Рішення № 47739301, 27.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/546/15-ц Провадження № 22-ц/773/1133/15 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Зленка Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою відповідача на рішення Нововолинського міського суду від 08 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, який обґрунтований тим, що між ним та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" 01.07.2014 року та 24.09.2014 року було укладено договори строкового банківського вкладу (депозиту) №005-02682-010714 по 28.12.2014 року, під процентну ставку 22% річних та внесено готівкою до банку кошти в розмірі 30 000 грн. і №007-02681-240914 по 23.12.2014 року під процентну ставку 18% річних та внесено готівкою до банку кошти в розмірі 10 000 грн.

Зазначає, що 15.01.2015 року він звернувся до відповідача із заявою про повернення йому грошових коштів по закінченні строку депозиту, однак йому відмовили у видачі вкладів, надавши відповідь не по суті його звернення. Станом на 23.12.2014 року за договором №007-02681-240914 від 24.09.2014 року сума вкладу разом із процентами становить 10546 грн., а станом на 29.12.2014 року за договором №005-02682-010714 від 01.07.2014 року сума вкладу становить 32835 грн. Ці суми вкладів були зараховані на єдиний поточний рахунок, відкритий в установі банку у вигляді електронної картки НОМЕР_1. В період з 29.12.2014 року по 06.03.2015 року з платіжної картки НОМЕР_1 у відділенні банку ним було отримано 12687 грн. Станом на 06.03.2015 року на поточному рахунку ОСОБА_1 сума невиплачених вкладів і відсотків становить 30694 грн.

Позивач вказує на те, що не підписував з банком жодних угод щодо продовження строку депозиту, звертався до банку з вимогою повернути йому суми вкладів та процентів по ньому, а тому просив суд з врахуванням уточнених позовних вимог визнати відмову банку в поверненні йому суми вкладів та процентів такою, що не відповідає вимогам закону, стягнути з банку на його користь 32694 грн. заборгованості по банківських вкладах №005-02682-010714 та №007-02681-240914 та 22% річних від суми вкладу за період часу з 29.12.2014 року по 06.03.2015 року в сумі 1258 грн., заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також кошти в розмірі 2020 грн., в тому числі 2000 грн. перерахованих коштів для оплати за комунальні послуги та 20 грн. винагороди за здійснення операцій.

Заочним рішенням Нововолинського міського суду від 08.06.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 32694 грн. за договорами банківського вкладу №005-02682-010714 "Найкращий" (для Своїх) у гривнях від 01.07.2014 року та №007-02681-240914 "Дякуємо за довіру-2" у гривнях від 24.09.2014 року, 1258 грн. 22% річних нарахованих на заборгованість за вкладом за період з 29.12.2014 року по 06.03.2015 року, всього 33952 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Дельта Банк», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, виходячи з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що банк порушив свої зобов'язання за укладеними з ОСОБА_1 01.07.2014 року та 24.09.2014 року договорами строкового банківського вкладу (депозиту) щодо повернення грошових коштів після спливу встановлених у договорах строків, а тому стягнув суми вкладів (депозиту) за обома договорами та нараховані відсотки з банку на користь позивача.

Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий (для Своїх)" у гривнях №005-02682-010714, згідно якого позивач передав банку на депозитний вклад грошові кошти в сумі 30000 грн. терміном по 28.12.2014 року включно, а відповідач зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 22 % річних (а.с.4).

24.09.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Дякуємо за довіру-2" у гривнях №007-02681-240914, згідно якого позивач передав банку на депозитний вклад грошові кошти в сумі 10000 грн. терміном по 23.12.2014 року включно, а відповідач зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 18 % річних (а.с.3).

Судом першої інстанції встановлено, що після закінчення строку дії вказаних договорів позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з вимогою про повернення йому коштів, а також про виплату відсотків передбачених депозитними договорами, однак кошти йому не були виплачені.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 даної статті передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.10. обох договорів банківського вкладу (депозиту) передбачено, що вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3. даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів № 26202702378333, відкритий в установі банку.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Оскільки строки на які укладалися договори між сторонами по справі сплили, банк у відповідності до п 1.10. договору виплатив належні позивачу вклади шляхом зарахування грошових коштів в розмірі 43381 грн. на поточний рахунок вкладника, про що вказував сам позивач у своїй позовній заяві, і це підтверджується випискою із згаданого поточного рахунку позивача. Частину коштів в розмірі 12687 грн. позивачу банком було виплачено. Решта коштів у розмірі 30694 грн. залишилася на поточному рахунку позивача. При цьому банк не обмежував останнього у праві щодо розпорядження його власними коштами.

Крім того, як встановлено вже в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 включений до списку виплат, що здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, і йому були виплачені кошти в розмірі 30979 грн. 68 коп., що свідчить про те, що банком у повному обсязі виконано його зобов'язання перед вкладником і між сторонами правовідносини, що виникають з договору банківського вкладу припинилися.

Вимоги позивача про стягнення з банку на його користь 2000 грн., які були перераховані ним з поточного рахунку на оплату комунальних послуг, проте не надійшли на рахунки комунальних підприємств, що підтверджується відповідними довідками є безпідставними, оскільки ці правовідносини в розглядуваному випадку регулюються положеннями ЦК України щодо правовідносин, які виникають не з договору банківського вкладу, а з договору банківського рахунка, що виходить за межі розглядуваного предмету позову, і можуть розглядатися в рамках іншого позову з таким його предметом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, підлягає відповідно до положень ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду від 08 червня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: