Ухвала суду № 47817884, 29.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/976/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1243/15Головуючий у 1-й інстанції Савинський Г. Б. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до обласної інформаційно-рекламної газети «Лохвицький край» в особі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано статтю, надруковану та розповсюджену відносно ОСОБА_3 27 березня 2014 року у обласній інформаційно-рекламній газеті «Лохвицький край» на 2 сторінці під назвою «Земляк із тюрми «Шановна громада м. Лохвиці!» , написану автором ОСОБА_2 недостовірною, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3.

Зобовязано ОСОБА_2 спростувати статтю, шляхом опублікування резолютивної частини рішення суду у обласній інформаційно-рекламній газеті «Лохвицький край» в 10-и денний термін з дня набрання рішенням суду законної сили.

Зобовязано обласну інформаційно-рекламну газету «Лохвицький край» надрукувати спростування статті, шляхом опублікування резолютивної частини рішення суду у обласній інформаційно-рекламній газеті «Лохвицький край» в 20-и денний термін з дня набрання рішенням суду законної сили, тим самим шрифтом, на тому ж місці шпальти газети (де було опубліковано статтю) під рубрикою «Спростування».

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 27 березня 2014 року в Обласній інформаційно-рекламній газеті "Лохвицький край" на 2 сторінці надрукована стаття під назвою : «Землякам із тюрми» «Шановна громада м. Лохвиці!», автором якої є ОСОБА_2

Викладена в статті інформація стосується ОСОБА_3 та подій, повязаних з виборами до місцевих рад в жовтні 2010 року.

Зокрема автор статті зазначає: "Сидячи у вязниці, я відчуваю, як мене переповняють емоції й гордість за наш народ, який скинув злочинну владу в Державі, але й емоції другого характеру, адже у нашому місті та районі лишилися ставленики та пристосуванці від минулої влади, які "світлим" обличчям, яке відображає саму невинність, виступають перед людьми та розказують про свою тяжку працю на благо народу.

Одним із таких лжеборців є ОСОБА_3 - голова міста Лохвиці, цілий кардинал партії "Батьківщина" та прихвостень Партії регіонів у Лохвицькому районі.

Напередодні виборів до місцевих рад у жовтні 2010 року він разом із Заславцем та "покровителями" з області розподіляв дохідні посади, де ОСОБА_3 дісталася посада мера Лохвиці. Прослуховуючи мої телефонні розмови та відслідковуючи мій кожен крок, вони знали, що Лохвицька районні та міська організація партії Зелених України мали намір висунути мене кандидатом на голову міста Лохвиці, знали про велику підтримку жителів міста. Тому за день до конференції по висуненню кандидатів у депутати та голів міст і сіл Заславцем та іншими зацікавленими істотами була дана команда на мій арешт.

Якщо хтось думає, що ОСОБА_3 переміг чесно, то глибоко помиляється! Йому допоміг пресловутий адмінресурс та колишній голова РДА Заславець, так як йому, як представнику правлячої партії, місцевому "князьку" потрібні були запроданці із інших партій, які б виконували його накази і допомагали грабувати район.

Що стосується людських якостей ОСОБА_3 - хочу, щоб Ви знали випадок спілкування його з моєю мамою. Коли він став головою міста, до нього пішла на прийом моя мама за порадою та допомогою, на що була дана відповідь:"Вдумайтесь! Нехай ваш син ріже вени".

Окремо хотілось би поговорити про діяльність на посаді голови міста, адже запитань дуже багато. Я думаю, що ці запитання повинні задати люди та правоохоронні органи. Чому при скрутному становищі у бюджеті міста призначалися байкослівні премії ОСОБА_3 та його помічникам? Чому депутати міської ради це дозволяли -чи вони за одно? За які такі заслуги? Кому розподіляють земельні ділянки в сосновому парку? І т.д. А найголовніше - чому, коли партія Батьківщина була в опозиції, ОСОБА_3 допомагав злочинцям із партії Регіонів розкрадати район, адже він є і головою районного осередку партії Батьківщина?

Висновок може бути один : у новій владі представником громади міста не може бути людина-пристосуванець, яка діє за принципом "опять власть меняєтся" і міняє "шапку".

Тому я закликаю прихильників районної організації Партії Зелених України, партій "Свобода" , "Удар" та справжніх членів партії "Батьківщина", і всіх патріотів міста провести народне віче, на якому поставити питання недовіри голови міста Лохвиці ОСОБА_3 та усунути його з посади для унеможливлення подальшого розкрадання міста.

Так от, мою статтю прошу вважати як офіційне звернення до прокуратури Полтавської області в частині розслідування діяльності голови міста Лохвиці та давання його діям правової оцінки».

Вважаючи, що стаття викладена в образливій формі та побудована на прямих звинуваченнях в діях, які він не вчиняв, позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.

Частково задовольняючи позовні вимоги на підставі положень ст.ст. 277, 297 ЦК України та ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог щодо права на спростування недостовірної інформації, оскільки достатньо фактів, які доводять, що зазначені в позові коментарі мотивовані цілеспрямованими діями відповідача на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_3

З вказаним висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 275 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ст. 277 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", позивач також має право на спростування недостовірної інформації про себе і вилучення такої інформації.

Відповідно до ч. 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

За змістом ч. 5 п. 15 вказаної Постанови Пленуму недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім того, згідно до принципу презумпції добропорядності, за яким будь-яку негативну інформацію, яка поширена про особу, слід вважати неправдивою, відповідальність по доведенню протилежного покладено на особу, яка її поширила.

В даному випадку, колегія суддів погоджується, що зазначена в статті інформація, зокрема посилання на те, що ОСОБА_3 займався прослуховуванням телефонних розмов ОСОБА_2 та відслідковував кожний його крок як політичного конкурента, розподіляв «дохідні» посади, використовував адмінресурс для перемоги у виборах Лохвицького міського голови, розкрадав район є негативною, не відповідаючою дійсності, оскільки містить відомості про події, факт існування яких відповідачем ОСОБА_2 не доведено. При цьому, використані в статті вислови «прихвостень» та «запроданця із іншої партії» - є образливими.

Оскільки автор в своїй статті зазначав конкретні обставини та фактичні дані, з посиланням на прізвища осіб, щодо яких використовував образливі вислови, колегія суддів не вважає останні оціночними судженнями в розумінні ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію".

За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтованозастосував судовий захист прав позивача у спосіб покладення на відповідачів обовязку по спростуванню недостовірної інформації, що відповідає положенням ст. 277 ЦК України.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Так, колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема вимог ст. ст. 157, 123 ЦПК України.

Фактично апеляційна скарга вмотивована запереченнями відповідача з приводу обмеження його в свободі слова та права вільно висловлювати власні погляди і переконання.

Між тим, вірно встановивши обставини по справі, суд першої інстанції дотримався принципу балансу між закріпленим в 28 та 32 статтях Конституції України правом на повагу до гідності, честі, недоторканності ділової репутації та закріпленим в статі 34 Конституції України правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді:

З оригіналом згідно.