Рішення № 47844799, 28.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015 р. Справа№ 914/1824/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Децик С.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

до відповідача: Розвадівської сільської ради, с. Розвадів, Миколаївський р-н, Львівська область

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного агенства автомобільних доріг України, м.Київ, яке є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України,

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду Державного майна України, м. Київ

третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України, м. Київ, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов"язків, пов"язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України).

про визнання права власності

За участю представників:

від позивача: Безпалов В.Ю.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: Жуган І.О. - головний спеціаліст - юрисконсульт,

від третьої особи 3: не з'явився.

Суть спору: Публічним акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ подано позов до Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с. Розвадів, Миколаївського району, Львівської області про визнання права власності на будинок майстра літ. "А-1", загальною площею 87,2 кв. м, за адресою: Львівська область, Миколаївський р-н, с. Розвадів, вул. С. Бандери, 10; склад літ. "В-1", загальною площею 5,1 кв. м, за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. С. Бандери, 10; гараж літ. "Д-1", загальною площею 94,1 кв. м, за адресою: Львівська область, Миколаївський район, вул. С. Бандери, 10; склад літ. "Е-1", загальною площею 5,1 кв. м, за адресою: Львівська область, Миколаївський район, вул. С. Бандери, 10; сарай літ. "З" за адресою: Львівська область, Миколаївський район, вул. С. Бандери, 10; сарай літ. "И" за адресою: Львівська область, Миколаївський район, вул. С. Бандери, 10.

Ухвалою суду від 09.06.2015р. порушено провадження у справі та на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне агенство автомобільних доріг України, яке є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України, Фонд Державного майна України, Міністерство інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України).

Позовні вимоги мотивовано нормами Указу Президента України № 1056/2001 від 08.11.2001 р., постанови Кабінету Міністрів України № 221 від 28.02.2002 р., ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», наказів Державної служби автомобільних доріг № 93 від 05.03.2002 р., № 156 від 09.04.2002 р., № 517 від 19.11.2002 р., ст.ст. 113, 115, 316, 317, 321, 392 ЦК України, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 1 Протоколу від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, рішень Європейського суду з прав людини, а також тим, що листом відповідача від 20.03.2015 р. за № 02-15/128, з якого вбачається, що підтвердити (визнати) право власності позивача на вище перелічені об'єкти відповідач не може з огляду на відсутність у його розпорядженні відповідних підтверджуючих це документів.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що він не заперечує стосовно визнання права власності за позивачем.

Фонд державного майна України у своїх поясненнях від 24.07.2015 р. повідомляє, що відомості щодо спірного нерухомого державного майна, розташованого у Миколаївському районі Львівської області, с. Розвадів, вул. С. Бандери, 10, з метою внесення цього державного майна до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, який формується та ведеться Фондом, ані позивачем, ані його уповноваженим органом управління (Державним агентством з автомобільних доріг України, якому належить 100 % акцій товариства) не надавались.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 08.07.2015 р.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. Згідно з ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Частинами 1 та 4 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що розглянувши лист позивача від 19.03.2015 р. № 5/19-10/462 щодо упорядкування питання нерухомого майна, що належить (на праві власності) акціонерному товариству та підтвердження факту перебування вищезазначеного нерухомого майна у його власності, виконавчий комітет сільської ради листом від 20.03.2015 р. відповів, що перелічені у листі № 5/19-10/462 об'єкти дійсно знаходяться у с. Розвадів. Однак, сільська рада не може підтвердити (визнати) право власності позивача на ці об'єкти нерухомого майна з огляду на відсутність у розпорядженні останньої відповідних підтверджуючих вказане документів. Слід зазначити, що до листа позивача № 5/19-10/462, надісланого відповідачу, не додавалось жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності позивача на зазначене у прохальній частині позовної заяви майно.

Таким чином, предметом спору у справі є визнання права державної власності на об'єкти нерухомості з підстав отримання позивачем листа виконавчого комітету Розвадівської сільської ради про те, що рада не може підтвердити (визнати) право власності позивача на нерухоме майно в зв'язку з відсутністю у ради документів, які б підтверджували право власності позивача. Докази надання позивачем передбачених законодавством України правовстановлюючих документів, які вимагаються законом для державної реєстрації прав на нерухоме майно чи відповідачу у справі, чи виконавчому комітетові Розвадівської сільської ради, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані. За таких обставин. суд дійшов висновку, що відповідач, жодним чином не порушував та не заперечував права власності позивача на вищезгадане нерухоме майно. Більше того, ні Виконавчий комітет сільської ради, ні сама сільська рада не перебувають з відповідачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, вони не оспорюють та не претендують на таке право. Позивач не був позбавлений права додати документи, які підтверджують його права на нерухоме майно як до свого листа від 19.03.2015 р. № 5/19-10/462 так і згодом, отримавши відповідь від виконавчого комітету сільської ради. Крім цього, вирішуючи спір у справі, суд бере до уваги і ту обставину, що у листі № 5/19-10/462 позивач з власної ініціативи просив відповідача лише підтвердити право власності публічного акціонерного товариства на нерухоме майно. Про жодні спірні правовідносини щодо нерухомого майна, яке є предметом спору у справі, в цьому листі не йдеться. У цьому листі позивач не просив відповідача визнавати його право власності, він взагалі не звертався за оформленням права власності на нерухоме майно та не просив приймати рішення щодо оформлення права державної власності за ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на нерухоме майно, вказане в листі. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази того, що відповідач оспорює право власності позивача на нерухоме майно.

Лист виконавчого комітету Розвадівської сільської ради № 02-15/128 не може бути підставою для висновку про порушення Розвадівською сільською радою Миколаївського району Львівської області права власності позивача, чи заперечення нею такого права. Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах № 6/316 від 12 вересня 2011 р., № 16/55 від 12 вересня 2011 р., № 11/191 від 10 жовтня 2011 р., від 20.06.2011 N 16/252; від 20.06.2011 N 16/257; від 20.06.2011 N 36/237; від 20.06.2011 N 40/427; від 20.06.2011 N 16/257; від 12.09.2011 N 6/315; від 10.10.2011 N N 11/191, 30/119; від 03.10.2011 N 9/217, а також у п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1642/2011. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 111-28 ГПК України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом. Мотивів, з яких суд, на думку позивача, має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, ним у позові не наведено.

Вирішуючи спір у справі, суд також виходить із того, що долучені позивачем до матеріалів справи докази стосуються утворення Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», реорганізації державних дорожніх підприємств, створення дочірніх підприємств ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», діяльності ДП «Львівський облавтодор» та філії «Стрийське дорожнє експедиційне підприємство». Ці докази не є документами, що відповідно до вимог законодавства України підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно. З долучених позивачем до матеріалів справи доказів не вбачається, що нерухоме майно, на яке позивач просить визнати право його власності, насправді є нерухомим майном, збудованим на фундаментах, яке завершене будівництвом, що ці будівлі та споруди не збудовані самочинно, їх будівництво не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що це майно не є чужим майном. Натомість, з додатного позивачем Технічного паспорта будівель та споруд від 20 листопада 2014 р. вбачається, що будинок майстра, склад, гараж, склад, сарай, сарай, розташовані у с. Розвадів по вул. С. Бандери, збудовані самочинно. Долучені до матеріалів справи докази не містять відомостей про те, хто є власником земельної ділянки, на якій розташоване це майно, чи не заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності за позивачем, з них не вбачається, що позивачу уже видавався документ, який засвідчував його право власності на це майно, але такий документ ним втрачено.

Відповідно до пояснень Фонду державного майна України від 24.07.2015 р. це майно у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності відсутнє.

Відповідно до висновків Верховного Суду України до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає; статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку (постанова Верховного суду України від 19.09.2011 N 18/314).

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 25, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

3.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.