Постанова № 47758070, 23.01.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/308/12

пр. № 3/2608/605/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року

м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Дячук С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, стосовно

ОСОБА_1, яка народилася 17 травня 1963 року в м. Київ, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, головного бухгалтера ЗАТ «Українська будівельна компанія»» (далі ЗАТ), проживаючої за адресою: м. Київ, Святошинська площаАДРЕСА_1, -

звинуваченої у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОПАНАСЮК притягується до відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: ЗАТ у березні 2011 року занизило податкове зобовязання з ПДВ на суму 280 500 грн.

ОПАНАСЮК від дачі пояснень відмовилася.

Зважаючи на правила ст. ст. 268, 277 КУпАП, у звязку з тим, що в справі є достатні дані про обізнаність правопорушника зі своїми правами, про місце розгляду справи в суді, суд розглянув дану справу у відсутності правопорушника, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде.

В обґрунтування даного порушення в протоколі вказується на дані, які мітить Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ЗАТ» від 18 серпня 2011 року (далі Акт).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.

Згідно з вказаним Актом ЗАТ з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 216, 228 та ст. 236 ЦК, уклало з ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» (далі ТОВ) нікчемний, тобто такий, що не породжував правових наслідків з моменту його укладення, договір про виконання будівельних робіт від 18 січня 2011 року № 18. Таким чином, як підсумовується в Акті, за березень 2011 рік ЗАТ завищило суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 280 500 грн.

В обґрунтування висновку про нікчемність вказаного договору від 18 січня 2011 року № 18 між ЗАТ та ТОВ в Акті вказується на те, що у свою чергу ТОВ зависило податкове зобовязання з ПДВ за березень 2011 року (Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08 червня 2011 року № 653/3-23-70-34934306).

Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП настає лише у разі встановленого факту порушення порядку ведення податкового обліку, який може полягати у відсутності податкового обліку, порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку. При цьому таке порушення порядку має містити загальні ознаки адміністративного правопорушення, яким визнається, зокрема, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.

Як безспірно встановлено дослідженням в суді Акту, ЗАТ у встановлені в Законі спосіб та формі уклало з ТОВ договір від 18 січня 2011 року № 18, предмет якого охоплюється видами господарської діяльності ЗАТ. ЗАТ для перевірки подало у належний спосіб оформлені з питань виконання даного договору довідки про вартість проведених будівельних робіт, податкові накладні. Як також встановлено Актом, прийняття виконаних робіт від ТОВ відображено у належний спосіб в бухгалтерії ЗАТ відповідними проводками, а факт розрахунків між контрагентами за даним договором підтверджено відповідними виписками з банку.

Будь-яких даних, які вказували б на те, що ОПАНАСЮК було відомо, чи вона повинна була знати, про якійсь проблеми в ТОВ, матеріали справи не містять, не встановлено таких даних і в судовому засіданні.

Як було безспірно встановлено в Акті, у період виконання ОПАНАСЮК обовязків головного бухгалтера ТОВ фактичні фінансові операції, які випливали з укладеного договору від 18 січня 2011 року № 18 не могли бути нею проігноровані у складанні відповідної звітності, оскільки були належно відображені у проводках бухгалтерського обліку, а також віднесені до валових витрат у встановленому порядку.

Більш того, згідно з даними самого Акту, перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат при фінансово-господарських взаємовідносинах ЗАТ з ТОВ у березні 2011 року не встановлено їх заниження або завищення.

Той факт, що на даний час виникла підозра у фальсифікації вказаних договорів, може слугувати підставою для порушення питання про притягнення до відповідальності лише безпосередньо винних у цьому осіб, а не осіб, які лише враховували ці документи у своїй діяльності.

Як вбачається з Акту, ОПАНАСЮК як головний бухгалтер ЗАТ належним чином подавала декларації до органу податкової служби за підсудмками березня 2011 року, висвітлюючи у цих документах відємний фінансовий результат, як того вимагали основні принципи бухгалтерського обліку (обачність; повне висвітлення; автономність; послідовність; безперервність; нарахування та відповідність доходів і витрат; превалювання сутності над формою тощо ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік…»).

У протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалах взагалі не вказано, в чому полягали порушення порядку ведення податкового обліку з боку саме ОПАНАСЮК як головного бухгалтера ЗАТ.

Більш того, висновок податкового органу про нікчемність договору від 18 січня 2011 року № 18 грунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Так, згідно з правилами ст. 215 ЦК правочин може бути визнано недійсним якщо в момент його вчинення стороною (сторонами) було недодержано вимоги, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК. Однак нікчемним є тільки той правочин, недійсність якого прямо встановлена законом тільки у такому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 203 ЦК визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однак не визначає порушення яких з них тягне нікчемність правочину.

В акті, як на правову основу визнання договору від 18 січня 2011 року № 18 нікчемним, дійсно є посилання на ст. 228 ЦК. Разом з тим, за вказаною нормою нікчемним визнається тільки правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований: а) на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: б) знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, вчинений з метою, що суперечить іншим інтересам держави і суспільства може бути визнано недійсним тільки у судовому порядку.

В акті відсутня жодні дані, які б у встановленому порядку підтверджували те, що договір від 18 січня 2011 року № 18 був спрямований: а) на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: б) знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За таких обставин висновок в Акті податкового органу про нікчемність договору від 18 січня 2011 року № 18 не тільки не грунтується на нормах матеріального права, а й не підтверджений доказами.

У звязку з викладеним є безпідставними посилання в Акті і на ст.ст. 216 та 236 ЦК, які регулюють лише питання правових наслідків визнання правочину недійсним та момент його недійсності.

Враховуючи все викладене, суд, оцінюючи при дослідженні факту прийняття виконаних робіт в 2011 року між ЗАТ та ТОВ безпосередні правовідносини, що склалися між цими контрагентами, на підставі яких і були сформовані дані податкового обліку, вважає, що в діях ОПАНАСЮК відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1631 КУпАП, а тому справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи все викладене, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 221, 279, 283, 284, 285 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК