Вирок № 47808486, 31.07.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/3842/14-к

№ 1-кп/415/76/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.15 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Болотової І.В.

прокурора Хмеленко Н.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Озерне міста Омурзет Хабаровського краю РФ, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, не працюючого, судимого 20.12.2002 року Лисичанським міським судом за ст.289 ч.3 КК України до 5 років позбавлення на підставі ст.75 КК України з випробуванням на 2 роки, 22.08.2003 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.1, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, 10.11.2008 року Лисичанським міським судом за ст.ст.198, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 16.08.2012 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком на 1 рік, 11.09.2012 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 198, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням на 3 роки, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.260 ч.2, 263 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року, більш точний час в ході слідства встановлений не був, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань, вступив в не передбачене законом збройне формування, створене при невстановлених в ході слідства обставинах та діюче на території міста Лисичанська.

З червня по 20 липня 2014 року ОСОБА_2, діючи в складі вищезазначеного не передбаченого законом збройного формування, знаходячись на території виробництва № 2 ПАТ «Лисичанській склозавод «Пролетарій», розташованого на вулиці Жовтневій міста Лисичанська, маючи при собі автоматичну зброю, здійснював несення служби на постах з метою охорони збройного формування та недопущення на територію підприємства, де базувалось останнє, сторонніх осіб.

Наприкінці липня 2014 року в денний час, більш точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_2, перебуваючи в складі не передбаченого законом збройного формування, знаходячись на території виробництва № 2 ПАТ «Лисичанській склозавод «Пролетарій», розташованого на вулиці Жовтневій міста Лисичанська, маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, у невстановленої в ході слідства особи без передбаченого законом дозволу придбав гвинтівочний патрон, який є бойовим припасом 7,62-мм гвинтівочним патроном зразка 1908 року, до стрільби придатним, та ручну осколкову гранату РГ-42, яка придатна до вибуху, які до початку серпня 2014 року носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. У скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватістьОСОБА_2 у скоєнні участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань доведено та кваліфікує його дії за ст. 260 ч.2 КК України.

Також суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, оскільки він скоїв придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, а також дані про особу винного: за місцем мешкання характеризується позитивно, не працює.

Обставинами, які помякшують покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає рецидив злочину.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 вчинив низку злочинів, які відносяться до категорії тяжких, в період звільнення від відбування покарання за вироком Лисичанського міського суду від 11.09.2012 року, суд вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, та, при призначенні йому покарання, застосовує правила ст.71 КК України.

Враховуючи те, що, згідно ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує положення особи, не має зворотної дії в часі, суд при ухваленні вироку не вирішує питання щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.260 ч.2 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1689- VII від 07.10.2014 року.

Суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертиз в сумі 589 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 260 ч.2, 263 ч.1 КК України, і призначити йому покарання:

●за ст.260 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

●за ст.263 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду від 11.09.2012 року у виді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць, остаточно призначивши за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 залишити попередній тримання під вартою. Строк відбування покарання відраховувати з 14 серпня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертиз в сумі 589 (пятсот вісімдесят девять) грн. 68 коп.

Речові докази: осколки металеві від гранати, ричаг з кільцем і скобою, які знаходяться на зберіганні в Лисичанському МВ ГУМВС, знищити.

Вирокнабирає законної сили після закінчення строкуподання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо такускаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: