Ухвала суду № 47786156, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/24738/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Донця О.Є. Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк" про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА:Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк", в якому просило зобов'язати відповідача сплатити заборгованість зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із ухваленими по справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відправити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року у справі №2а-6231/10/0470 (набрала законної сили) за позовом прокурора в інтересах управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» про стягнення заборгованості залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Протоколом №52 від 12.03.2013р. позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» затверджено нове найменування банку: публічне акціонерне товариство «Юніон Стандарт Банк».

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що по даній справі уже є такі, що набрали законної сили, судові рішення.

Згідно зі статутом ПАТ «Юніон Стандарт Банк», погодженим з Національним банком України, проведено державну реєстрацію змін до установчих документів банку 28.11.2013р.

Судами встановлено, що у справі №815/589/15 позивач звернувся до суду першої інстанції з тими самими вимогами що й у справі №2а-6231/10/0470, тобто в даній справі позивач в адміністративному позові просить стягнути з ПАТ «Юніон Стандарт Банк» ту ж суму заборгованості, з тих же підстав.

Звертаючись повторно до суду із тим самим адміністративним позовом, позивач зазначив, що суди, залишаючи його позовну заяву без розгляду, вказали на пропущення ним строків позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає наступне.

Частиною першою статті 99 КАС передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Виходячи зі змісту даної норми, у разі, коли особа повторно звертається до суду із тими ж вимогами і за тих же підстав, суд зобов'язаний перевірити, чи було усунено підстави за яких її позовну заяву залишили без розгляду.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання усунення позивачем підстав залишення його позовної заяви без розгляду, не надано належної правової оцінки тому факту, що його позовна заява не була розглянута по суті.

Суди попередніх інстанцій неповно з'ясували всі обставини у справі, не надали належної правової оцінки доводам позивача, що призвело до винесення незаконних рішень.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи неповно встановлені фактичні обставини справи та допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування ухвалених у справі рішень та направлення справи на продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року - скасувати та відправити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.