Постанова № 47794064, 29.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2015 року № 826/5755/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., судді Федорчука А.Б., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішення в частині недопущення позивача до наступного етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку є незаконним, упередженим, необ'єктивним та таким, що прийняте з порушенням законодавства.

В позовній заяві позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:

визнати неправомірним та скасувати протокол засідання Комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку від 19.03.2015 р. в частині включення кандидатом на посаду директора Національного інституту раку ОСОБА_2;

визнати неправомірним та скасувати протокол засідання лічильної комісії щодо результатів таємного опитування щодо обрання кандидата на посаду директора Національного інституту раку від 03.04.2015 року недійсним;

визнати неправомірним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.2015 року №37-о про призначення ОСОБА_2. на посаду директора Національного інституту раку;

зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України допустити мою, ОСОБА_1, кандидатуру до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015 р. провадження у даній справі закрито в частині позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування протоколу засідання Комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку від 19.03.2015 р. в частині включення кандидатом на посаду директора Національного інституту раку ОСОБА_2; визнання неправомірним та скасування протоколу засідання лічильної комісії щодо результатів таємного опитування щодо обрання кандидата на посаду директора Національного інституту раку від 03.04.2015 року недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В наданих суду письмових поясненнях третя особа - ОСОБА_3 зазначив, що наявні всі підстави для задоволення позову та визнання наказу Міністерства охорони здоров'я України неправомірним та його скасування, оскільки кандидатура ОСОБА_2 не відповідала конкурсним вимогам до кандидатів згідно протоколу засідання Комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства охорони здоров'я №17-о від 24.02.2015 р. «Про проведення відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку» відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України затверджено склад Комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

Пунктом 1 даного наказу визначено: Голові Комісії провести перше засідання Комісії 27.02.2015 р., на якому визначити терміни проведення відкритого відбору та вимоги до кандидатів на посаду директора Національного інституту раку; друге засідання Комісії провести протягом семи робочих днів з дня завершення відкритого відбору кандидатів на посаду директора Інституту, на якому розглянути документи, подані кандидатами, та шляхом відкритого голосування (проста більшість голосів) відібрати із загального числа кандидатів не менше трьох осіб, але не більше п'яти.

Як повідомив позивач, він подав до Адміністративного управління необхідні документи як претендент на посаду директора Інституту, в тому числі подав свою Концепцію вдосконалення онкологічної допомоги населенню України і функціонування Національного інституту раку як основної онкологічної установи держави.

27.03.2015 р. на засіданні Комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку за результатами обговорення та шляхом відкритого голосування визначено 4 претенденти на посаду директора Національного інституту раку, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_6, що підтверджується протоколом засідання Комісії.

У зв'язку з невключенням ОСОБА_1 як кандидата на посаду директора Національного інституту раку до списку на другий етап відбору, останній 30.03.2015 р. звернувся до Комісії із заявою про доповнення протоколу засідання комісії пунктом про допуск його кандидатури до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

При цьому, позивач зазначив, що комісією не було врахована розроблена ним Концепція вдосконалення онкологічної допомоги населенню України і функціонування Національного інституту раку як основної онкологічної установи держави, оскільки остання не розглядалась у зв'язку з технічними причинами (через недостатню технічну оснащеність комп'ютерів).

Незгода позивача з рішенням щодо недопущення його до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1.1 Статуту Національного інституту раку останній є головною державною науково-дослідною установою у сфері боротьби з онкологічними захворюваннями, а також з питань променевої діагностики, променевої терапії та ядерної медицини в галузі онкології, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України.

Пунктом 7.2 Статуту Національного інституту раку визначено, що керівництво діяльністю Інституту здійснює директор, який призначається на посаду Міністром охорони здоров'я України.

Згідно пп. 12 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України №467/2011 від 13.04.2011 р., МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань: утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, у тому числі медичні заклади, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОЗ України.

Наведені положення Статуту та норм чинного законодавства свідчать, що до повноважень Міністра охорони здоров'я належить призначення директора Національного інституту раку як керівника установи, що належить до сфери управління МОЗ України.

З матеріалів справи вбачається, зокрема протоколу засідання комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку від 26.03.2015 р., що наступний відбір претендентів на посаду директора Національного інституту раку, за результатами якого слід визначитись із претендентами, кандидатури яких будуть подані на розгляд трудовому колективу інституту призначено на 27.03.2015 р.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку від 27.03.2015 р. за результатами обговорення та шляхом відкритого голосування визначено 4 претенденти на посаду директора Національного інституту раку, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_6

Як вбачається з листа №317кн від 06.04.2015 р., за результатами зустрічі з кандидатами на посаду директора Національного інституту раку та опитування працівників, що відбулось 03.04.2015 р., рейтингові показники такі: ОСОБА_6 - 33 голоси; ОСОБА_2 - 472 голоси; ОСОБА_3 - 166 голосів; ОСОБА_5 - 14 голосів.

При цьому, з протоколу засідання лічильної комісії щодо результатів таємного опитування щодо обрання кандидата на посаду директора Національного інституту раку від 03.04.2015 р. вбачається, що в опитуванні прийняли участь 688 працівників.

Згідно службової записки першого заступника Міністра надано результати попереднього розгляду відповідної комісії МОЗ України та пропозиції працівників Національного інституту раку для прийняття рішення щодо призначення одного з кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

На підставі зазначеної службової записки, заяви ОСОБА_2. від 06.04.2015 р. та контракту від 14.04.2015 р. №884, Міністерством охорони здоров'я України видано наказ №37-о від 14.04.2015 р. про призначення ОСОБА_2. на посаду директора Національного інституту раку на умовах контракту.

Те, що ОСОБА_2. обрана переважною більшістю голосів позивачем не заперечується.

Позивач стверджує, що кандидатура ОСОБА_2. не відповідала конкурсним вимогам до кандидата, однак на підтвердження зазначеного суду не надано відповідних доказів. Крім того, в судовому засіданні підтверджено, що позивачем не вживалось жодних заходів на отримання таких доказів та надання їх до суду.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

При цьому, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що незгода з рішенням щодо недопущення його до другого етапу відбору зумовила його звернення до суду. Водночас, в чому полягає його порушення прав внаслідок прийняття Міністерством охорони здоров'я України оскаржуваного наказу №37-о від 14.04.2015 р. позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом на момент прийняття рішення встановлено відсутність порушеного права.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, підстави для присудження на користь позивача здійснених судових витрат, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Федорчук А.Б.

Суддя Шулежко В.П.