Ухвала суду № 47777277, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/21456/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Донця О.Є., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 826/19792/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Скляренка Олексія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Скляренка Олексія Миколайовича, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення № 17270023 від 17.11.2014 року Державного реєстратора Скляренка О.М. Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві про відмову у державній реєстрації права власності, а також зобов'язати ГУ юстиції у м.Києві, в особі Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві, відповідно до заяви №8795956 від 04.11.2014 року та доданих до неї документів вжити заходів щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на будівлю, що розташована за адресою: м.Київ АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте всупереч норм ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та п.28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, оскільки зазначені норми права не встановлюють безпосередньо заборону на реєстрацію за позивачем права власності на належну йому на праві власності нежитлову господарську будівлю (загальна площа 49,8 кв.м.).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 04.11.2014р. звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві із заявою про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно. Також, до заяви були подані: копія паспорту громадянина України; технічний паспорт; мирова угода.

Згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 10.11.2014 року та 17.11.2014 року, наявне зареєстроване 03.11.2011 року обтяження всього майна позивача у вигляді арешту нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 11801759), підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 28420028/7, 02.09.2011, ВДВС Деснянського РУЮ, обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, код: 34972294, 02232 м. Київ вул. Бальзака 64.

За результатами розгляду поданих позивачем документів державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Скляренком О.М. прийняте рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із ненаданням документу, що підтверджує чинність ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 5 квітня 2006 року у справі №2-2666/2006.

На виконання рішення позивачем 14.11.2014 року була подана до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2006 року у справі №2-2666/2006.

За результатами розгляду вищезазначених документів 17.11.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Скляренком О.М. прийняте рішення №17270023, яким, через наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження арештованого нерухомого майна від 03.11.2011 року за №11801759, позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на спірну будівлю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно частини першої ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Пунктом першим та другим частини другої статті 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Положеннями ст.15 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно пункту 5 частини першої статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості нерухомого майна, станом на 10.11.2014 року та 17.11.2014 року в Реєстрі зареєстроване обтяження від 03.11.2011 року за №11801759 у виді арешту всього нерухомого майна позивача; підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Деснянського РУЮ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: