Ухвала суду № 47840904, 01.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4283/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Муравйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ним за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

11 листопада 2014 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких представник відповідача, посилаючись на пропущення позивачем визначеного частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду, просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив його задовольнити.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Заслухавши доводи представника відповідача та думку позивача, розглянувши заявлене клопотання та матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до частини третьої вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, спірні відносини сторін стосуються питань проходження позивачем публічної служби та отримання грошових виплат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу стало відомо про порушення своїх прав, а саме - неправомірного нарахування грошової допомоги при звільненні з військової служби, з листа Полтавського обласного військового комісаріату від 21 жовтня 2014 року вих. №8/4632 /а.с. 13/. Даний позов до суду подано 31 жовтня 2014 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строку, визначеного частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд відхиляє як необґрунтовані посилання представника відповідача на те, що позивачу мало б стати відомо про неврахування при розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди з грошового атестата від 09 січня 2014 року, оскільки вказаний атестат не містить детального розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини, у рішенні від 25 жовтня 2007 року у справі "Балацький проти України", зазначив: "неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено.".

Відповідні норми про гарантування особі права на звернення до суду відображено у статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці"), зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2, 6-11, 99, 160, 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена. Заперечення проти неї може бути викладено в апеляційній скарзі на судове рішення за наслідками розгляду справи по суті.

Повний текст ухвали складено 08 грудня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба