Ухвала суду № 47776372, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/44322/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан», ЛТД

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014

у справі № 2а-1733/10/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан», ЛТД

до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання недійсним акту та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галеан», ЛТД звернулось до суду з позовом, з урахуванням доповнень позовних вимог, про визнання недійним акту перевірки Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області № 090148 від 22.03.2010 та скасування рішення Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області № 0001492304 від 31.03.2010.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 позов задоволено частково; рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0001492304 від 31.03.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36 879,70 грн. скасовано, обмеживши застосування штрафної санкції в сумі 340 грн.; в частині визнання недійсним акту перевірки Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області № 090148 від 22.03.2010 - провадження у справі закрито.

Поставою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2010 працівниками податкової інспекції на виконання плану перевірок суб'єктів господарювання за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб на березень місяць 2010 року, проведено планову перевірку складу-офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан», ЛТД (вул. Довженка, 26, м. Івано-Франківськ) щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт за № 6393/09/15/23/30016454 (090148) від 22.03.2010, в якому зафіксовано порушення: п. п. 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення щоденного друку на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскального звітного чеку та незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО. В акті зафіксовано, що фіскальні чеки з сумою виторгу за 23.03.2009 (Z-звіт №172) та за 30.09.2009 (Z-звіт №179) відповідальною особою було видрукувано 24.03.2009 о 08:05 год. та 01.10.2009 о 08:06 год. відповідно. Також, встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в розмірі 7 307,94 грн.

На підставі акту перевірки та згідно п. 4 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим органом прийнято рішення № 0001492304 від 31.03.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 37 219,70 грн.

Факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в розмірі 7 307,94 грн. встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи.

Згідно пояснень ОСОБА_2 (бухгалтер-касир складу-офісу, що належить ТОВ «Галеан», ЛТД) порушення порядку щоденного друкування фіскального звітного чеку відбулось внаслідок технічних причин, а саме через аварійне відключення світла.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операції з повернення коштів особами, що отримали їх під звіт, жодного відношення до реалізації товарів не мають, тому відносяться до позареалізаційних надходжень та видатків, що оформляються згідно положень Закону України «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»; факт відсутності світла 23.03 та 30.10.2009, у зв'язку із аварією та тривалість такого відключення позивачем не підтверджена належними доказами, зокрема, довідкою відповідної обслуговуючої організації; акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій та порушення порядку щоденного друкування фіскального звітного чеку є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання законодавчо встановленої відповідальності.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення наведених норм закону передбачена п. 4 ст. 17 та ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, позивачем не надано доказів на підтвердження технічних причин (відсутності світла 23.03 та 30.10.2009) неможливості здійснення щоденного друку фіскального звітного чеку, тому нарахування податковим органом штрафних санкцій за вказане порушення є правомірним.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Наведена норма Закону кореспондується з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, згідно якого каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до п. 4.1 вказаного Положення, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.

Аналізуючи наведені норми права можна дійти висновку, що законом встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій (у касі) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі.

Таким чином, встановлений факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності, передбаченої ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо оскарження позивачем в судовому порядку акту перевірки № 090148 від 22.03.2010, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205).

З огляду на зазначене, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Таким чином, акт перевірки є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків, та не може бути предметом судового спору.

Однак, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в частині оскарження акту перевірки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, не врахував вимоги ч. 2 ст. 157 КАС України, яка визначає, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, тобто, в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні таких позовних вимог, оскільки такі вимоги не можна віднести до юрисдикції іншого суду.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан», ЛТД відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний