Ухвала суду № 47766923, 31.07.2015, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/130/15-к

Номер провадження: 1-кп/365/18/15

У Х В А Л А

Іменем України

31.07.2015 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.,

при секретарі судового засідання НОСОВІЙ О.О.

за участю

прокурора ОНИСЬКІВА А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

потерпілихОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілої ОСОБА_7

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі № 1 кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014110000000293 від 17.08.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Згурівського районного суду перебуває кримінальне провадження № 42014110000000293 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурор Ониськів А.М. звернувся до суду з письмовим клопотанням від 30.07.2015 року про продовження строку запобіжного заходу домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_1 з 02 серпня 2015 року терміном на два місяці. Клопотання обґрунтовував тим, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 16.08.2014 близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz-Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Першотравневій у с. Аркадіївка Згурівського району Київської області, на перехресті із вулицею Л. України, в порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), відповідно до якого «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», п. 2.9 ПДР «заборона керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння» проявив неуважність, не простежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «HondaAccord», реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходився ОСОБА_5 та малолітня дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок зіткнення малолітній ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці, а водій автомобіля ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 16.11, 2.9 Правил дорожнього руху, знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням тяжких наслідків - спричинення смерті ОСОБА_8

Таким чином, своїми діяннями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_8, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, раніше не судимий.

Обвинувачення ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2014 із схемою, відповідно до якої зафіксовані обставини вказаної пригоди;

- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 за №120 від 09.09.2014, яким встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, переломом кісток склепіння та основи черепа. Виявлені ушкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя та знаходяться в причинному звязку з настанням смерті;

- висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_5. за №140/Евід10.10.2014, яким встановлено, що у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: поєднана травма ЗЧМТ, струс головного мозку, лівобічний гемосинус, контузія лівого ока ІІ ст., ретробульбарна гемотома, субкон'юнктивальний крововилив лівого ока, гематома та садна повік лівого ока, закритий уламковий перелом правої ключиці і зі зміщенням уламків, закритий уламковий перелом лонної та сідничної кісток з ліва зі зміщенням уламків, садна лівого плеча в середній третині, які утворились внаслідок контактування з частинами салону автомобіля і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таких, що спричинили короткотривалий розлад здоровя строком більше 21 дня;

- протоколами допитів підозрюваного ОСОБА_1;

- результатами тесту на алкоголь, який виконаний працівником міліції ОСОБА_10 із застосуванням приладу "Драгер" №ARBL-0508 від 16.08.2014 о 21 год. 38 хв., згідно якого стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 становив 1.22 проміле;

- висновком судово-токсикологічної експертизи по крові ОСОБА_1 №1801/17 від 19.08.2014, яким встановлено, що у крові та сечі ОСОБА_1 знайдено етиловий спирт в концентрації: в крові 0,69 проміле, в сечі 1,49 проміле;

- висновком генно-молекулярної експертизи №843/МГЕ від 27.11.2014, яким встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразків крові ОСОБА_1 та слідів крові, вилучених з подушки безпеки при огляді автомобіля «MersedesBenzSprinter 315 CDI»,реєстраційний номер НОМЕР_1, збігаються між собою;

- висновком експертів за результатами судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 11.12.2014 за №14193/15189/14-52, яким встановлено, що ОСОБА_1 при керуванні автомобіля «MersedesBenzSprinter 315 CDI» не дотримано вимог п.12.2 правил дорожнього руху (у темну пору доби та умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), вимог дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" ПДР, та порушено п.16.11 ПДР (на перехресті не рівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), тим самим допустив зіткнення з автомобілем «HondaAccord»;

- висновком судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 06.02.2015 за №141/1313, яким встановлено, що водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.4, 12.9 «б» 16.11 Правил дорожнього руху України та розділу 33 п/п 2.1 цих Правил. Також у висновку зазначається, що у дорожньо-транспортні й ситуації яка сталась, технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля «Мерседес» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог 16.11 Правил дорожнього руху України та вимог розділу 33 п/п 2.1. цих Правил, для чого він не мав будь-яких перешкод технічного характеру.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

17.08.2014 р. о 01.00 год. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_1затримано в порядку ст. 208 КПК України.

17.08.2014 р. ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України.

18.08.2014 р. Печерським районним судом м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

09.10.2014 р. заступником прокурора Київської області продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 3-х місяців.

13.10.2014 р. Печерським районним судом м. Києва продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до 3-х місяців.

10.11.2014 р. заступником прокурора Київської області продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 4-х місяців.

12.11.2014 р. Печерським районним судом м. Києва продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до 4-х місяців.

09.12.2014 р. Апеляційним судом м. Києва ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2014 скасовано та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком дії до 17.12.2014 р.

Вказаною ухвалою суду обвинуваченого ОСОБА_1 зобовязано цілодобово перебувати за місцем свого проживання та зявлятись за кожною вимогою суду чи іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу

Так, 15.12.2014 р. слідчим по даному кримінальному провадженню ОСОБА_11 вручено ОСОБА_1 повістку про виклик до прокуратури для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на 17 год. 00 хв. 15.12.2014.р. Однак, в порушення вищевказаної ухвали Апеляційного суду в частині явки до державних органів за кожною вимогою, ОСОБА_1 не прибув до слідчого за вимогою останнього.

Того ж дня, 15.12.2014 о 17 год. 30 хв. прокурором прокуратури ОСОБА_12 був здійсненний телефонний дзвінок підозрюваному ОСОБА_1 на мобільний телефон останнього 099-101-26-82. В телефонній розмові прокурором повідомлено ОСОБА_1 про необхідність явки до прокуратури о 09 год. 00 хв. 16.12.2014 р. для ознайомлення з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу.

Станом на 09 год. 00 хв. 16.12.2014 р. ОСОБА_1 на вимогу прокурора не явився, однак стало відомо, що останній госпіталізований Згурівською ЦРЛ у звязку із скаргами на стан здоровя.

Для підтвердження факту госпіталізації, встановлення стану здоровя ОСОБА_1 та можливості його участі у слідчих та процесуальних діях були допитані головний лікар Згурівської ЦРЛ ОСОБА_13 та завідувач терапевтичного відділення ОСОБА_14

В ході зазначених допитів ОСОБА_13В та ОСОБА_14 повідомили, що дійсно ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділені Згурівської ЦРЛ. Останній був доставлений каретою швидкої допомоги до приймального відділення о 19 год. 25 хв. 15.12.2014 р. із скаргами на стан здоровя. Однак, станом на 16 год. 00 хв. 16.12.2014 стан здоровя ОСОБА_1 стабільно задовільний. За умови регулярного прийому призначених ліків ОСОБА_1 може приймати участь у необхідних слідчих та процесуальних діях. Крім того, головним лікарем та завідувачем терапевтичного відділення зазначено, що за станом здоровя ОСОБА_1 може самостійно прибути до м. Києва та взяти участь у слідчих та процесуальних діях, в тому числі і в судовому засіданні.

Після проведених зазначених допитів, в присутності головного лікаря Згурівської ЦРЛ ОСОБА_15 та завідувача терапевтичного відділення ОСОБА_14, ОСОБА_1 було оголошено клопотання про продовження строку запобіжного заходу домашнього арешту та вручено повістку про явку до прокуратури Київської області на 11 год. 00 хв. 17.12.2014 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та участі у судовому розгляді вказаного вище клопотання.

Однак, у визначений час ОСОБА_1 до прокуратури не зявився, про причини не явки не повідомив. В ході телефонної розмови із головним лікарем Згурівської ЦРЛ ОСОБА_13 та завідувачем терапевтичного відділення ОСОБА_14 встановлено, що ОСОБА_1 станом на 08 год. 00 хв. 17.12.2014 р. відмовився від прийому ліків та проведення необхідних процедур, у звязку з чим, а також задовільним станом здоровя ОСОБА_1, готуються документи для його виписки із стаціонару терапевтичного відділення Згурівського ЦРЛ.

Після виписки із стаціонару терапевтичного відділення Згурівського ЦРЛ, що відбулось о 11 год. 30 хв., ОСОБА_1 зник у невідомому напрямку.

Приблизно о 17 год. 45 хв. підозрюваний ОСОБА_1 зявився до прокуратури, де йому було вручено клопотання про обрання останньому міри запобіжного заходу тримання під вартою та повістка про явку на 18.12.2014 р. до Печерського районного суду м. Києва для участі в розгляді вказаного клопотання.

Однак, 18.12.2014 р. до суду для розгляду зазначеного клопотання ОСОБА_1 не зявився, на мобільний телефон не відповідав, та за місцем проживання був відсутній.

У звязку з викладеним, ОСОБА_1 було оголошено в розшук, а кримінальне провадження зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

30.12.2014 р. місце знаходження ОСОБА_1 було встановлено. Останній з 18.12.2014 р. перебував на стаціонарному лікуванні в Клінічній лікарні «Феофанія» в Центрі гострої коронарної недостатності та аритмії. У вказаному медичному закладі, згідно показів керівника вказаного Центру, ОСОБА_1 дійсно перебував на лікуванні (обстеженні) з діагнозом ішемічна хвороба серця та ін. Термін лікування (обстеження) ОСОБА_1 згідно його заяви, оплаченого місця та медичного висновку закінчився 31.12.2014.

Вказаного дня (30.12.2014 р.) у приміщенні медичного закладу за участю лікуючого лікаря та медсестри ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового розслідування кримінального провадження за №42014110000000293 та можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Однак, з матеріалами кримінального провадження останній відмовився знайомитись.

30.12.2014 р. у звязку з перебуванням підозрюваного на стаціонарному лікуванні у медичному закладі кримінальне провадження було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України.

Згідно довідки наданої заступником головного лікаря Клінічної лікарні «Феофанія» станом на 12.01.2015 р., ОСОБА_1 31.12.2015 р. було виписано із Центру гострої коронарної недостатності та аритмії, однак з 05.01.2015 ОСОБА_1 було оплачено дводенне стаціонарне лікування у Центрі мікрохірургії ока Клінічної лікарні «Феофанія». Так, з 05.01.2015 р. по 07.01.2015 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Центрі мікрохірургії ока Клінічної лікарні «Феофанія» з діагнозом незріла катаракта лівого ока. Виписаний ОСОБА_1 був 07.01.2015 р. на підставі закінчення лікування.

Крім того, згідно рапортів слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_11, складених за результатами викликів на слідчі і процесуальні дії та особистих зустрічей із ОСОБА_1 під час таких дій, останній поводив себе зухвало та давав зрозуміти що уникне кримінальної відповідальності. В телефонній розмові з лікарями Київського обласного кардіологічного диспансеру ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які оглядали ОСОБА_1, встановлено, що в підозрюваного ОСОБА_1 не має тяжкого захворювання, йому рекомендували за місцем проживання пройти обстеження в загальному порядку.

15.12.2014 р. та 06.02.2015 р. заступником прокурора Київської області продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 5-ти та до 6-ти місяців відповідно.

Крім того, 16.01.2015 р. Печерським районним судом м. Києва винесено ухвалу, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобовязавши при цьому останнього прибувати за кожною вимогою слідчого чи прокурора, не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора та інші.

Разом з цим, у вказаній ухвалі судом, відповідно до ч. 3 ст. 196 КПК України, визначено точну адресу, а саме: Київська обл., смт. Згурівка, вул. Миру, буд. 17, яку підозрюваному ОСОБА_1 забороняється залишати без відповідного дозволу слідчого, прокурора чи суду.

Однак, незважаючи на неодноразові вимоги та повідомлення прокурора про необхідність ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України для недопущення тяганини та порушення розумних строків, ОСОБА_1 зловживаючи своїми правами, неодноразово зволікав з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, чим перешкоджав закінченню досудового розслідування в розумні строки.

У звязку з неналежним виконанням вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_1 під час ознайомлення з матеріалами провадження, останній Печерським районним судом м. Києва, за мотивованими клопотаннями прокуратури, обмежений в такому ознайомленні до 03.02.2015 р. та до 25.02.2015 р. з додатковими матеріалами.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 неодноразово прибував до приміщення прокуратури для ознайомлення з матеріалами провадження не узгодивши з прокурором факт свого виїзду, а повідомляв про свої наміри вже перебуваючи на прохідній в приміщенні прокуратури. Тобто, фактично ОСОБА_1 самовільно (без дозволу) залишав місце проживання домашнього арешту, визначеного Печерським районним судом м. Києва.

На думку прокуратури, такі дії ОСОБА_1 трактуються як можливість уникнення від вимог запобіжного заходу домашнього арешту та вільного пересування по території Київської області.

Дійсно, встановлено декілька місцевих жителів Згурівського району Київської області (ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20В.), які є очевидцями фактів порушення ОСОБА_1 вимог запобіжного заходу, тобто перебування останнього в період з 16.01.2015 р. по 10.03.2015 р. не тільки в смт. Згурівка поза межами місця свого проживання, але й в інших населених пунктах вказаного району, в тому числі в с. Аркадіївка Згурівського району. Зазначене є явним порушенням обовязків покладених судом на ОСОБА_1 при обранні йому запобіжного заходу.

Все вищенаведене свідчить, що ОСОБА_1 неналежно виконує покладені на нього процесуальні обовязки.

ОСОБА_1 поводить себе зухвало, негідно, безсоромно, нехтує нормами моралі, взагалі негативно ставиться до правових норм та такою своє поведінкою показує своє небажання їм підкорятися, а також дає зрозуміти, що уникне кримінальної відповідальності по вказаному кримінальному провадженню.

Викладене свідчить про не належну процесуальну поведінку ОСОБА_1, перешкоджання останнім кримінальному провадженню та не бажання судового процесу над ним та призначення реальної міри покарання за вчинений ним злочин в стані алкогольного спяніння, що в свою чергу, свідчить про можливість переховування ОСОБА_1 від суду з метою уникнення покарання.

Крім того, наявність такого ризику як переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим фактором, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині. ОСОБА_1, усвідомлюючи невідворотність судового процесу над ним та призначення реальної міри покарання з урахуванням всіх обтяжуючих обставин (вчинення злочину щодо малолітньої особи у стані алкогольного спяніння), може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду з метою їх уникнення.

Крім того, на даний час продовжують бути актуальними і інші ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих, свідків чи експертів.

Вказане підтверджується тим, що ОСОБА_1 являється фермером на Згурівщині, у звязку з чим має міцні соціальні звязки та перебуваючи на волі з метою уникнення кримінального покарання за вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Востаннє ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності за два тижні до скоєння ДТП, що свідчить про систематичність та схильність підозрюваного до порушення правил дорожнього руху та нехтування ОСОБА_1 вимогам вказаних правил та може призвести до вчинення останнім ще одного кримінального правопорушення, останнє є ще одним з ризиків та підставою застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Строк запобіжного заходу домашнього арешту, обраного відносно ОСОБА_1 Згурівським районним судом, закінчиться 02.08.2015 р.

Метою застосування запобіжного заходу цілодобового домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків чи експертів, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини, виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальних обовязків може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу, передбаченого п.4 ч.1 ст.176 КПК України домашнього арешту. Жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, прокурор Ониськів А.М. просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на два місяці з 02.08.2015 року.

В судовому засіданні потерпілийОСОБА_5 клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту підтримав повністю та просив задоволити.

Потерпіла ОСОБА_6 її представник ОСОБА_7 вважають, що до обвинуваченого повинно бути застосовано запобіжний захід цілодобовий домашній арешт, при цьому посилались на обставини викладені в клопотанні прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1, його захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечували щодо клопотнання прокурора. Свої заперечення обгрунтовували тим, що ст.ст. 176-178, 181,184, 331 КПК України, на які посилається прокурор, не передбачають можливості продовження запобіжного заходу - домашній арешт. Єдиною нормою, яка передбачає продовження запобіжного заходу є ст. 199 КПК України, що регламентує продовження запобіжного заходу виключно тримання під вартою. Обставини на які посилається прокурор є безпідставними, оскільки недоведені ним в судовому засіданні під час розгляду клопотання. Обвинувачений ОСОБА_1 виконує покладені на нього процесуальні обов"язки і ніяким чином не ухиляється від суду та не перешкоджає судовому процесу над ним. На час розгляду клопотання свідки сторони обвинувачення заслухані судом. Саме з цих підстав ваажають, що до обвинуваченого ОСОБА_1 може бути застосовано більш м"який запобіжний захід, а в задоволенні клопотання прокурора має бути відмовлено.

В судовому засіданні досліджені копія запиту про надання доступу до доказів захисту, копія конверту поштового відправлення, копія повідомлення про завершення досудового розлідування та про відкритя сторонам кримінального провадження матеріалів, копія повідомлення поштового відправлення, копія електронного повідомлення, копії квитанцій та копія телеграми.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 02.06.2015 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід, обраний згідно ухвали Згурівського районного суду Київської області 10.04.2015 та 20.04.2015 року.

Відповідно до ст.ст. 181, 199 КПК України визначено порядок продовження строку тримання особи під домашнім арештом.

Статтею 199 КПК України закріплено обов"язок розглянути клопотання про продовження домашнього арешту за правилами предбаченими про застосування запобіжного захисту.

Згідно ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

В силу ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу ч. 2 ст. 194 КПК України суд зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 181 КПК Українидомашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

В силу ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов"язання полягає у покладенні на обвинваченого зобов"язання виконувати покладені на нього судом обов"язки, передбачені с. 194 КПК України.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду клопотання прокурором не було доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та що застосування більш мяких запобіжних заходів вбачається недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому суд дійшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176,179,181,184,185,186,193-194,196,331,350,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Ониськіва А.М. від 28.05.2015 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту з 02 серпня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволити частково.

В продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з 2 серпня 2015 року - відмовити.

Обрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 запобіжний захід - особисте зобов"язання.

Зобов"язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 прибувати за кожною вимогою суду, також виконувати обв"язки :

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Строк дії запобіжного заходу до 30 вересня 2015 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р. В. Хижний