Постанова № 47763496, 29.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2015 року 16:29 № 826/10761/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 №18926552209.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «АБВ-Буд» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність виконання договорів, укладених з вказаними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали акта про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АБВ-Буд», згідно висновків якого, дане товариство безпідставно завищило податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податковий кредит за червень 2014 року. Відповідач вважає, що договори з ТОВ «АБВ-Буд» вчинені позивачем без мети настання реальних наслідків. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 08.07.2015 представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу від 12.12.2014 №3835, згідно з підпунктом 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Алєксандрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АБВ-Буд», код ЄДРПОУ 39152676 за період червень 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідач склав акт від 05.02.2015 №105/26-55-22-09/38003909 (далі – акт від 05.02.2015 №105/26-55-22-09/38003909).

Суд встановив, що посилання контролюючого органу в акті перевірки на підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України як на підставу перевірки є помилковим та фактично перевірка проведена на підставі положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно висновків акта від 05.02.2015 №105/26-55-22-09/38003909, відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 533 333 грн. за періоди червень-липень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.02.2015 №18926552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 300 000,00 грн., в т.ч. основний платіж – 1 533 333,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 766 667,00 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.04.2015 №7209/10/26-15-10-08-16 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 №18926552209 - без змін.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2015 №18926552209 ТОВ «Алєксандрія» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши господарські операції ТОВ «Алєксандрія» з ТОВ «АБВ-Буд», суд встановив наступне.

Між ТОВ «Алєксандрія» (Замовник) та ТОВ «АБВ-Буд» (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт від 02.06.2014 №02/06-14, предметом якого є виконання земляних та демонтажних робіт на об’єкті: будівництво торговельного центру та інших закладів обслуговування населення в складі 4 мікрорайону, IV житлового району в місті Бровари (а.с. 37-43 Т.І).

Також, між ТОВ «Алєксандрія» (Замовник) та ТОВ «АБВ-Буд» (Підрядник) укладено договір підряду від 16.06.2014 №16/06-14, предметом якого є виконання загальнобудівельних робіт на об’єкті: «Реконструкція промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею 2 черга будівництва (І пусковий комплекс, ІІ пусковий комплекс), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Димитрово, вул. Гоголівська, la.» (а.с. 98-104 Т.І).

На підтвердження виконання зазначених договорів підряду за період, який перевірявся, позивач надав суду копії договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних (а.с. 45-97, 108-145 Т.І).

У вказаних актах приймання виконаних будівельних робіт наведено детальний перелік робіт, які виконувались на об’єктах та кількість і види будівельних матеріалів, які були використані.

Крім того, позивач надав суду копії загальних журналів робіт, в яких фіксувались етапи виконання робіт, актів на закриття прихованих робіт, сертифікатів якості на будівельні матеріали, які були використані при будівництві, нарядів-завдань (а.с. 4-96 Т.ІІ).

Розрахунки з ТОВ «АБВ-Буд» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії банківських виписок (а.с. 47, 107 Т.І).

Зазначені господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач зазначив, що виконання будівельних робіт було замовлено у ТОВ «АБВ-Буд» з метою виконання своїх обов’язків, як підрядника, перед іншими контрагентами-замовниками, зокрема, ТОВ «Епіцентр К» (код ЄДРПОУ 32490244) та TOВ «Техенерготрейд» (код ЄДРПОУ 32531054), на підтвердження чого надав копії договорів з даними контрагентами, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, банківських виписок (а.с. 146-178 Т.І).

На підтвердження реального виконання будівельних робіт, передбачених умовами вищезазначених договорів, позивач надав суду копії дозволу на виконання будівельних робіт, сертифікату про відповідність закінченого будівництвом об’єкта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, декларації про початок виконання будівельних робіт ( а.с. 182-194 Т.І).

Також, позивач посилався на висновок №77 від 17.06.2015 експертного економічного дослідження за заявою ТОВ «Алєксандрія», згідно якого документально підтверджується отримання ТОВ «Алєксандрія» від ТОВ «АБВ-Буд» у червні 2014 року будівельних робіт на підставі договору підряду від 02.06.2014 №02/06-14 та від 16.06.2014 №16/06-14, здійснення ТОВ «Алєксандрія» у червні 2014 року оплати у повному обсязі за будівельні роботи, отримані від ТОВ «АБВ-Буд» та обґрунтованість включення ТОВ «Алєксандрія» до складу податкового кредиту в загальній сумі 1 533 333,33 грн. з вартості будівельних робіт, отриманих у червні 2014 року від ТОВ «АБВ-Буд».

Суд встановив, що на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «АБВ-Буд» позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 533 333,00 грн.

Відповідач, за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Алєксандрія» з ТОВ «АБВ-Буд», дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, в обґрунтування чого посилався на матеріали акта ДПІ у Комунарському районі міста Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 16.01.2015 №49/08-27-22-01/39152676 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АБВ-Буд» з питань дотримання податкового законодавства в частині нарахування та перерахування до бюджету сум податку на додану вартість з 28.03.2014 по 31.10.2014 (а.с. 231-239 Т. І). Згідно з висновками даного акта, перевіркою встановлено завищення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту за червень 2014 року.

Суд не приймає посилання відповідача на матеріали вказаного акта, складеного стосовно ТОВ «АБВ-Буд», як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки зі змісту акта слідує, що перевірка ТОВ «АБВ-Буд» фактично здійснена без відома директора ТОВ «АБВ-Буд» та без дослідження первинних документів, тобто, обставини щодо господарських операцій здійснених позивачем з даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Суд, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «АБВ-Буд» було належним чином зареєстроване як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України та з веб-сайту Міністерства юстиції України на якому, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №466/5 від 31.03.2015 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 №К/800/64395/13.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (чинний на момент здійснення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов’язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з ТОВ «АБВ-Буд», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «АБВ-Буд» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «АБВ-Буд» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

У позовній заяві позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 №18926552209.

Відповідно до пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7, зі змісту статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Таким чином, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень передує визнання його протиправним. Суд встановив, що позивач ототожнив поняття «незаконне» та «протиправне».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 №18926552209.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23.02.2015 №18926552209.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» (код ЄДРПОУ 38003909) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський