Рішення № 47768923, 29.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/7792/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Герасименко С.Г.

Провадження № 22-ц/778/4623/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.02.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.08.2014 року має заборгованість - 58538,82 грн., яка складається з наступного:

- 9343,95 грн. - заборгованість за кредитом;

- 49194,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 12198,75 грн., яка була задоволена судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2007 року, різниця становить - 46340,07 грн.

а також штрафи відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 2317,00 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 49157,07 грн. за кредитним договором № б/н від 08.02.2006 року та судові витрати.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 08.02.2006 року у розмірі 49157,07 грн. та судовий збір в розмірі 491,57 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України порушення норм матеріального права та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, виходив з того, що між сторонами склалися кредитні правовідносини, ОСОБА_3 не виконує зобов'язання по поверненню кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 49157,07 грн., а відтак вона підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На підтвердження умов укладення кредитного договору банк надав заяву позичальника, Умови і правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою (а.с.7-16).

Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, зазначений договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий саме термін.

В силу вимог п. 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операції по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Пунктом п. 5.4 Правил користування кредитною карткою встановлено, що строк погашення кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (поле MONTH).

Згідно із п. 9.4 Умов і правил надання банківських послуг у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви позичальника ОСОБА_3 від 08.02.2006 р. останній отримав кредит у розмірі 7200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач звертався про стягнення заборгованості за цим кредитним договором шляхом подачі заяви про видачу судового наказу, за результатом розгляду якої 18 липня 2007 року Комунарським районним судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 12198,75 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 9337,01 грн., по процентам за користування кредитом - 2861,74 грн.

В заяві зазначено термін дії картки - до 02/09 (а.с.10 зв.).

Таким чином, граничний строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці - тобто 28 лютого 2009 року

Банком в ході розгляду справи не було надано суду першої інстанції належних допустимих доказів щодо продовження строку дії кредитного договору, а також, що після закінчення строку дії платіжної картки відповідач продовжував нею користуватись, або отримував у банку нову кредитну картку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 банк звернувся до суду 02 жовтня 2014 року, отже за межами строку, встановленого ст.257 ЦК України. Заяву про поновлення строку банк не подавав.

У відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд ухвалив заочне рішення

У відповідності до ч.1 ст.224 ЦПК України обов'язковою умовою проведення заочного розгляду справи є належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Разом з тим, належні у розумінні ст. 74 ЦПК України докази, які свідчили б про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, у матеріалах справи відсутні. Повістки про виклик до суду не були вручені ОСОБА_3, вони були повернуті за спливом строку зберігання (а.с. 41).

Відповідач у своїй заяві про перегляд заочного рішення суду з посиланням на п.4 ст.267 ЦК України просив застосувати позовну давність ( а.с.45,46).

Незважаючи на порушення ст.ст.74, 76 ЦПК України та на те, що в заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_3 зазначив обставини, які мали істотне значення, для правильного вирішення справи, суд залишив заяву без задоволення.

Таким чином, заочний розгляд справи проведено із порушенням вимог процесуального закону, що унеможливило подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення рішення.

У апеляційній скарзі та під час розгляду справи апеляційним судом через свого представника відповідач ОСОБА_3 наполягав на застосуванні позовної давності і відмові у позові з цих підстав (а.с.65-68).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність забезпечити відповідачу на стадії апеляційного розгляду справи можливість реалізувати право на звернення з заявою про застосування позовної давності.

У відповідності до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, порушення норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення незаконного та необґрунтовано рішення, яке на підставі п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: