Ухвала суду № 47786721, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"29" липня 2015 р. м. Київ К/800/46153/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Борисенко І.В.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року у справі №2а-111/09/0770

за позовомСпільного українсько-угорського підприємства «Геліос»доУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2005 року Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос» (далі по тексту - позивач, СП «Геліос») звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області), в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №642-23-1-19110530/4932, №641-23-1-19110530/4937, №64523-1-19110530/4935 від 09 вересня 2002 року, №647-23-1-19110530/4937 та №646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року, позов СП «Геліос» задоволено частково. Визнано недійсними у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ №641-23-1-19110530/4931, №642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року та №647-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року. Зобов'язано Ужгородську МДПІ повернути з бюджету СП «Геліос» суму 31266,47 грн. шляхом надання відповідної довідки до територіального відділення державного казначейства.

За результатами перегляду зазначених судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2008 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 26 грудня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

До початку нового судового розгляду позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, а саме просив:

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року на суму 19994 грн., № 647-23-1-19110530/4937 від 09 серпня 2002 року на суму 41705,70 грн., № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року на суму 3925 грн., № 645-23-1-19110530/4935 від 09 вересня 2002 року на суму 2065,89 грн. та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року на суму 960 грн.;

- визнати, що Ужгородська МДПІ незаконно зняла кошти на підставі платіжних вимог № 86 від 15 грудня 2003 року на суму 21720,99 грн., № 88 від 15 грудня 2003 року на суму 11543,37 грн., № 87 від 15 грудня 2003 року на суму 68 грн.;

- зобов'язати Ужгородську МДПІ повернути гроші в сумі 33332,36 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос»;

- зобов'язати Ужгородську МДПІ надати до Державного казначейства висновок про повернення зайво сплачених коштів по ПДВ згідно імпортних ВМД починаючи з 04 липня 1994 року по 02 грудня 1996 року на суму еквівалентну 13739,54 доларів США 108689,38 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року до участі у справі залучено Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області як другого відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позовну заяву в частині вимоги про зобов'язання відповідача надати до Державного казначейства висновок про повернення зайво сплачених коштів по ПДВ згідно імпортних ВМД починаючи з 04 липня 1994 року по 02 грудня 1996 року на суму еквівалентну 13739,54 доларів США108689,38 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос» залишено без розгляду.

За наслідками розгляду решти позовних вимог постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 642-23-1-19110530/4932 та № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року, податкові повідомлення - рішення № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 642-23-1-19110530/4932, № 642-23-1-19110530/4937, № 642-23-1-19110530/4936 від 09 вересня 2002 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області та СП «Геліос» звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами. СП «Геліос» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду. Відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

За результатами розгляду касаційних скарг позивача та відповідача Вищим адміністративним судом України 24 червня 2015 року винесено постанову, якою касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишено без задоволення, а касаційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» задовольнено частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасувано в частині скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року, податкових повідомлень - рішень № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року задоволено частково.

Визнано податкові повідомлення - рішення № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року протиправними в частині визначення штрафу за здійснення торгівельної діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій та штрафу за здійснення торговельної діяльності як податкового зобов'язання. В іншій частині в задоволенні позову Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» відмовлено.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишено без змін.

13 липня 2015 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано заяву про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Так у заяві про роз'яснення судового рішення представник відповідача зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року визнано податкові повідомлення - рішення № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року протиправними в частині визначення штрафу за здійснення торгівельної діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій та штрафу за здійснення торговельної діяльності як податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за N 2135/22447 20 грудня 2012 року за № 2135/22447) (далі по тексту - Порядок №1236) орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Згідно з пунктом 2.2 названого Порядку у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма «С»).

Пунктом 3.4 Порядку №1236 передбачені випадки та строки направлення нового податкового повідомлення - рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

У зв'язку з викладеним представник податкового органу просить надати роз'яснення з наступних питань:

- Чи є податкові повідомлення - рішення № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року чинними;

- Чи є податковий обов'язок у Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» сплатити суму визначену у податковому повідомленні - рішенні № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року;

- Чи необхідно відповідачу відповідно до Порядку №1236 прийняти нові податкові повідомлення - рішення, якими визначити суми штрафу за здійснення торгівельної діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій та штрафу за здійснення торговельної діяльності як штрафної (фінансової) санкції.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року, розглядаючи позовні вимоги Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року, судом касаційної інстанції зазначено про помилковість названих податкових повідомлень - рішень виключно в частині визначення штрафу за здійснення торгівельної діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій та штрафу за здійснення торговельної діяльності як податкового зобов'язання, яке відповідно до положень податкового законодавства має відмінну процедуру узгодження та стягнення від процедури, визначеної для стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Також у судовому рішенні зазначено про правомірність застосування до позивача штрафу за здійснення торгівельної діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій та штрафу за здійснення торговельної діяльності, оскільки допущення позивачем порушень правових норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року №98/96-ВР під час розгляду справи в судах останнім не заперечувалось.

З огляду на викладене, за результатами вивчення заяви про роз'яснення рішення колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України є зрозумілою, а викладені у заяві відповідача питання стосуються способу виконання судового рішення.

Керуючись статтями 170, 210, 221, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року у справі №2а-111/09/0770 за позовом Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна