Ухвала суду № 47776326, 13.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/9991/75161/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі №2а-14117/11

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до 1.Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансінвест»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, безвідносно висновків з яких виходили суди попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом заявлено позов про застосування наслідків недійсного правочину, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України та стягнення з ТОВ «Дніпротрансінвест» на користь ДП «Укрспецвагон» коштів у розмірі 7588461,00 грн., що були сплачені по договорам поставки від 31.05.2010 №154П-ЦВСВ(ВЗК-10.150)ю, від 31.05.2010 №155П-ЦВСВ(ВЗК-10.153)ю, від 02.06.2010 №177П-ЦВСВ(ВЗК-10.168)ю, від 31.05.2010 №152П-ЦВСВ(ВЗК-10.151)ю, від 31.05.2010 №153П-ЦВСВ(ВЗК-10.152)ю, від 17.02.2011 №128П-ЦВСВ(ВЗК-10.107)ю; стягнення з ДП «Укрспецвагон» в дохід держави грошових коштів у сумі 7588461,00 грн., як компенсацію вартості поставлених товарів за договорами поставок від 31.05.2010 №154П-ЦВСВ(ВЗК-10.150)ю, від 31.05.2010 №155П-ЦВСВ(ВЗК-10.153)ю, від 02.06.2010 №177П-ЦВСВ(ВЗК-10.168)ю, від 31.05.2010 №152П-ЦВСВ(ВЗК-10.151)ю, від 31.05.2010 №153П-ЦВСВ(ВЗК-10.152)ю, від 17.02.2011 № 128П-ЦВСВ(ВЗК-10.107)ю. Позовні вимоги обґрунтовувались висновками актів перевірок відповідача ДП «Укрспецвагон» від 21.04.2011 № 1146/40-028/01056362 та від 19.05.2011 №1407/40-028/01056362, згідно яких укладені між ТОВ «Дніпротрансінвест» та ДП «Укрспецвагон» правочини щодо поставки вагонних запчастин, є нікчемними, такими, що укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки відповідач - ТОВ «Дніпротрансінвест» не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України (доповненої Законом України від 02.12.2010 N 2756-VI) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, статтею 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, здійснюється до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 18.11.2014 у справі за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва до Товариства-1, товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛКОН-2011» (далі - Товариство-2) про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення коштів у дохід держави, яка у силу норм ст. 2442 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

Таким чином, оскільки позивач не заявляв позову про визнання укладених відповідачами правочинів недійсним, то і заявлення позовних вимог про стягнення коштів в дохід держави є передчасним, що виключає підстави для задоволення вимог касаційної скарги та скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції, з викладених в ній мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун