічук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 17.08.11 р. у справі № 5004/1505/11

за позовом Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго"

до Державного підприємства "Волиньвугілля"

про стягнення в сумі 140 999 грн. 71 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 41 від 07.06.11р.)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго»(надалі Позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-4) до Державного підприємства «Волиньвугілля»(надалі Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 116 302 грн. 76 коп. заборгованості, 4 441 грн. 11 коп. річних, 16 488 грн. 80 коп. інфляційних, 3 767 грн. 04 коп. пені та судові витрати.

Рішенням від 17 серпня 2011 року господарського суду Волинської області (а.с. 28-29), з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 36-39) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 17 серпня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року (а.с. 104), з підстав вказаних у даному розпорядженні, у справі № 5004/1505/11 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Василишина А.Р., судді Дужич С.П., Юрчук М.І..

В судове засідання 2011 року представники Позивача та Відповідача не з'явились. Водночас, 12 жовтня 2011 року від Позивача та Відповідача надійшли телеграми з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с. 105, 106).

Колегія суду вважала за можливе задовольнити вищевказані клопотання та відкласти розгляд справи на 2 листопада 2011 року об 15 год. 30 хв., про що винесено відповідну ухвалу (а.с. 108-109).

31 жовтня 2011 року Позивачем та Відповідачем подано заяву про затвердження мирової угоди (а.с. 117-118)... Суд критично оцінює дану заяву та відхиляє її оскільки згідно пункту 8 Пленуму Вищого господарського суду України № 7: ...апеляційна інстанція не застосовує положення Господарського процесуального кодексу України щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови Позивача від позову.

В судовому засіданні 2 листопада 2011 року, після відхилення колегією суду заяви про затвердження мирової угоди, представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання 2 листопада 2011 року представник Позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 115, 116).

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати... При цьому колегія апеляційного господарського суду виходила з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 1 січня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір на відпуск теплової енергії № 28 (надалі - Договір; а. с. 17-18).

Згідно пункту 1 Договору: Позивач зобов'язувався відпустити Відповідачу теплову енергію на опалення приміщень та для підігріву води.

Відповідно до пункту 2 Договору: Відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за користування цими послугами на умовах даного Договору.

Пунктом 4 Договору передбачено, плату за надані послуги на момент укладання Договору, а саме за: теплову енергію за 1 квадратний метр опалювальної площі 9 грн. 76 коп.; за підігрів води за 1 кубічний метр 19 грн. 13 коп..

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Договору: ... Нові тарифи є обов'язковими для сторін з дня введення їх в дію.

Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 56 від 25 лютого 2009 року встановлено з 1 березня 2009 року нові тарифи на постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, в тому числі для небюджетних організацій: за теплову енергію 604 грн. 51 коп. за Гкал; за надання послуг з централізованого опалення 15 грн. 01 коп. за 1 кв.м.; Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 56 від 25 лютого 2009 року встановлено з 1 березня 2009 року нові тарифи на постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, в тому числі для небюджетних організацій: за теплову енергію 604 грн. 51 коп. за Гкал; за надання послуг з централізованого опалення 15 грн. 01 коп. за 1 кв.м.; за надання послуг з централізованого постачання гарячої води 30 грн. 23 коп. за 1 куб.м. надання послуг з централізованого постачання гарячої води 30 грн. 23 коп. за 1 куб.м..

В пункті 5 Договору передбачено, що розрахунковий період оплати послуг один календарний місяць; термін винесення платежів не пізніше 25 числа за поточний місяць щомісячно на протязі опалювального періоду.

Згідно пункту 8 Договору: термін дії Договору встановлено з 1 січня 2009 року до 1 січня 2014 року.

На виконання умов Договору Позивач з жовтня місяця 2009 року по квітень місяць 2011 року надав послуги Відповідачу на загальну суму 296 302 грн. 76 коп., що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 70-83)...

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, судом визначено, що Відповідач сплатив Позивачу по Договору за період з 25 жовтня 2009 року по 15 червня 2011 року 180 000 грн. 00 коп...

При цьому колегія суду констатує факт того, що суд першої інстанції свої висновки щодо суми заборгованості базував не на первинних доказах, а лише на основі розрахунку, зробленого Позивачем... За таких обставин Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт неповного з'ясування всіх обставин справи судом першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування спірного рішення.

Рівненський апеляційний господарський суд, дослідивши докази (первинні документи рахунки та платіжні доручення), наявні в матеріалах справи, наголошує на тому, що судом першої інстанції у зв'язку з недослідженням первинних документів при визначенні суми заборгованості Відповідача перед Позивачем, не враховано три оплати вчиненні Позивачем за описаний вище період, а саме: платіжне доручення від 25 листопада 2009 року № 356 на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 84, призначення платежу - оплата за опалення згідно Договору № 28 від 1 січня 2009 року, № 28А від 1 вересня 2009 року та рах. № 2088 від 19 жовтня 2009 року в тому числі ПДВ 1 666 грн. 67 коп.); платіжне доручення від 31 січня 2010 року № 655 на суму 16 667 грн. 00 коп. (а.с. 86; призначення платежу плата за опалення згідно договору № 28 від 1 січня 2009 року, рахунку № 2494 від 5 листопада 2009 року без ПДВ); платіжне доручення від 31 січня 2010 року № 660 на суму 3 333 грн. 00 коп. (а.с. 87, призначення платежу плата за опалення згідно договору № 28 від 1 січня 2009 року, рахунку № 2494 від 5 листопада 2009 року)... Відповідно, сума заборгованості за спірний період за Договором станом на 15 червня 2011 року становила не 116 302 грн. 76 коп., а 86 302 грн. 76 коп..

Водночас, колегія суду наголошує на тому, що Договір не був предметом судового розгляду, не визнавався недійсним чи зміненим в судовому порядку. Також, апеляційний господарський суд констатує, що Позивачем та Відповідачем, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не подано доказів про те, що Договір є нечинним...

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку, що заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору за спірний період на момент звернення з позовом до суду складала 86 302 грн. 76 коп..

З урахуванням того, що оскаржуване рішення (в зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи) підлягає до безумовного скасування, Рівненський апеляційний господарський суд, скасовуючи його, приймає в частині стягнення основного боргу нове рішення, яким частково задовольняє позов в цій частині, а саме: в сумі 86 302 грн. 76 коп.. В задоволенні решти позову, в частині стягнення основного боргу колегія апеляційного господарського суду відмовляє Позивачу.

Крім суми основного боргу Позивач просить, стягнути з Відповідача пеню в розмірі 3 767 грн. 04 коп..

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що: штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу дії пукну 3 статті 611 Цивільного кодексу України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що: виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Також частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що: пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу дії підпункті 1 частини 1 пункту 11 Договору: Позивач має право у разі порушення Відповідачем терміну внесення платежів стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до статей 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється згодою сторін.

В силу дії статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»: розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не же перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок пені, враховуючи при його здійсненні вищеописані норми законодавства України, погоджується з його вірністю.

Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові та з урахуванням вищеописаної підстави безумовного скасування рішення суду першої інстанції, колегія суду приймаючи нове рішення задовольняє повністю вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 3 767 грн. 04 коп. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних (а.с. 121), враховуючи при його здійсненні Лист Верховного Суду України № 62-97р від 3 квітня 1997 року та враховуючи реальну суму заборгованості, встановив, що за період з жовтня місяця 2009 року по травень місяць 2011 року включно до стягнення підлягають інфляційні в розмірі 11 487 грн. 89 коп.

Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові та з урахуванням безумовного скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з недослідженням первинних доказів, колегія суду приходить до висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних підлягають до часткового задоволення в сумі 11 487 грн. 89 коп.. В решті вимог Позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу.

Крім того, колегія суду здійснивши перерахунок річних (а.с. 122), не погоджується з розрахунком, здійсненим Позивачем та вважає правомірним стягнути з Відповідача 3 153 грн. 67 коп. річних (з урахуванням реальної суми заборгованості).

Враховуючи вищеописане, а також вищевказане безумовне скасування рішення суду першої інстанції, колегія суду скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення річних - частково задовольняє позов в цій частині, а саме в сумі 3 153 грн. 67 коп.. В решті вимог щодо стягнення річних, суд відмовляє Позивачу...

Крім того, колегія суду, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає на сторони витрати по сплаті державного мита та інформаційно - технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 17.08.11 р. у справі №5004/1505/11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" на користь Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" - 86 302 грн. 76 коп. заборгованості, 3 767 грн. 04 коп. пені, 11 487 грн. 89 коп. інфляційних, 3 153 грн. 67 коп. річних, 1 047 грн. 11 коп. державного мита та 175 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" на користь Державного підприємства "Волиньвугілля" 181 грн. 44 коп. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

15550/11