Постанова № 47800533, 04.10.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 рокуСправа № 2а-1826/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Спільного Українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року та першої податкової вимоги №1/1033 від 05.07.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Спільне Українсько-чеське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» звернулось з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року та першої податкової вимоги № 1/1033 від 05.07.2010 року

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем в період з 21.01.2009 року по 07.02.2009 року проведена виїзна позапланова перевірка спільного українсько-чеського підприємства «Неріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.07.2005 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2008 року.

За наслідками вказаної перевірки Луцькою ОДПІ складений акт від 16.02.2009 року, на підставі якого підприємству надіслано податкове повідомлення - рішення №0000662301/3 від 27.10.2009 року та податкове повідомлення - рішення №0000142399/3 від 27.10.2009 року.

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, так як вважає, що підприємством правомірно включено до складу валових витрат купівлю ягід, що підтверджено закупівельними актами та накладними, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказує на те, що в акті перевірки містяться численні помилки, зокрема адреси підприємців та кількісні показники щодо придбання ягід.

Позивач також не погоджується з твердженням відповідача про те, що підприємством занижено валовий дохід за період з березня по вересень 2008 року на 48192,00 грн. Вказує, що в квітні 2008 року ТзОВ «Неріс Україна» підприємством був повернутий аванс за товари в сумі 57646,14 грн., відповідно було зменшено валові доходи в сумі 48038,45 грн. (на суму повернення без ПДВ). Оскільки ТзОВ «Неріс Україна» на той час не був платником ПДВ, їм не було надано коригування до податкової накладної.

Щодо заниження валового доходу за 2 квартал 2008 року в сумі 1 032 946,00 грн., то в акті перевірки містяться помилкові висновки стосовно тотожності понять відпуск товарів зі складу з обсягами продажу. В даному випадку зазначають, що доходів від продажу товарів не було, а відбувалося лише внутрішньо складське переміщення товарів, а тому вказана операція до валового доходу не включається. Таким чином, вважають, що висновок відповідача про заниження підприємством валового доходу на суму 1032946 грн. є безпідставним.

Не погоджується позивач також із встановленим відповідачем порушенням підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про заниження підприємством податку на додану вартість в сумі 2000411 грн. Вважає безпідставним висновок відповідача про фіктивність даних, які містяться у вантажно-митних деклараціях щодо покупця товару, зокрема, компанії «ЕКО - FOOD LIMITED», реєстрація якої скасована 11.02.2005 року в результаті несплати за ліцензію за 2004 рік по інформації Фінансової Розвідки Ніуе і в звязку з цим дані операції повинні оподатковуватись за ставкою 20 відсотків. Вказує на норми підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якої податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Вважає посилання відповідача на інформацію Підрозділу Фінансової Розвідки Ніуе безпідставною, оскільки дана інформація не заперечує факту вивезення підприємством ягід за межі митної території України.

Крім того, позивач не погоджується з висновком перевіряючих стосовно заниження податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 206589 грн., оскільки в акті перевірки містяться помилкові висновки стосовно тотожності понять відпуск товарів зі складу з обсягами продажу. Так як доходів від продажу товарів не було, а відбувалося лише внутрішньо складське переміщення товарів, тому вказана операція до валового доходу не включається та ПДВ не нараховується.

В звязку з цим, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року та першу податкову вимогу №1/1033 від 05.07.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Представники відповідача, які брали участь у судових засіданнях у даній справі, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали та пояснили, що порушення вимог податкового законодавства позивачем мали місце, що підтверджується актом перевірки. Просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки від 16.02.2010 року №34/2399/20136434 Спільного Українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» встановлені порушення податкового законодавства, а саме, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 373784 грн., та порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2000411 грн.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0000662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 516943,00 грн. (основний платіж 373784,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 143159,00 грн.), №0000142399/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3798303,00 грн. (основний платіж 2000411,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1797892,00 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, проте в результаті розгляду скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позаплановою виїзною перевіркою (акт від 16.02.2009 року №34/2399/20136434) встановлено, що Спільним Українсько-чеським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» завищено за декларування показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», всього у сумі 414 000,00 грн.: у тому числі за 3 кв. 2007 року в сумі 414 000,00 грн. При цьому, на думку відповідача, порушено підпункт 5.2.1 пункту 5.2 та підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем було віднесено у валові витрати (рядок 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» витрати по придбанню у підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9В, ОСОБА_10 по 2 накладних і 6 закупівельних актах ягід горобини, бузини, чорниці, ожини в серпні - вересні 2007 року на суму 414 000,00 грн.

Твердження відповідача, зазначені в акті перевірки про те, що вказані закупочні акти та накладні на поставку товарів не відповідають дійсності і даним актом не приймаються як документи, які підтверджують покупку вищезгаданих товарів, оскільки транспортні засоби вказані у карантинних сертифікатах належать іншим особам та не могли перевозити ягоди вказаних підприємців судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про карантин рослин» карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Таким чином, карантинний сертифікат засвідчує лише наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об'єктах регулювання, а тому не може бути документом, що підтверджує чи не підтверджує здійснення оподатковуваної операції. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено відповідальність платника податків (покупця) за достовірність даних відображених у карантинних сертифікатах, оскільки такий сертифікат видається субєктам підприємницької діяльності Державною інспекцією з карантину рослин.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що передача ягід від підприємців позивачу проводилась в основному за закупівельними актами, які були складені відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованими з міжнародними стандартами», що затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №3157 від 17.06.2003 року.

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 «Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованими з міжнародними стандартами» закупівельний акт с прибутковим документом.

Встановленим є та обставина, що окремі закупки ягід проводились з оформленням накладних, що були оформлені відповідно до наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" №193 від 21.06.1996 року, яким затверджено накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів - форму М-11 «Накладна-вимога про відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» і яку необхідно застосовувати для відпуску товарів на сторону.

З акту перевірки не вбачається висновку перевіряючих про недійсність закупівельних актів і накладних, отриманих від підприємців.

З досліджених в судовому засіданні договорів купівлі-продажу вбачається, що позивачем з вищевказаними підприємцями були укладені типові договори купівлі-продажу в п.3.1 яких вказувалось «Продавець здійснює поставку товару на склад Покупця за власний рахунок протягом 10 календарних днів з моменту отримання передоплати. Тому, твердження податкового органу про невідповідність транспортних засобів, якими перевозили підприємці ягоди судом до уваги не береться, оскільки позивач не зобовязаний контролювати їх перевезення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат купівлю ягід, оскільки закупівля ягід підтверджена закупівельними актами та накладними, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З акту перевірки також вбачається, що на порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у валові доходи підприємства не внесені: доходи від продажу товарів (К-т рахунків 702,703,714,719,704 «реалізація» Д-т рахунки 361 та 362 «розрахунки з вітчизняними та іноземними покупцями») в сумі 48192 грн., яка в свою чергу була задекларована СП «Неріс» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 03-09 місяці 2008 року як оподатковуваний оборот з податку на додану вартість (реалізація основних засобів за період 03 -09 місяці 2008 року відсутня); доходи від продажу товарів (К-т рахунків 702,703,714,719,704 «реалізація» Д-т рахунки 361 та 362 «розрахунки з вітчизняними та іноземними покупцями») в сумі 1 032 946 грн., яка згідно зведеного звіту книг складського обліку по paxунку 298 «товари» (по всіх складах) у графі відпуск товарів за період з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року зазначена сума 3572572 грн., а фактично в бухгалтерському та податковому обліку (К-т рахунків 702,703,714,719,704 «реалізація» відображена сума реалізації 2539626 грн.), яка в свою чергу заявлена у податкових деклараціях з податку на додану вартість за 04-06 місяці 2008 року як оподатковуваний оборот з податку на додану вартість (сума 1032946 грн. податком на додану вартість не оподаткована).

Твердження відповідача про те, що СП «Неріс» занижено валовий дохід за період 03- 09 місяці 2008 року на 48192 грн. не відповідає дійсності, оскільки в квітні 2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» позивачем був повернутий аванс за товари в сумі 57646,14 грн., що не оспорюється представниками відповідача і тому відповідно було зменшено валові доходи в сумі 48038,45 грн. (на суму повернення без ПДВ). Враховуючи те, що ТзОВ «Неріс Україна» на той час не був платником ПДВ, позивачу не було надано коригування до податкової накладної.

Не відповідає фактичним обставинам справи покликання відповідача на ту обставину, що позивачем було занижено валовий дохід за 2 квартал 2008 року в сумі 1 032 946 грн.

При цьому, суд приймає до уваги посилання позивача на помилковість висновків Луцької ОДПІ стосовно тотожності понять відпуск товарів зі складу з обсягами продажу.

Із досліджених в судовому засіданні документів, зокрема, реєстру по складу з ТзОВ «Ліси Волині» за 2 квартал 2008 року; 6 накладними з ТзОВ «Ліси Волині» за 2 квартал 2008 року на суму 996 176,52 грн.; оборотною відомістю по складу за 2 квартал 2008 року на суму 3 572 572,66 грн.; переліком видатків по складу за 2 квартал 2008 року на суму 2 576 396,59 грн., договору № 01-06/2008 відповідального зберігання від 02.06.2008 року та додатків до нього №1 від 29.08.2008 року та №2 від 31.10.2008 року, акту звірки між ТзОВ «Ліси Волині» та СП «Неріс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року вбачається, що доходу від продажу товарів не було, а відбувалося лише внутрішньо складське переміщення товарів.

В звязку з цим, суд вважає, що вказана операція до валового доходу не включається.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу на суму 1032946 грн. є безпідставним.

Крім того, в результаті проведення позапланової перевірки встановлено порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 cтатті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 2000411,00 грн., у тому числі: за січень 2006 року 130406 грн.; за лютий 2006 року - 79207 грн.; за березень 2006 року - 71189 грн.; за квітень 2006 року - 73893 грн.; за травень 2006 року - 54862 грн.; за червень 2006 року 33235 грн.; за липень 2006 pоку - 95397 грн.; за серпень 2006 року - 227934 грн.; за вересень 2006 року - 198369 грн.; за жовтень 2006 року 148470 грн.; за листопад 2006 року - 348603 грн.; за грудень 2006 року - 133808 грн.; за січень 2007 року - 160095 грн.; за лютий 2007 року 38354 грн.; за червень 2008 року - 206589 грн.

Актом встановлено, що відповідно до реєстрів виданих за 2006 та 2007 роки податкових накладних СП «Неріс» реалізувало товар за межами митної території України для нерезидента «ЕКО - FOOD LIMITED» згідно контракту №6/2003 від 15.08.2002 року.

Згідно матеріалів, наданих УПМ ДПА у Волинській області (лист №82/26-314 від 05.02.2009 року) по інформації Підрозділу Фінансової Розвідки Ніуе реєстрація компанії «ЕКО - FOOD LIMITED» скасована 11.02.2005 pоку в результаті несплати за ліцензію за 2004 рік.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач робить даний висновок покликаючись на «Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого спільним наказом Держмитслужби України та ДПА України від 21.03.2002 року №163/121 про те, що перелічені в додатку до акту вантажно-митні декларації містять фіктивні дані щодо покупця товару, а відповідно, не є дійсними. Тому, такі операції, на думку відповідача, повинні оподатковуватись за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно із статтями 2, 6, 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року, вантажна митна декларація - заява, шо містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Досліджені в судовому засіданні оригінали вантажно - митних декларацій, складених позивачем, мають особисті номерні печатки інспекторів митниці, що здійснили митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні та інші встановлені законодавством реквізити.

Таким чином, вантажно-митні декларації оформлені належним чином і засвідчені митницею.

Посилання відповідача на інформацію Підрозділу Фінансової розвідки Ніує суд не бере до уваги, оскільки вказана інформація не заперечує факту вивезення позивачем ягід за межі митної території України.

Крім того, листом КБ «Західінкомбанк» ТзОВ №3-5206 від 19.02.2009 року підтверджено надходження валютної виручки на рахунок СП «Неріс» від фірми «ЕКО - FOOD LIMITED».

Таким чином, висновок відповідача про те, що у вантажно-митних деклараціях містяться фіктивні дані стосовно фірми «ЕКО - FOOD LIMITED» і операції з поставки ягід даній фірмі повинні оподатковуватись за ставкою 20 відсотків є безпідставним з чим фактично в судовому засіданні погодились представники відповідача.

Оскільки судом встановлено помилковість висновків Луцької ОДПІ стосовно тотожності понять про відпуск товарів зі складу з обсягами продажу, то висновок відповідача про заниження податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 206589 грн. є також безпідставним.

В даному випадку доходів від продажу товарів не було, а відбувалося лише внутрішньо складське переміщення товарів, а тому вказана операція до валового доходу не включається та ПДВ не нараховується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачу визначено неправомірно, а тому податкові повідомлення-рішення №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року винесені з порушенням норм чинного законодавства.

З огляду на це, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття відповідачем першої податкової вимоги № 1/1033 від 05.07.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники відповідача не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року та першої податкової вимоги № 1/1033 від 05.07.2010 року, в звязку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Спільного Українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс».

Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною 2 статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року та першої податкової вимоги № 1/1033 від 05.07.2010 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000662301/3 та №0000142399/3 від 27.10.2009 року.

Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу №1/1033 від 05.07.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 11 жовтня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський