Ухвала суду № 47765196, 27.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 816/1383/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2015р. по справі № 816/1383/15

за позовом ОСОБА_2 до Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

29 квітня 2015 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці в якому просив суд:

- визнати протиправними дій Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо відмови у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року;

- зобов'язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року;

- зобов'язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області видати позивачу оновлену та уточнюючу довідку про грошове утримання (заробітної плати) за період роботи на ЧАЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року з урахуванням перерахунку: подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання при в'їзді в зону ЧАЕС; використання коефіцієнту кратності 3,5 а не 2,4 в окремих зонах небезпеки ЧАЕС; застосування нарахування денного грошового утримання за 6, а не за 8 годин роботи щодобово (у III зоні небезпеки); розрахунку коштів за перебування у резерві в стані бойової готовності не за 16, а за 18 годин щодоби (застосувавши формулу викладену в листі Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.04.2012 року №03-3654/201); нарахування 60% премії з посадового окладу та окладу за звання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС із її збільшенням вдвічі та з урахуванням коефіцієнту кратності 3,5 при роботі в зонах небезпеки І, III ЧАЕС; подвоєння оплати праці за роботу у вихідні дні 27 липня 1986 року; 3,10,17,24 серпня 1986 року з урахуванням зони небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що розрахунок грошового забезпечення за роботу (службу) в зоні Чорнобильської АЕС за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 не відповідає фактичним обставинам, оскільки, при заповненні довідки про фактичну заробітну плату у зоні відчуження відповідач не врахував положення окремих нормативно-правових актів часів Радянського Союзу, з яких знято гриф "секретно", та які є чинними.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано дії Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку грошового забезпечення за період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року протиправними.

Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за період роботи останнього по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року з урахуванням постанови Ради міністрів СРСР та ВЦРПС № 655-195 від 05 червня 1986 року, постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, а також наказів МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року, № 0149 від 26 травня 1986 року, № 0189 від 30 червня 1986 року, постанови Держкомітету СРСР з праці і соціальних питань і ВЦРПС № 153/10-43 від 07 травня 1986 року, вказівки УПО МВС № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року та МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року, та видати довідку про грошове забезпечення з урахуванням перерахунку.

Відповідач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Третя особа, Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа зазначає, що висновки суду першої інстанці не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені доказами.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи /а.с. 81-82/.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1986 році позивач проходив службу на посаді начальника караулу СВПЧ-12 по охороні Автозаводського району м. Кременчука.

У період з 25.07.1986 по 25.08.1986 позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать витяги з наказів № 89лс від 31.07.1986, № 105лс від 16.09.1986 та довідка від 25.08.1986, за змістом якої ОСОБА_2 знаходився в м. Чорнобилі безвиїзно 32 діб (приступив до виконання службових обов'язків в зоні Чорнобильської АЕС 25.07.1986 та виїхав із зони Чорнобильської АЕС 25.08.1986) /а.с. 14, 16, 17/.

У лютому 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.02.2015 про проведення перерахунку грошового забезпечення та видачу довідки про грошове утримання за службу в зоні ЧАЕС за липень - серпень 1986 року /а.с. 19/.

Листом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській області від 19.03.2015 вих. № 04-С-152/12 позивача повідомлено, що запит буде розглянуто після отримання документів з архіву УМВС України в Полтавській області /а.с. 20/.

Листом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській області від 02.04.2015 вих. № 05-С-152/12 ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового утримання, нарахованого в зоні ЧАЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року /а.с. 108-109/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В силу положень статті 70 зазначеного Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 №10-769 повідомлено про зняття грифу "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 №1767-рс і від 11.12.1986 №2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5, від 10.06.1986 №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986, від 16.12.1986 №694-рс, від 06.01.1988 №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 09.05.1986, №58с від 11.06.1986, №132с від 16.09.1986, №179с від 25.12.1986, №8с від 22.01.1988.

Так, Постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05.06.1986 №665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Разом з тим, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964рс передбачалася оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств і їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, у розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964.

На виконання розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 рс наказом МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 дозволено Міністру внутрішніх справ УРСР здійснювати виплати грошового утримання військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, зайнятих на роботах у І- ІІІ зонах небезпеки такому порядку: ІІІ зона - п'ятикратний розмір, ІІ зона - чотирьохкратний розмір, І зона - трьохкратний розмір у порівнянні з діючими законодавством нормами.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Пунктом 1 цієї Постанови також передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справи, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади та оклади за військове та спеціальне звання в подвійному розмірі.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 (в редакції, чинній на час перебування позивача у зоні ЧАЕС) дозволено підприємствам, організаціям, установам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі, встановлено максимальний розмір премії - 60 процентів тарифної ставки (оклада) в місяць.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 (207с-86-п ) (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Таким чином, виплата премії та її максимальний розмір визначений нормативно-правовими актами, а відтак працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Вищенаведеною Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) таких випадків (позбавлення або зменшення розміру премії) не передбачено.

Матеріали справи не містять доказів позбавлення чи зменшення розміру премії ОСОБА_2 за час перебування в зоні ЧАЕС.

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (накази МВС СРСР від 11.05.1986 №0130 та від 30.06.1986 №0189, вказівка МВС СРСР від 30.05.1986 №35з).

На підставі вказівки МВС СРСР від 21.10.1986 №1/5725 видана вказівка ГУ ДПО від 17.12.1986 №3/7/1587 "Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності", якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу за спеціальне звання.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Вказаною постановою також визначено, що для працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії, в зоні іонізуючого опромінення, встановлюється шестигодинний робочий день (пункт 4). З огляду на викладене, інший час підлягав врахуванню як знаходження в резерві в стані бойової готовності.

Як вбачається з картки обліку доз радіоактивного опромінення ОСОБА_2, позивач піддавався радіоактивному опроміненню у періоди з 27.07.1986-31.07.1986, 01.08.1986-10.08.1986, 11.08.1986-20.08.1986, 21.08-1986-25.08.1986 /а.с. 172/, а отже був зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії в зоні іонізуючого опромінення.

Статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, визначено переліченими вище нормативно-правовими актами, що є діючими на даний час.

Згідно вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже доводи відповідача про те, що на військовослужбовців органів УВС не поширює дію положення пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7 та інших нормативно-правових актів, наведених вище - є безпідставними.

Крім того, зважаючи на особливий статус осіб, відряджених до зони Чорнобильської АЕС, безпідставними є доводи відповідача про необхідність застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 лише вимог Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090, оскільки за таких обставин мав би місце неоднаковий підхід до забезпечення соціального захисту громадян, які належать до однієї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у період з 25.07.1986 по 25.08.1986 виконував службові обов'язки у зоні Чорнобильської АЕС загалом 32 доби, з них: 31 добу - у 1 зоні та 1 добу - у 3 зоні безвиїзно /а.с. 17/.

Як встановлено зі змісту витягу з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів від 31.07.1986 № 89лс "По особовому складу" на дату відрядження до м. Чорнобиль позивач перебував на посаді начальника караулу 12 СВПЧ м. Полтави у званні лейтенанта внутрішньої служби /а.с. 14/.

Отже, з урахуванням зазначеного, розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 має проводитись з урахуванням приписів зазначених вище нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців: з нарахуванням подвійного окладу, з урахуванням кратності зони небезпеки кратності 5 -, 4 -, 3 -, з нарахуванням премії у розмірі 60% тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100%, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, врахуванням шестигодинного робочого дня, понад середньомісячну заробітну плату.

Разом з тим, як встановлено зі змісту довідки УМНС України в Полтавській області від 26.12.2011 № 301 /а.с. 159/ та листа відповідача від 02.04.2015 № 05/С-152/12 /а.с. 108 - 109/, позивачу:

- збережена та нарахована за основним місцем служби середня заробітна плата (грошове забезпечення) в розмірі 211,61 крб. за 32 доби з розрахунку середньоденного грошового забезпечення (з посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років) - 6,612 крб;

- з одинарного посадового окладу та окладу за спеціальне звання (посадовий оклад - 95,00 крб., оклад за спеціальне звання - 110,00 крб.) застосовано кратність 2 по 1 зоні небезпеки, кратність 4 по 3 зоні небезпеки (кратність знижено на одиницю по п.1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7), у зв'язку із збереженням за місцем служби середньомісячного грошового забезпечення. Таким чином, нарахована кратність 2 по 1 зоні небезпеки - 409,84 крб. та кратність 4 по 3 зоні небезпеки - 26,44 крб. (сумарна кратність в 1 зоні - 3, в 3 зоні - 5).

- відповідно до вказівки Управління пожежної охорони МВС УРСР від 17.12.1986 №3/7/1587, адресованої у 1986 ОПО УВС м. Полтава нараховано виплату за час перебування у резерві в стані бойової готовності 70,52 крб., з розрахунку одинарного розміру окладу за посадою та окладу за спеціальне звання (205,00 крб : 31 дн.) х 32 доби х 1/3.

Будь-які інші нарахування відповідачем не здійснювались.

Посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на нарахування подвійного посадового окладу та окладу за спеціальне звання з огляду на те, що подвійність окладу замінено на кратність, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущенні.

Натомість нормативно-правові акти, що передбачали виплату посадового окладу та окладу за спеціальне звання в подвійному розмірі, діяли одночасно із нормативно-правовими актами, які встановлювали кратність оплати за зонами небезпеки, та не суперечили одне одному.

Щодо доводів відповідача про те, що кратність підлягає зменшенню на одиницю у разі збереження за місцем роботи середньомісячного заробітку, слід зазначити, що таких вимог чинні нормативно-правові акти не містять.

Щодо посилань відповідача про відсутність підстав для оплати вихідних позивача у подвійному розмірі з огляду на те, що за роботу у вихідний день працівникам органів внутрішніх справ надавався інший день відпочинку, слід зазначити, що вони є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивачу надавалися такі дні відпочинку за роботу у зоні ЧАЕС 27 липня 1986 року, 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року (кожна неділя серпня), крім того, у зоні ЧАЕС діяв 6 - денний (36-годинний) робочий тиждень, тому враховуючи положення Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 і постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, оплата праці за роботу у неділю підлягала у подвійному розмірі.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач та третя особа, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються апеляційні скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області відмовляючи ОСОБА_2 у проведенні перерахунку грошового забезпечення за період роботи останнього по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року з урахуванням постанови Ради міністрів СРСР та ВЦРПС № 655-195 від 05 червня 1986 року, постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, а також наказів МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року, № 0149 від 26 травня 1986 року, № 0189 від 30 червня 1986 року, постанови Держкомітету СРСР з праці і соціальних питань і ВЦРПС № 153/10-43 від 07 травня 1986 року, вказівки УПО МВС № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року та МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року, та видачі довідку про грошове забезпечення з урахуванням перерахунку діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року по справі № 816/1383/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2015р. по справі № 816/1383/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2015 р.