Ухвала суду № 47735322, 27.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/173/15 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/783/4911/15 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 05 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 05 червня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2на користь ПАТ «Дельта Банк» 9964,75 грн.- заборгованості за кредитним договором, 6611, 14 грн. - суму заборгованості за відсотками, а всього 16575,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 98-0211005/0311/00ФК від 14.08.2008 року та 243,60 грн. судового збору.

Дане рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, з порушенням норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що ПАТ «Дельта Банк» пропустив строк позовної давності і звернувшись з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 98-0211005/0311/00ФК від 14.08.2008 року, не подав клопотання про поновлення строку позовної давності та не вказав поважних причин пропуску такого строку. Зазначає, що відповідно до положень ч.3 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначає, що кредит брався нею на споживчі потреби, а відповідно до п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитотавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони в спорі.

Просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Матеріалами справи та судом встановлено, що згідно Кредитного договору № 98-0211005/ФК-08 від 14.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2, остання отримала кредит на загальну суму 10 000 грн., строком кредитування 24 місяці. Дата повернення кредиту - 13.08.2010 року, з виплатою процентної ставки 24 % (а.с.5-10).

Згідно заяви на видачу готівки ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 10 000 грн. (а.с.13).

Додатком до Кредитного договору № 98-0211005/ФК-08 від 14.08.2008 року, встановлено графік платежів за договором ( а.с. 11,12).

Як вбачається з довідки про стан заборгованості за Кредитним договором від 14.08.2008 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 17.11.2014 року складає - 16575,89 грн., в тому числі: тіло кредиту - 9964,75 грн., відсотки - 6611,75 грн.(а.с.16-17).

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦПК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

За положеннями ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням відсотків, розмір яких встановлено договором.

У відповідності до п.п.5.2, 5.3, 5.4. Кредитного договору № 98-0211005/ФК-08 від 14.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2, у випадку порушення строків повернення Кредиту та/ або оплати нарахованих процентів за користування ним, комісій та інших платежів, передбачених цим Договором Банк має право вимагати, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. що діяла в період прострочення за каждий день простроченої суми простроченої заборгованості. У випадку порушення Позичальником своїх обов'язків, передбачених цим Договором (крім тих, що зазначені в п.5.2. цього Договору), Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 0,5 % від суми Кредиту за кожен випадок такого порушення. Крім сплати штрафних санкцій винна Сторона відшкодовує іншій Стороні в повному обсязі заподіяні збитки (а.с.8 ,9).

За Договором про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року, «Дельта Банк» є правонаступником прав та обов'язків «Укпромбанку» (а.с.18-22), а тому позивач набув права вимоги про стягнення заборгованості по Кредитному договору № 98-0211005/ФК від 14.08.2008 року, яка станом на 17.11.2014 року складає - 16575,89 грн. в тому числі: тіло кредиту - 9964,75 грн., відсотки - 6611,75 грн. (а.с.16-17).

Виходячи із вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіє підставним.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Посилання апелянта на ч.3 ст.267 ЦК України та на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач пропустив строк позовної давності і звернувшись з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 14.08.2008 року, не подав клопотання про поновлення строку позовної давності та не вказав поважних причин пропуску такого строку, що є підставою для відмови у позові, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, враховуючи наступне.

Згідно п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається відсутність відомостей про заяву сторони у спорі про слив позовної давності, зробленою до винесення рішення судом. Як пояснила в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, такої заяви в суді першої сторони не робили.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги.

Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним у справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення, тому підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.