Ухвала суду № 47764289, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3628/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Білоцерківської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №1012/0008201703/81 від 30 квітня 2014 року, яким їй було визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14012,17 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 3673,04 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на її переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що у період з 25 березня 2014 року по 31 березня 2014 року Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_2 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт №898/17-3/34/НОМЕР_1 від 07 квітня 2014 року, в якому встановлено порушення позивачем п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України за неподання податкової декларації про майновий стан та отримані доходи у 2011 році; абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 14012,14 грн.

На підставі акту перевірки №898/17-3/34/НОМЕР_1 від 07 квітня 2014 року Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року №1012/0008201703/81, згідно якого за порушення пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 17685,21 грн., у тому числі 14012,17 грн. за основним платежем та 3673,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.49.18.4, п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до вимог абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2007 року, між позивачем (позичальник) та ЗАТ «ОТП Банк» (кредитор) було укладено кредитний договір №CNL-0BB/046/2007, відповідно до п.2 якого банк взяв на себе зобов'язання надати, а позичальник прийняти кредит у сумі 40500 доларів США на споживчі цілі з датою остаточного погашення кредиту - 14 серпня 2022 року

20 грудня 2011 року, між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду №1 до договору №CNL-0BB/046/2007 від 15 серпня 2007 року, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» у даному випадку діяв на підставі договору комісії, укладеного 28 травня 2010 року між банком та ТОВ «ОТП Факторінг Україна».

Згідно пп.2.1.1 п.2.1 вказаного додатку до договору, позичальник взяв на себе зобов'язання до 01 липня 2011 року погасити боргові зобов'язання в розмірі 40881,12 дол. США еквівалентних 326440,56 грн. за курсом НБУ на дату оплати, та сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в сумі 1820,00 грн.

Відповідно до пп.2.1.3 п.2.1 даного договору за умови належного виконання позивальником умов договору №CNL-0BB/046/2007 від 15 серпня 2007 року, кредитор взяв на себе зобов'язання здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі 10454,65 дол. США, еквівалентних 83531,60 грн. за курсом НБУ на дату підписання.

Згідно п.3.4 Додаткового договору №1 від 20 грудня 2011 року до кредитного договору № CNL-0BB/046/2007 від 15 серпня 2007 року позичальник підтвердив, що кредитор повідомив про необхідність відображення суми прощення боргу у річній податковій декларації.

Листом від 05 грудня 2013 року №2893 ПАТ «ОТП Банк» було повідомлено відповідача про факт прощення боргу ОСОБА_2 за договором №CNL-0BB/046/2007 від 15 серпня 2007 року у сумі 83531,60 грн. Крім того, в даному листі було зазначено, що ця сума підлягає оподаткуванню та включенню до річної податкової декларації.

Згідно з вимогами пп.49.18.4, п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в акті перевірки встановлено, що позивач, отримавши додаткове благо у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором, не подав декларацію про майновий стан і доходи фізичних осіб за 2011 рік та не сплатив податок з доходів фізичних осіб, виходячи з бази оподаткування, якою є сума заборгованості.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на підтвердження заявлених позовних вимог на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2014 року у цивільній справі №357/9295/14-ц, яким визнано удаваним правочин-додатковий договір до кредитного договору від 15 серпня 2007 року №CNL-0BB/046/2007, оскільки дане рішення скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2014 року.

Дохід, отриманий платником податку у вигляді додаткового блага, за винятками, передбаченими ст.165 Податкового кодексу України, підлягає оподаткуванню. Оскільки в даному випадку таких винятків судом не встановлено, отримане позивачем додаткове благо у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором підлягає оподаткуванню.

Рішення про анулювання заборгованості прийнято самостійно кредитором, який на момент прийняття рішення не перебував в стадії банкрутства, про прийняте рішення було повідомлено боржника.

Крім того, враховуючи, що кінцевий термін погашення кредиту мав відбутися у 2022 році, та зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів незгоди боржника повністю або в частині із самостійно прийнятим кредитором рішенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що рішення про прощення боргу, було прийнято не в межах строку позовної давності.

Суд першої інстанції правильно встановив, що обов'язок позивача подати декларацію та сплатити податок передбачено податковим законодавством України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ №1012/0008201703/81 від 30 квітня 2014 року, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.