Ухвала суду № 47799046, 20.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. Справа № 86495/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.

суддів: Каралюса В.М. Гулида Р.М.

при секретарі: Корчинській О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0001162301/0/3309 від 15.04,2009 року, № 0001162301/1/3900 від 14.05.2009 року і № 0001162301/2/5497 від 10.07.2009 року,-

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0001162301/0/3309 від 15.04,2009 року, № 0001162301/1/3900 від 14.05.2009 року і № 0001162301/2/5497 від 10.07.2009 року, якими позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34353,0 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 12600,0 грн. і за штрафними санкціями в сумі 21 600 грн., прийнятих на підставі акту №3208/23-4/14145156 від 01.04.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Хмельницькому № 0001162301/0/3309 від 15.04.2009 року, № 0001162301 /1/3900 від 14.05.2009 року і № 0001162301/2/5497 від 10.07.2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ДПІ у м. Хмельницькому оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Так на підставі акту №3208/23-4/14145156 від 01.04.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001162301/0/3309 від 15.04.2009 року, яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34353,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 12600,0 грн. і за штрафними санкціями в сумі 21753 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в апеляційному порядку та залишене без змін податковими повідомленнями-рішеннями №0001162301/1/3900 від 14.05.2009 року і № 0001162301/2/5497 від 10.07.2009 року.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті №3208/23-4/14145156 від 01.04.2009 року висновках відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2006 року га завищення за березень 2007 року в сумі 30906,0 грн. у зв'язку з не включенням до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість по операції з отримання від генерального підрядника будівельних робіт за договором доручення та безпідставного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 12600,0 грн. по операції з придбання бухгалтерсько-інформаційної системи «Галактика», яка не використовувалась позивачем у господарській діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до договору доручення №03-05/06 від 10 травня 2006 року, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_1, позивач зобов'язався за дорученням замовника виконати роботи з організації та фінансування будівництва автомобільної стоянки на земельній ділянці площею 0,6723 га, що надана замовнику для вказаних цілей та знаходиться за адресою місто Дніпропетровськ, вул. Маршала Маліновського (п. 1.1.договору), попередня вартість якого за домовленістю сторін складає 265755,97 грн. (п.2.1 договору). Одночасно, сторони домовились, що у питаннях де виконавцю необхідно укладання угод від імені замовника, він виступає в якості повіреного, а передача таких послуг відбувається на підставі звіту позивача (повіреного).

Пунктом 2. 4 договору визначено, що позивач як виконавець, самостійно визначає стоки виконання робіт при будівництві об'єкту, які фіксуються у відповідних договорах на проведення будівельно-монтажних робіт.

Для виконання договору доручення №03-05/06 від 10 травня 2006 року позивач (виконавець) зобов'язався: після отримання від замовника затвердженої проектно-кошторисної документації укласти відповідний договір на проведення будівельно-монтажних робіт із спеціалізованою будівельною організацією, що має відповідні дозволи на виконання тих видів будівельних робіт, проведення яких є необхідним для будівництва об'єкту у відповідності з вимогами затвердженого кошторису (3.1.1. договору), здійснювати контроль за проведенням будівельно-монтажних робіт та здійснювати їх фінансування в строки та на умовах, визначених відповідним договоре будівельною організацією, що здійснює будівництво об'єкта (п.3.2.2 договору), закінчення будівництва об'єкта здати об'єкт в експлуатацію державній приймальній комісії (п.3.2.3. договору).

Відповідно до п.5.1 договору доручення №03-05/06 від 10 травня 2006 року після виконання передбачених цим договором робіт виконавець (позивач) здає об'єкт замовнику в експлуатацію. За змістом п.5.2 договору здача-приймання об'єкта в експлуатацію здійснюється відповідно до діючого порядку і оформляється актом, підписання якого визначає моменту передачі об'єкта замовнику.

Пунктом 6.2 договору доручення №03-05/06 від 10 травня 2006 року передбачено, що вартість послуг виконавця складає 120,0 грн., в тому числі ПДВ. Крім того згідно до п.6.1 договору фактичні витрати виконавця, понесені ним у вигляді коштів, сплачених ним третім особам у зв'язку з будівництвом об'єкту, мають бути відшкодовані йому замовником на підставі документів, що підтверджують розмір таких витрат.

На виконання договору доручення 25 липня 2006 року позивач уклав з ТОВ «Укрпівденбуд» договір генерального підряду №25-07/БУД. відповідно до якого генпідрядник (ТОВ «Укрпівденбуд») зобов'язалось на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати роботи по будівництву стоянки вантажних автомобілів в місті Дніпропетровську по вул. Маршала Маліновського, підготувати об'єкт до здачі в експлуатацію державній приймальній комісії та в обумовлені строки здати об'єкт в експлуатацію замовнику (2.1 договору). Відповідно до п.3.1 договору №25-07/БУД орієнтовна вартість робіт за цим договором складає 486710,0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 81118.0 грн.

Додатковою угодою №1 від 20 вересня 2009 року до договору генерального підряду №25-07/БУД сторони внесли зміни до п.4.1. зазначеного договору, вказавши, що строки виконання при будівництві об'єкту складають 45 робочих з дати підписання генеральним підрядником акту передачі йому будівельного майданчику та отримання авансу з розмірі 289300,0 грн., у тому числі ПДВ в сумі 48216 грн.

За змістом п.11.2 договору генерального підряду №25-07/БУД здача приймання об'єкта в експлуатацію оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкта замовнику (позивачеві).

Отримавши від позивача передбачений додатковою угодою аванс (платіжне доручення № 2366 від 06.10.2006 року), ТОВ «Укрпівденбуд» оформило та видало позивачеві податкову накладну №73 від 29.12.2006 року на суму 289300 гри. в тому числі ПДВ в сумі 48216 грн. На підставі зазначеної позивач відніс до податкового кредиту в жовні 2006 року податок на додану вартість в сумі 48216 грн.

Виконавши роботи по будівництву стоянки вантажних автомобілів з метою передачі результатів цих робіт замовнику ТОВ «Укрпівденбуд» оформило та передало позивачеві довідку форми №КБ-3 про вартість підрядних робіт за грудень 2006 року і акт форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року.

Акт форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року підписаний позивачем 12 січня 2009 року, а відтак, у відповідності до п.11.2 договору генерального підряду №25-07/БУД роботи з будівництва стоянки вантажних автомобілів вважаються прийнятими позивачем, як замовником будівництва, саме 12 січня 2007 року, а не в грудні 2006 року як на тому наполягає відповідач.

В січні 2007 року, після підписання акту форми КБ-2в, позивач платіжним дорученням № 526 від 19.02.2007 року сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрпівденбуд» 95015,60 грн.

Податкову накладну № 73 від 29.12.2006 року на суму 95015,60 грн. в тому числі ПДВ в сумі 15835,93 грн. позивач отримав від ТОВ «Укрпівденбуд» в березні 2007 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2007 року і відніс податок на додану вартість в сумі 15835,93 грн. до податкового кредиту в березні 2007 року.

Стоянка вантажних автомобілів по вул. Маршала Малиновського, 144 в місті Дніпропетровську прийнята в експлуатацію актом державної приймальної комісії від 06 березня 2007 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1479 від 14.06.2007 року.

Виконавши в повному обсязі зобов'язання за договором доручення № 03-05/06 від 10 травня 2006 року, в жовтні 2007 року позивач склав, а ПП ОСОБА_1 підписала звіт про витрати на отримання дозволів на виконання будівельних робіт і введення їх в експлуатацію №1 від 01 жовтня 2007 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року та акт № 32 від 01 жовтня 2007 року про надання послуг за договором 03-05/06 від 10 травня 2006 року, яким сторони підтвердили, що позивачем виконані послуги по організації і фінансуванню будівництва автомобільної стоянки в м. Дніпропетровську по вул. Маршала Маліновського відповідно до договору № 03-05/06 від 10 травня 2006 року.

Засвідчивши підписами зазначені вище документи та передавши виконання послуг за договором доручення ПП ОСОБА_1 позивач виписав податкову накладну №000032 від 01.10.2007 року на загальну суму 517199 грн., в тому числі ПДВ в сумі 86199,83 грн., та включив до податкового зобов'язання березня 2007 року ПДВ в сумі 86199 ,83 грн. відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в листопаді 2007 року.

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

З урахуванням вищезгаданих обставин та норм законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту в грудні 2006 року податок на додану вартість в сумі 48216 грн. і в березні 2007 року податок на додану вартість в сумі 15835,93 грн., у зв'язку з перерахуванням коштів ТОВ «Укрпівденбуд» як оплати робіт з будівництва стоянки вантажних автомобілів, яке здійснювалось позивачем за дорученням ПП ОСОБА_1, та до податкових зобов'язань в березні 2007 року податок на додану вартість в сумі 86199,83 грн., у зв'язку з фактичною передачею стоянки її замовнику, які зафіксована актом державної комісії про прийняття в експлуатацію від 06 березня 2007 року.

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту в березні 2007 року по операції з придбання від ДП «ОСОБА_2 Україна» послуг з запровадження системи корпоративного управління вартістю 75600 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12600 грн., колегія суддів хотіла б зазначити наступне.

Відповідно до договору про співпрацю №1ЕКР-2004 від 01 вересня 2004 року, укладеного між ДП «УВК Nemiroff», ТОВ «Містраль», ДП «Немірофф - медіа» і ДП «ОСОБА_2 Україна» сторони домовились про співпрацю і взаємодопомогу, кінцевою метою якої є впровадження на підприємствах сторін ЕКР - корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємств (п. 1.1.договору) строком до 31 грудня 2006 року (п.2.1 договору). Пунктом 1.4 договору визначено, що витрати відповідно до договору, понесені однією з сторін договору в загальній сумі в інтересах сторін розподіляються між сторонами таким чином: ДП «УВК Nemiroff» 72%. ТОВ «Містраль» 10 %. ДП «Немірофф - медіа» 8% і ДП «ОСОБА_2 Україна» 10 % від загальної вартості. Відповідно до п. 1.5 договору економічна вигода сторін від здійснення діяльності відповідно до вказаного договору полягає зокрема: в підвищенні ефективності праці на основі скорочення часу і збільшення обґрунтованості прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням після впровадження ЕRР-системи: зменшення вартості послуг і ліцензій на використання програмних продуктів сторонніх організацій; підвищення ефективності взаємодії сторін в подальшому (після впровадження на підприємствах сторін договору ЕRР-системи) у випадку впровадження сторонами однаково побудованих ЕRР-систем порівняно з випадком впровадження кожною з сторін різних ЕRР-систем.

Етапи впровадження єдиної корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємств та вартість послуг на кожному етапі врегульовувались сторонами договору про співпрацю №1ЕКР-2004 від 01 вересня 2004 року шляхом укладення додаткових договорів, зокрема, додатковим договором №1 від 01 жовтня 2004 року про поставку послуг по проектуванню корпоративної системи управління (акт №1М-ЕКР від 31.08.2005 року про поставку послуг, податкова накладна №000034 від 31.08.2005 року), додатковим договором №2 від 15 травня 2005 року пре поставку послуг з розробки технічного завдання на створення корпоративної системи управління (акт №2М-ЕКР від 31.08.2005 року про поставку послуг, податкова і окладна №000046 від 31.08.2005 року), додатковим договором №3 від 20 червня 200:; року про поставку послуг щодо впровадження системи корпоративного управління, акт №ЗМ-ЕКР від 14.02.2006 року про поставку послуг, податкові накладні №000051 від 30.09.2005 року і №000058 від 30.12.2005 року) та додатковим договором №4 від 25 липня 2005 року про поставку ліцензій на використання програмного забезпечення (акт №4М-ЕКР від 20.12.2005 року, податкова накладна №000055 від 30.12.2005 року).

Отримавши податкові накладні, які підтверджують факт завершення певного етапу послуг з впровадження корпоративної системи управління, позичав відносив податок на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ відповідних звітних періодів.

Додатковим договором про поставку послуг № 5 від 03 травня 2006 року до договору про співпрацю № 1ЕКР-2004 від 01 вересня 2004 року сторони визначили, що виконавцем послуг по впровадженню корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємств є ДП «ОСОБА_2 Україна». Водночас, сторони погодили, що виконавець має право для виконання послуг за даним договором залучати спеціалістів сторонніх організацій (п.1.2 додаткового договору). За змістом до п. 1.3 додаткового договору вартість послуг виконавця для позивача складає 75600,0 грн. в тому числі ПДВ. Відповідно до п.1.5 додаткового договору замовники здійснюють оплату постачальнику вартості послуг шляхом їх попередньої оплати на підставі виставлених постачальником рахунків. Кінцевий розрахунок відбувається після підписання сторонами даного договору актів про поставку послуг в повному обсязі і належної якості.

Завершення робіт щодо впровадження корпоративної системи управління фінансово-господарської діяльності, підтверджене позивачем та ДП «ОСОБА_2 Україна» актом №4М-ЕRР від 21 листопада 2006 року по додатковому договору №5 від 03 травня 2006 року до договору про співпрацю №1ЕRР-2004 від 01 вересня 2004 року про поставку послуг з впровадження системи, здійснення дослідної експлуатації та передачі системи в промислову експлуатацію загальною вартістю 75600 грн.. в тому числі ПДВ в сумі 12600 грн.

Передавши результати послуг з впровадження ЕRР-системи позивачеві та підписавши акт №4М-ЕRР від 21 листопада 2006 року, ДП «ОСОБА_2 Україна» оформило та видало позивачеві податкову накладну №0001/3 від 21.11.2006 року на загальну суму 75600 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12600 грн.

Зазначену податкову накладну №0001/3 від 21.11.2006 року, яка підтверджує факт надання ДП «ОСОБА_2 Україна» послуг з впровадження корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю позивача, позивач отримав від постачальника в березні 2007 року (реєстр отриманих податкових накладних за березень 2007 року) та відніс до податкового кредиту в березні 2007 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів., у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджені судом докази, свідчать про наміри позивача щодо використання корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю в господарській діяльності позивача, зокрема для надання послуг з оброблення даних бухгалтерського та інших видів обліку його контрагентам - ДП «УВК Nemiroff», ДП «Немірофф - медіа» і ДП «ОСОБА_2 Україна», які одночасно є сторонами договору про співпрацю №1ЕКР-2004 від 01 вересня 2004 року.

Наміри позивача щодо використання єдиної корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю в господарській діяльності підтверджуються діями останнього, який не тільки уклав договір про впровадження корпоративної системи . а й уклав договір оренди основних засобів №1-М від 02/01/02 та додаток №01/11/06 ВА від 29.12.2006 року до договору оренди основних засобів №1-М від 02/01/02, відповідно до яких набув права користування технічними засобами, адаптованими для встановлення ЕRР - системи, придбав ліцензії на використання ЕRР-системи, тощо.

Той факт, що єдина корпоративна система управління фінансово-господарською діяльністю придбавалась та впроваджувалась позивачем з метою використання її в господарській діяльності останнього підтверджується також дослідженими в суді першої інстанції поясненнями представників позивача, поясненнями свідка ОСОБА_3. який працює на посаді головного бухгалтера позивача.

Економічна доцільність укладення до договору про співпрацю №1ЕRР-2004 від 01 вересня 2004 року та впровадження єдиної ДП «УВК Nemiroff», ДП «Немірофф - медіа» і ДП «ОСОБА_2 Україна» та впровадження єдиної корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю підтверджується ОСОБА_3 ДПА у Хмельницькій області №56/2304/14145156 від 14 грудня 2006 року про результати виїзної планової перевірки позивача за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року, в ході якої встановлено, що єдиними замовниками послуг позивача у вказаний період є ДП «УВК Nemiroff», ДП «Немірофф - медіа» і ДП «ОСОБА_2 Україна».

Відповідно до 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Датою фактичного отримання позивачем результатів послуг з впровадження єдиної корпоративної системи управління фінансово-господарською діяльністю є дата підписання позивачем та його контрагентом ДП «ОСОБА_2 Україна» акту №4М-ЕRР від 21 листопада 2006 року, який засвідчує завершення робіт з впровадження корпоративної системи.

Таким чином, отримавши податкову накладну №0001/3 від 21.11.2006 року позивач набув права на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 12600 грн., включеного до вартості зазначених послуг, яким скористався лише в березні 2007 року.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97).

Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд апеляційної інстанції погоджується висновком суду першої інстанції, що наявна у позивача податкова накладна, оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства виконавцем послуг з впровадження корпоративної системи ДП «ОСОБА_2 Україна» є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в ній відомості є достовірними, а факт поставки послуг підтверджується дослідженими судом доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у справі 2а-6867/09/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.М.Каралюс

ОСОБА_4

Ухвала в повному обсязі складена 25.03.2012 року.