Рішення № 47843544, 31.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" липня 2015 р. Справа № 906/942/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Малярчук Т.П.- дов. №08/17254-010071 від 29.12.2014р.

від відповідача: Волгов К.Г. - дов. №01/41 від 06.02.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" (м.Житомир)

про стягнення 80683,73 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в засіданні суду 30.07.2015р. оголошувалась перерва до 31.07.2015р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 80683,73 грн. заборгованості за активну електроенергію.

Представник позивача в засіданні суду 30.07.2015р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В засіданні суду 30.07.2015р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву (а.с.42), в якому зазначив, що станом на день розгляду справи заборгованість перед позивачем складає 71320,71 грн., вказану заборгованість визнає в повному обсязі, разом з тим, просить суд у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві, зважаючи на тривалу процедуру банкрутства розстрочити виконання рішення суду строком на десять місяців.

Представник позивача в засіданні суду 30.07.2015р. заперечив щодо розстрочення виконання рішення суду по справі (протокол судового засідання від 30.07.2015р.)

В засіданні суду 30.07.2015р. оголошувалась перерва до 31.07.2015р. для надання оцінки зібраним у справі доказам.

Представник позивача в засіданні суду 31.07.2015р. надала клопотання, в якому повідомляє суд про часткову сплату відповідачем основного боргу та просить стягнути з відповідача 71320,71 грн. основного боргу та судові витрати.

Крім того, надала письмові пояснення, в яких заперечила щодо розстрочення виконання рішення суду по справі ( а.с. 119).

Представник відповідача в засіданні суду 31.07.2015р. визнав вимоги позивача на суму 71320,71 грн. та підтримав клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на десять місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2010р. між Житомирським РЕМ, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Житомирський завод хімічного волокна" (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачам №102 (а.с. 9-17).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 102 від 16.06.2010р.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Пунктом 1 вищезазначеного договору про постачання електричної енергії, позивач взяв на себе обов'язок постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач взяв на себе обов'язок оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.2.2.3 договору про постачання електричної енергії, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

Відповідно до п.7.3 вищезазначеного договору, оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в такі терміни:

- до 5 числа розрахункового місяця - 100% вартості заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком №1 до Договору, з врахуванням сальдо на початок місяця.

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше:

- 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання , для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно;

- 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію за період з листопада 2014р. по травень 2015р. на загальну суму 140663,48 грн.(а.с.18-23,40).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого, згідно даних позивача, станом на день пред'явлення позову до суду, створилась заборгованість в сумі 80683,73 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2015р., тобто до пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позовна заява була зареєстрована в суді 24.06.2015р.), відповідач сплатив позивачу 1000,00 грн. боргу (банківська виписка, а.с.86).

Крім того, 01.07.2015р. та 16.07.2015р., тобто після пред'явлення позову до суду, відповідач сплатив позивачу 8363,02 грн. (банківська виписка, а.с.116-117).

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість боржника перед позивачем становить 71320,71 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позовну заяву, а.с. 42).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 71320,71 грн. заборгованості за активну електроенергію. В частині стягнення 1000,00 грн. заборгованості в позові необхідно відмовити. В частині стягнення 8363,02грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору.

Як уже зазначалось вище, при розгляді справи у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки сплати боргу на 10 місяців, що розцінюється судом як клопотання про розстрочення виконання рішення суду. Своє клопотання відповідач обгрунтовує, посиланням на те, що підприємство перебуває у тяжкому фінансовому стані, а також в процедурі банкрутства.

Представник позивача в засіданні суду 31.07.2015р. заперечив щодо такого розстрочення виконання рішення суду по справі (письмові пояснення, а.с. 119).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, відмовити в задоволенні клопотання відповідача, з наступних підстав.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про застосування розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З наведеного випливає, що надання розстрочки виконання судового рішення пов'язується із об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище та тривалу процедуру банкрутства не є винятковими обставинами, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення.

Судом також встановлено, що в провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа №1/5/132"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" в процедурі санації.

При цьому, слід звернути увагу на те, що матеріали справи №1/5/132"Б" не свідчать про відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач продовжує здійснювати свою господарську та фінансову діяльність, а тому повинен нести й обов'язки за укладеними договорами, вчасно розраховуватись відповідно до їх умов.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану на час вирішення спору із розгорнутим аналізом активів за всіма видами майна боржником не надано.

Доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище боржника утворилося внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної підприємницької діяльності, яка здійснюється на його власний ризик, суду не надано.

При цьому, слід також зазначити, що скрутне фінансове становище підприємства, не є незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін тому не може бути віднесена до виключних обставин.

Крім того, судом враховується і те, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 102 від 16.06.2010р. порушує і матеріальні інтереси позивача у справі, оскільки підприємство не матиме можливості належним чином виконувати свої зобов'язання перед третіми особами.

Таким чином, відповідач не довів наявність виняткових обставин, які б ускладнювали чи робили неможливим виконання ним судового рішення, та які могли б бути підставою для розстрочки його виконання.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що відповідачем не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна", 10025, м.Житомир, вул. Промислова, буд.1/154, ідентифікаційний код 00206256 на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10008, м.Житомир, вул.Пушкінська 32/8, ідентифікаційний код 22048622 - 71320,71 грн. боргу за активну електричну енергію, 1804,36 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 8363,02 грн. заборгованості за відсутністю предмета спору.

4. В частині стягнення 1000,00 грн. заборгованості в позові відмовити.

5. В задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.08.15

Суддя Костриця О.О.

1-в справу;

2,3-сторонам (реком.)