Рішення № 4775643, 19.03.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "19" березня 2009 р. Справа № 11/483/08

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”

(02088, м.Київ, вул.Першого Травня, 1 - А)

до відповідача: Фізичної особи -підприємеця ОСОБА_1

(56570, Миколаївська обл.., Вознесенський р-н,АДРЕСА_1)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Ситниченко О.В. -дов. №1744 від 12.01.2009р.

від відповідача: ОСОБА_1., паспорт

СУТЬ СПОРУ: стягнення 34 097,3 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на той факт, що заборгованість сумі 34097,3 грн. була ним сплачена представнику товариства гр.ОСОБА_2, який є працівником Миколаївської філії ТОВ “Укравтозапчастина”, та працював на посаді менеджера з продажу авто і мототехніки. В підтвердження передачі коштів відповідач надав суду довідку, підписану від імені ОСОБА_2., в якій останній зазначає, що в період з 01.03.2007р. по 25.12.2007р. отримував від відповідача грошові кошти за продані мопеди, реалізовані ОСОБА_1. в рамках договору комісії №ДГ-0020-339/06 від 11.07.2006р.

Представник позивача підтвердив той факт, що гр.ОСОБА_2. являється працівником Миколаївської філії ТОВ “Укравтозапчастина”, проте зазначив, що грошові кошти за реалізований товар в сумі 30640,0 грн., одержані працівником філії від відповідача, Миколаївська філія ТОВ “Укравтозапчастина” не отримувала, повноважень ОСОБА_2 на здійснення операцій з готівкою не надавала.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали суд, -

в с т а н о в и в:

11.07.2006 за №ДГ-0020-339/06 між сторонами було укладено договір комісії з продажу автомобільної та мототехніки, за умовами якого комісіонер зобов'язувався за дорученням та за рахунок комітента здійснювати в інтересах останнього відповідальне зберігання та від свого імені укладати договори з продажу автомобілів ВАЗ-11113 “Ока” та мототехніки.

На виконання умов договору та згідно акту приймання-передачі №18, позивач передав відповідачу мототехніку (товар) у кількості 6 шт., а саме: DT-50QT-8 Norman, вартістю 4890,0 грн.; DT-50QT-13 Loton, вартістю 4850,0 грн.; DT-125T-10 Vegas, вартістю 6650,0 грн.; DT-50QT-7 Kengli, вартістю 4750,0 грн.; DT-50QT-7 Kengli, вартістю 4750,0 грн.; DT-50QT-7 Kengli, вартістю 4750,0 грн., а загалом на суму 30640,0 грн.

За умовами договору комісії, комісіонер зобов'язувався самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу по вивченню ринку, знайти покупці на товар комітента, виконати всю переддоговірну роботу, та укласти з покупцем договір купівлі-продажу (п.2.1.1).

У випадку, якщо комісіонер, незважаючи на всі вжиті ним заходи, у двомісячний строк не зможе реалізувати кожну окрему партію товару у відповідності із специфікацією, останній зобов'язаний повернути такий товар комітенту у повному обсязі, або за домовленістю сторін продовжити термін реалізації.

22.07.2008р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №ІК-0020-319/08 про повернення нереалізованого товару, переданого йому за актом приймання-передачі №18, або протягом семи календарних днів перерахувати грошові кошти у розмірі 30640,0 грн., яку було отримано останнім 26.07.2008р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні.

Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не повернув, грошові кошти не сплатив.

Згідно з приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Під час судового розгляду справи відповідач пояснив, що ОСОБА_2., якому він переда грошові кошти визнав цей факт, та просив залучити його до участі у справі, оскільки він передав останньому ці грошові кошти, то заборгованості у нього перед позивачем немає.

Ці заперечення відповідача стосовно оплати грошових коштів гр.ОСОБА_2 суд не приймає виходячи з наступного.

Умовами п.6.5 договору сторони передбачили, що комісіонер зобов'язаний сплатити комітенту вартість проданого покупцю товару у термін 2 банківських днів з моменту передачі товару покупцеві.

Відповідно до приписів ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як пояснив під час розгляду справи відповідач, грошові кошти ним передавались готівкою безпосередньо гр.ОСОБА_2, будь-яких квитанцій, платіжних доручень або рахунків при цьому не виписувалось.

Довідка про отримання коштів за договором комісії, згідно якої відповідачем нібито було передано працівнику Миколаївської філії “Укравтозапчастина” 30640,0 грн. за продані по договору комісії мопеди, не приймається судом до уваги, оскільки не може бути таким доказом.

Суд не може залучити до участі у справі ОСОБА_2, оскільки фізична особа за нормами ГПК України не може бути учасником процесу.

На день розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів погашення боргу у сумі 30640,0грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 11.2 Договору “За прострочення розрахунків винна сторона виплачує пеню іншій стороні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення”.

Пеня нарахована позивачем за період з 04.08.2008р. по 26.11.2008р. (115 днів), що складає 2310,56 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Такі вимоги заявлені позивачем, який просить стягнути з боржника 857,92 грн. втрат від інфляції та 288,82 грн. -3% річних.

Суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 56570, Миколаївська обл.., Вознесенський р-н,АДРЕСА_1 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, ІНННОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”, 02088, м.Київ, вул.Першого Травня, 1-А (р/р 26001301002008 у ВАТ “ВТБ Банк” м.Києва,, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30722204) 30640,0 грн. основного боргу, 2310,56 грн. пені, 857,92 грн. збитків від інфляції, 288,82 грн. 3% річних, 340,97 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя