Ухвала суду № 47776328, 20.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/9991/22973/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Буковського В.М.

відповідача Рокуня С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а/1770/2549/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0000132342 від 14.01.2011 в частині визначення грошового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 108868,00 грн., з яких 87094,00 грн. основний платіж та 21774,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0000142342 від 14.01.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за наслідками якої складено акт № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпунктів 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98016 грн., у тому числі донараховано податку за дев'ять місяців 2010 року 11280 грн., за 2009 рік 86736 грн. та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і, як наслідок, заниження податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 6540 грн.

14.01.2011 на підставі акта перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132342, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на прибуток на суму 122520 грн., у тому числі за основним платежем 98016 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24504 грн.,

- № 0000142342, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 8175 грн., у тому числі за основним платежем 6540 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1635 грн.

Позивач частково визнав та сплатив донараховану суму грошового зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 13652,58 грн. (з них за основним платежем 10922,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2730,52 грн.), в іншій частині оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 № 0000132342 та повністю податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 № 0000142342 в адміністративному порядку.

Рішеннями ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги №5781/25-16/65 від 24.03.2011 та ДПА України про результати розгляду повторної скарги №10350/6/25-0515 від 03.06.2011 скарги платника податків залишені без задоволення, донараховані суми податків без змін.

Донарахування позивачу податку на прибуток, в частині що ним не визнається, пов?язане з кількома порушеннями, зокрема:

- заниженням валових доходів в розмірі 107128 грн. через не відображення у їх складі суми умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, надану за договорами комісії комітентами ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос» та не повернуту на кінець звітного періоду,

- заниження валових доходів у розмірі 19212,80 грн. на суму безповоротної фінансової допомоги, якою визнана сума кредиторської заборгованості позивача перед фірмою «Технопек с.р.о.», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності,

- завищення валових витрат на суму 189335 грн. через відображення підприємством у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які не належать до витрат звітного періоду та в бухгалтерському обліку підприємства за 4 квартал 2009 року не відображені;

- придбання ремонтних робіт у ТОВ «Промислово-цивільне будівництво», що призвело до завищення валових витрат у розмірі 32701 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6540 грн. через нікчемність укладеного правочину, відсутність фактичного виконання робіт та правових наслідків.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Хлібодар» (комісіонер) укладено договори комісії: № 02-22/04 від 22.06.2004 з ЗАТ «Рівне-Борошно» (комітент), за яким позивач зобов?язувався від свого імені та за рахунок комітента придбати пшеницю 3 класу за ціною 720 грн. за одну тонну в кількості 1500 тонн в термін до 04.06.2005 (пункти 1.1, 1.3), відповідно до пункту 1.4 договору комісіонер приступає до виконання зобов?язання за договором з моменту перерахування грошових коштів у повному обсязі згідно з пунктом 1.2, який в свою чергу передбачає, що для виконання договору комітент зобов?язується забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 1008000 грн. шляхом перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок комісіонера. Додатковою угодою від 30.06.2004 у внесені зміни до договору комісії № 02-22/04 від 22.06.2004, пункт 1.3 договору викладено в такій редакції: комісіонер зобов?язується придбати товар для комітента протягом 60 календарних днів з моменту перерахування комітентом грошових коштів, вказаних у пункті 1.2 чинного договору, у повному розмірі;

- № 11-12 від 11.12.2006 з ТОВ «Колос» (комітент), за умовами якого позивач зобов?язувався придбати від свого імені та за рахунок комітента борошно житнє в кількості 620 тонн, на виконання договору комітент зобов?язується забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 600000 грн., шляхом перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок комітента (пункти 1.1, 1.2), комісіонер зобов?язується придбати товар для комітента протягом семи календарних днів з дати отримання повідомлення про таке придбання (пункт 1.3), відповідно до пункту 1.4 договору комісіонер приступає до виконання зобов?язання за чинним договором з моменту перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 1.2 договору, в повному обсязі, але не раніше отримання повідомлення від комітента згідно з пунктом 1.3 договору.

Грошові кошти комітентами на банківський рахунок позивача були перераховані частково, згідно акта перевірки станом на 01.04.2009 у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 903095,62 грн. по договорах комісії укладених з ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТОВ «Колос». Станом на 01.04.2009 на розрахунковому рахунку позивача обліковувались кошти в сумі 226422,69 грн. (овердрафт), а 30.09.2010 в сумі 33186,29 грн., що стало підставою для висновку податкового органу, що перераховані кошти в розмірі 903095,62 грн. на виконання договорів комісії, використані позивачем не за цільовим призначенням, а тому є поворотною фінансовою в розумінні пп.1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та в податкову обліку збільшують валові доходи на суму умовно нарахованих відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Разом з тим, згідно пп. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Згідно статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 статті 1012 ЦК України передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час перевірки строк дії договорів комісії не закінчився, таким чином, факт використання позивачем грошових коштів у сумі 903095,62 грн. не за їх призначенням (не на виконання доручення комітента за договорами комісії протягом строку їх дії) відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано, у зв?язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу в цій частині є правильними.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про не підтвердження висновків податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року безповоротної фінансової допомоги в сумі 19212,80 грн., яка є кредиторською заборгованістю відповідно до контракту № 365-01/10, укладеного 07.10.2004 між позивачем (покупець) та фірмою «Технопек с.р.о.» (продавець), і яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Судами попередніх інстанцій правильно враховано положення статті 256 Цивільного кодексу України, статей 8, 9, 12 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року від 14.06.1974, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 14.07.1993, яка набрала чинності 01.04.1994, при визначенні строку давності за зовнішньоекономічним контрактом № 365-01/10 від 07.10.2004, укладеним на поставку позивачу обладнання та запасних частин до обладнання хлібопекарської промисловості на загальну суму 40742,77 євро з фірмою «Технопек с.р.о».

Щодо завищення валових витрат у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток витрат на придбання робіт (послуг) на суму 189335 грн.., які не належать до витрат звітного періоду та які в бухгалтерському обліку підприємства за 4 квартал 2009 року не відображені, то судами попередніх інстанцій встановлено, що відображення ТОВ «Хлібодар» у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 витрат на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток витрат на придбання послуг на суму 189335 грн., здійснено позивачем з врахуванням матеріалів попередньої перевірки, та включені до складу валових витрат лише один раз. Такі витрати сформовані у 4 кварталі 2009 року після надходження від контрагентів та відновлення усіх первинних документів, що засвідчують факт отримання товарів (робіт, послуг), що відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спростовує висновки податкового органу про допущене порушення.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність угоди на виконання ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» ремонтних робіт в магазині «Рум?янець» в місті Рівному по вул. Чорновола 35 та в магазині в місті Костопіль по вул. Грушевського 26а, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або її виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано. До того ж, податкова інспекція не довела невиконання, передбачених договорами, робіт.

За вставлених обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень в оспорюваній сумі.

Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію відповідача по справі, ці доводи були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, їм було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун