Рішення № 4775664, 24.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2009 р. Справа № 58/282-08

вх. № 9262/3-58

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Головань В.І., довіреність № 03-01-09/27-1641 від 01.07.2008 року відповідача -ОСОБА_1, довіреність № 37 від 14.01.2009 року, ОСОБА_2.

розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вовчанськ Харківської області  

про стягнення 24858,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 24858,23 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією в Харківській області було проведено перевірку території Старицького мисливського господарства в урочищі Владицьке, в результаті якої було виявлено, що на вказаній земельній ділянці розміром 100 на 60 метрів впритул до зрізу водоймища безпідставно знаходиться загород для утримання овець та допоміжні господарські спорудження, власником яких є Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, а на другій земельній ділянці розміром 120 на 100 метрів розміщені будівельні відходи та будівельні матеріали, що є порушенням природоохоронного законодавства.

03.03.2009 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 9077,00 грн. шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що згідно відповіді на запит наданої позивачу ДП “Вовчанське лісове господарство” - земельна ділянка загальною площею 1,8 га. в урочищі “Владицьке” Старицького мисливського господарства, яка була самовільно зайнята відповідачем, не відносилась до земель лісогосподарського призначення та не входила до державного лісового фонду. А тому позивачем було виконано оновлений розрахунок шкоди з врахуванням наданих даних, а саме: коефіцієнт середньорічного доходу, який можна було отримати від використання сільськогосподарських земель за цільовим призначенням, було застосовано в розмірі -767 грн., а коефіцієнт функціонального використання земель, передбачений додатком №4 до Методики було використано, як до земель комерційного та іншого використання в розмірі -2,5.

Оскільки у відповідності до ст.22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 03.03.2009 року до 10:30 год. 17.03.2009 року, з 17.03.2009 року до 14:00 год. 19.03.2009 року для надання сторонами додаткових доказів по справі.

13.03.2009 року від позивача по справі надійшло до суду додаткове правове обґрунтування правомірності застосування при здійсненні оновленого розрахунку розміру шкоди коефіцієнту функціонального використання земель у розмірі 2.5, як до земель комерційного та іншого використання, мотивуючи його тим, що відповідно до ст.1 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”, поняття мисливського господарства, як галузі включає в себе надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання та розвиток мисливського спорту.

16.03.2009 року від відповідача по справі надійшло до суду заперечення на позов у якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви у повному обсязі та посилається на той факт, що позивачем не було надано суду акту обстеження самовільно зайнятої земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заявлені позивачем з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог визнає частково у розмірі 3630,97 грн.. Факт самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 1,8 га не заперечує, але застосування при здісненні уточненого розрахунку коефіцієнту функціонального використання земель у розмірі 2,5 вважає безпідставним. Вважає, що зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення не відноситься до земель комерційного та іншого використання і не може надаватися юридичним особам для діяльності у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту, а також індивідуальних послуг.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.03.2009 року до 15:00 год. 24.03.2009 року для виготовлення повного тексту рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

На підставі листа Харківської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” Україна вих. № 362 від 11.06.2008 року, про перебування невідомих осіб з великою отарою овець на території Старицького мисливського господарства в урочищі “Владицьке”, Державною екологічною інспекцією в Харківській області було здійснено перевірку фактів викладених у листі, за результатами якої було складено акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) за № 52 від 20 червня 2008 року. В результаті обстеження встановлено, що на земельній ділянці розміром 100 на 60 метрів, впритул до зрізу водоймища знаходиться загород для утримання овець та допоміжні господарські спорудження, власником яких є Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, та на другій земельній ділянці розміром 120 на 100 метрів розміщені будівельні відходи та будівельні матеріали.

При цьому, документів які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками відповідачем - ФОП ОСОБА_2. не було представлено, що є порушеннями статей 124, 125 Земельного Кодексу України.

25 червня 2008 року, з метою усунення виявлених недоліків, порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем було винесено припис вихідний № 07-13-33 від 25 червня 2008 року, яким вимагалось в строк до 21.07.2008 року відповідно до п.1 ст.212 Земельного Кодексу України повернути самовільно зайняту земельну ділянку землекористувачу; в строк до 21.07.2008 року привести самостійно зайняту земельну ділянку у придатний для використання стан.

За наслідками виявленого порушення позивачем 23.06.2008 року була складена постанова про накладення адміністративного стягнення № 07-10-64 згідно якого за допущення самовільного зайняття земельної ділянки площею 1,8 га., що в свою чергу призвело до порушення природоохоронного законодавства, Фізичну особу підприємця - ОСОБА_2, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Даний адміністративний штраф був сплачений порушником 27.08.2008 року в ході примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення № 07-10-64, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження винесена ВДВС Вовчанського РУЮ в Харківській області.

В зв'язку з виявленими порушеннями позивачем, з урахуванням норм передбачених "Методикою визначення розмірів шкоди, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2008 року було розраховано суму шкоди та складено претензію № 149, щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 24858,23 грн., яку 23 липня 2008 року, було направлено на адресу ФОП ОСОБА_2, вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

В ході розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги та проведено уточнений розрахунок шкоди нанесеної державі з врахуванням фактичного цільового призначення та функціонального використання самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки. Так, позивачем у розрахунку розміру шкоди від 27.02.2009 року, спричиненого самовільним зайняттям земельної ділянки було застосовано коефіцієнт функціонального використання земель в розмірі 2.5, як до земель комерційного та іншого призначення, в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка надана у користування ХОО ФСТ “Динамо” для ведення мисливського господарства.

Відповідно до листа Управління держкомзему у Вовчанському районі №01-13/286 від 05.02.2009 року та №01-13/568 від 13.03.2009 року спірна земельна ділянка, яка розташована на території Старицької сільської ради Вовчанського району відноситься до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться в запасі у користування не передавалась.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування лише для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, для ведення підсобного сільського господарства. Зазначений перелік є вичерпним.

У додатку №4 до Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінетів Міністрів України від 25.07.2007 №963 (далі - Методика), коефіцієнт функціонального використання конкретно на землі сільськогосподарського призначення не визначено, а в додатку №4 вказано конкретно який саме коефіцієнт та на які саме землі та об'єкти він використовується. Таким чином, землі сільськогосподарського призначення мають бути віднесені до категорії інших земель з коефіцієнтом -1. Крім того, функціональне використання земельної ділянки, яка знаходиться у запасі, може бути визначено лише після виділу її конкретному користувачу з дотриманням вимог ст. 22 ЗК України.

Таким чином, суд вважає зауваження відповідача, щодо неправомірності застосування позивачем при здійсненні уточненого розрахунку коефіцієнту функціонального використання земель в розмірі 2,5 обґрунтованим, та таким, що відповідає нормам діючого законодавства.

В зв'язку з вищевикладеним, суд в процесі розгляду справи дійшов висновку, що правомірним буде застосування у розрахунку розміру шкоди спричиненого відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, коефіцієнту функціонального використання земель в розмірі -1, як до "інших земель".

Що ж стосується зауваження відповідача, щодо надання суду додаткового акту обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов висновку про необґрунтованість такого твердження відповідача, у зв'язку з наступним.

Позивач при здійсненні державного нагляду - контролю, щодо додержання суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства керується вимогами Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Відповідно до п.6 ст.7 вищезгаданого закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. У даному акті посадова особа органу державного нагляду повинна у разі виявлення порушення зробити детальний опис даного порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за наслідками проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) було складено акт обстеження № 52 від 20.06.2008 року, в якому зазначалась суть виявленого порушення, а саме допущення самовільного зайняття земельної ділянки загальним розміром 1.8 га., з посиланням на відповідні вимоги законодавства, що ж стосується неточного визначення у акті обстеження фактичного цільового призначення спірної земельної ділянки, то слід відзначити, що за результатами розгляду справи по суті сторонами були надані суду вичерпні дані про належність даної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а тому даний факт не потребує уточнення.

Відповідно до ст.187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України:

- право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації;

- право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації;

- приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється;

Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Таким чином, в результаті незаконних дій Фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 який здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, він повинен нести відповідальність за порушення норм природоохоронного законодавства в частині охорони земель, а саме майнову відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки згідно ст. 1166 ЦК України.

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч, 4, 5 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з п. 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до вимог ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель належить до компетенції спеціально уповноваженого органу з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до п.б ст.20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” - до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить:

б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

Відповідно до п. „з” ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5.9. „Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України 19.12.2006 року № 548, до повноважень Держекоінспекції, як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, належить „подання позовів про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем чинного законодавства, а саме самовільного зайняття земельної ділянки розміром 1,8 га у Вовчанському районі Харківської області, наявності прямого причинного зв'язку та розміру шкоди, заподіяного внаслідок порушення земельного законодавства в розмірі 3630,97 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

В частині стягнення 5446,02 грн. шкоди, суд вважає необхідним відмовити, у зв'язку з неправомірністю застосування позивачем при здійсненні розрахунку коефіцієнту функціонального використання земель в розмірі 2,5.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита у сумі 40,80 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у сумі 47,20 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1,12, 47, 49, 82-84 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 33114331700179 в банку УДК у Вовчанському районі, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134283 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" символ звітності 331 в установі банку ГУДКУ в Харківській області) 3630,98 грн. шкоди.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 40,80 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 47,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 5446,02 грн. шкоди відмовити.

Суддя

Повний текст рішення господарського суду Харківської області оголошено в судовому засіданні 24 березня 2009 року.