Ухвала суду № 47786552, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/13532/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Міщук І.В.

відповідача - Приходько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Реммеблі»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015

у справі № 2а/0370/3365/12

за позовом Приватного підприємства «Реммеблі»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Реммеблі» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000111504 від 24.07.2012 Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні позовних вимог та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Реммеблі», у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2012 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах та декларації за квітень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн. на рахунок платника у банку, складено акт № 2301/15-3/31836555 від 04.07.2012, в якому зафіксовано порушення, зокрема, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2012 року на 2 350 000 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.07.2012 відповідачем прийняте подататкове повідомлення-рішення № 0000111504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 350 000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 587 500 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем включено до бюджетного відшкодування квітня 2012 року авансові платежі в сумі ПДВ 2 350 000 грн. по договору генерального підряду із Корпорацією «Аттіс-Холдінг», предметом якого є виконання комплексу робіт по будівництву торгово-розважального центру «Порт» за адресою м. Луцьк, пр. Соборності, 43 - вул. Сухомлинського, 1; оскільки станом на 30.04.2012 акти форми КБ-2, КБ-3 (що є актами прийняття певного етапу робіт) відсутні, то здійснені позивачем авансові внески, на думку податкового органу, не мають права брати участі у бюджетному відшкодуванні квітня 2012 року.

Матеріалами справи встановлено, що між ЗАТ «Гранд Маркет Груп» (Замовник) та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (Генпідрядник) 10.05.2007 укладено договір генерального підряду на будівництво № 23/ПЛ, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами та засобами у відповідності до технічної документації, діючих будівельних норм та правил, в обумовлений договором термін виконати роботи з будівництва Об'єкту - Торгово-розважального Центру «Порт» по пр.Соборності, 41 м. Луцька, загальною площею 21 808 кв.м., та Торгово-розважального Центру «Порт» по пр. Соборності, 43 - вул. Сухомлинського, 1 в м. Луцьку, загальною площею 34 128 кв.м., а Замовник зобов'язується надати Генпідряднику будівельний майданчик, договірну документацію, прийняти і оплатити роботи.

Додатковою угодою від 17.03.2008 про зміну Договору №23\ПЛ генерального підряду на будівництво від 10.05.2007, укладеною між ЗАТ «Гранд Маркет Груп» (Замовник) та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (Генпідрядник), передбачено, що Об'єктом будівництва є Торгівельно-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вул. Сухомлинського, 1 в м.Луцьку.

01.02.2012 між ТОВ «Гранд Маркет Груп», Корпорацією «Альтіс-Холдинг» та ПП «Реммеблі» укладено договір про заміну сторони в договорі № 23/ПЛ генерального підряду на будівництво від 10.05.2007, відповідно до якого з 01.02.2012 ПП «Реммеблі» набуло усіх прав та обов'язків, що існують на момент переходу цих прав і обов'язків, замовника за договором № 23/ПЛ генерального підряду на будівництво, тобто ТОВ «Гранд Маркет Груп».

Додатковою угодою № 7 від 01.02.2012 до Додаткової угоди від 17.03.2008 договору генерального підряду №23/ПЛ від 10.05.2007, укладеною між ПП «Реммеблі» (Замовник) та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (Генпідрядник), погоджено виконання першої частини першого етапу робіт, вартість яких становить 19 450 212,96 грн. Термін виконання робіт становить з 01.02 по 07.05.2012. Акт виконаних робіт форми КБ-2В надається Замовнику по факту виконання етапу робіт із зазначенням фактичної вартості матеріалів. Оплата за роботи здійснюється Замовником шляхом сплати авансових платежів згідно заявок Генпідрядника та остаточного розрахунку на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2В та довідки форми КБ-3.

Протягом березня 2012 року ПП «Реммеблі» здійснило авансові проплати на користь Корпорації «Альтіс-Холдинг» на загальну суму 14 100 000 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Корпорацією «Альтіс-Холдинг» в березні 2012 року на суми авансових проплат були виписані податкові накладні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством чітко визначено залежність бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість від фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах; авансові проплати здійснені позивачем були підтверджені платіжними дорученнями, а контрагентом позивача у березні 2012 року на суми авансових проплат були виписані податкові накладні, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2012 року та в подальшому заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 2 350 000 грн.; на виконання додаткової угоди від 01.02.2012 саме 07.05.2012 між ПП «Реммеблі» та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» були підписані акти приймання виконаних робіт за травень 2012 року форми КБ-2.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що ПП «Реммеблі» не підтвердило первинними бухгалтерськими документами факту виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті за адресою м. Луцьк, пр. Соборності, 43 - вул. Сухомлинського, 1, в результаті чого такий податковий кредит не має права брати участі у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що за умови добросовісного дотримання вимог чинного законодавства відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування, дотримання його контрагентами податкової дисципліни не може впливати на реалізацію позивачем права на отримання бюджетного відшкодування, якщо податковим органом не доведено належними засобами доказування факту провадження діяльності направленої на одержання позивачем незаконної податкової вигоди.

У розглядуваному випадку існування обставин, якими характеризується необґрунтована податкова вигода (як-от відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій замовника та генпідрядника для штучного створення умов бюджетного відшкодування), податковим органом не доведено.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Приватного підприємства «Реммеблі» підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 - скасуванню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Реммеблі» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний