Ухвала суду № 47764327, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7032/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Адвоката - Павлова Ігоря Валерійовича до Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Павлов Ігор Валерійович звернувся до суду з позовом до Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України, в якому просив - визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України щодо розгляду адвокатського запиту та відмові у наданні інформації з баз даних (АІС «Автомобіль» та Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції) стосовно транспортного засобу ГАЗ 21 сірого кольору з державним знаком НОМЕР_2 та транспортного засобу Toyota Mark II білого кольору з державним номером НОМЕР_1, а саме: відомості про переобладнання транспортного засобу; уповноважену особу, що надала висновок про можливість переобладнання транспортного засобу; дату висновку; інші відомості, що стосуються переобладнання цього транспортного засобу та внесені до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - «особливі відмітки»; зобов'язати Департамент державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України надати інформацію з баз даних (АІС «Автомобіль» та Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції) стосовно транспортного засобу ГАЗ 21 сірого кольору з державним знаком НОМЕР_2 та транспортного засобу Toyota Mark II білого кольору з державним номером НОМЕР_1, а саме: відомості про переобладнання транспортного засобу; уповноважену особу, що надала висновок про можливість переобладнання транспортного засобу; дату висновку; інші відомості, що стосуються переобладнання цього транспортного засобу та внесені до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - «особливі відмітки».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особою, в інтересах якої подано адміністративний позов ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2015 року адвокат Павлов Ігор Валерійович діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся з адвокатським запитом до Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, який було зареєстровано за вх. № 69аз від 20 березня 2015 року.

Згідно запиту позивач просив відповідача надати інформацію з баз даних стосовно транспортного засобу ГАЗ 21 сірого кольору з державним знаком НОМЕР_2 та транспортного засобу Toyota Mark II білого кольору з державним номером НОМЕР_1, а саме: відомості про переобладнання транспортного засобу; уповноважену особу, що надала висновок про можливість переобладнання транспортного засобу; дату висновку; інші відомості, що стосуються переобладнання цього транспортного засобу та внесені до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Листом від 25 березня 2015 року № 45/78аз Департамент державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивача, що Центром безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України станом на 24 березня 2015 року висновків щодо визначення принципової технічної можливості переобладнання транспортних засобів, а саме: ГАЗ 21, індивідуальний номерний знак НОМЕР_2 та Toyota Mark II, номерний знак НОМЕР_1 не видавалося.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо ненадання запитуваної згідно адвокатського запиту інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 32 та 34 Конституції України передбачено право громадян вільно збирати та поширювати інформацію, знайомитись в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Разом з тим, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст.ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу (персональні дані), тобто відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Конфіденційна, таємна та службова інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Статтями 6, 7, 10, 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, тобто інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати . її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, втому числі: використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом та вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

При розгляді запитів на доступ до публічної інформації, розпорядник інформації має право відмовити в їх задоволенні у випадках якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 5, ч.3 ст. 10, ч.2 ст.14, ст.16, ч.3 ст.17, ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що об'єктами захисту є персональні дані, які обробляються в базах персональних даних. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків.

Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом.

Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними, зобов'язані забезпечити захист цих даних від незаконної обробки, а також від незаконного доступу до них.

Виходячи з офіційного тлумачення норм ст.ст. 32 та 34 Конституції України викладеного у Рішеннях Конституційного Суду України від 20.01.2012, № 2-рп/2012, органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим та службовим особам заборонено розповсюдження конфіденційної інформації відомостей розпорядниками якої вони є або яка стала їм відома у зв'язку з виконанням ними своїх повноважень, та яка містить у собі відомості про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані), без згоди на те особи, щодо якої вона зібрана.

Крім того, ч.3 ст. 5 Закону України «Про міліцію» встановлено, що міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Вчиняючи адвокатський запит Позивач діяв як спеціальний суб'єкт інформаційних правових стосунків та користувався нормами ст. 59 Конституції України (право особи на правову допомогу) та статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Апелянт зазаначає, що зазначеними нормами законодавства не передбачено права спеціального суб'єкта фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту на підставах та в порядку, що передбачені Закон) України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на отримання персональних даних, тобто конфіденційної інформації щодо якої встановлені обмеження про її не розповсюдження.

Частина 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо передбачає, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) під майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права визнаються речовими правами. Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Статтями 316, 317 ЦК України визначено поняття права власності та його зміст. Зокрема правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, автомобіль ГАЗ 21 реєстраційний індивідуальний номер НОМЕР_2 та автомобіль TOYOTA MARK II (номер, знак НОМЕР_1), щодо яких вчинений адвокатський запит є майном - рухомою, неспоживчою, складною річчю, визначеною індивідуальними та родовими ознаками, щодо якої існують майнові (речові) відносини (права та обов'язки) певної особи (осіб), зокрема право власності або спільної власності.

Статтями 28, 294 ЦК України визначене право фізичної особи на ім'я, за яким воно ідентифікується, набуває прав та обов'язків, тобто вступає у майнові та немайнові відносини з іншими особами, а також встановлене статтею 296 ЦК України право фізичної особи на особисте життя та збереження його обставин у таємниці.

Статтями 273, 274 ЦК України прямо передбачено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

У абзаці 5 частини 3.3. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 20.01.2012 № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З огляду на зазначені норми права слід визнати, що з тексту адвокатського запиту прямо йдеться, що вій стосується персональних даних, тобто окремих відомостей або сукупності відомостей про осіб які можуть бути ідентифіковані, їх майнового стану, що є конфіденційною інформацією в контексті рішення Конституційного Суду.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що відмітка в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу про висновок по переобладнанню була внесена автоматично при заміні свідоцтва після зміни власника транспортного засобу. Отже, окремої інформації про висновок відносно переобладнання транспортного засобу ГАЗ 21 сірого кольору з державним знаком НОМЕР_2 та транспортного засобу Toyota Mark II білого кольору з державним номером НОМЕР_1 в базах даних, які формують та ведуть відповідачі, немає.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в наданні витребуваної позивачем інформації, згідно адвокатського запиту від 20 березня 2015 року (вх. № 69аз), є правомірною та ґрунтується на нормах Закону.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.