Вирок № 47731709, 29.07.2015, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/692/15-к

Номер провадження № 1-кп/315/92/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М,

за участю прокурора: Нефьодова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області кримінальне провадження № 12014080220000918 від 12.12.2014 року з обвинувальним актом за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився м. Гуляйполе Запорізької області, громадянина України, українця, освіти середньої, одруженого, безпартійного, непрацюючого, інваліда 3 групи, не депутата, невійськовозобов`язаного, зареєстрованого та мешкаючого: Запорізька область м. Гуляйполе вул. Рєпіна 35, не маючого судимості в порядку, передбаченому ст.89 КК України,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

12.12.2014 року близько 16 години 30 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами, відповідно до якого водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ в стані алкогольного сп`яніння, що знизило увагу та реакцію водія, порушило координацію його дій, та рухався по проїжджій частині вул. 1 Травня.

Під час руху по проїжджій частині вул. 1 Травня ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити на проїжджій частині велосипедиста ОСОБА_2, яка рухалася на велосипеді в попутному з ним напрямку по проїжджій частині вул. 1 Травня в межах смуги руху автомобіля ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ та технічну можливість уникнути наїзду на неї та зобов`язаний відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, відповідних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 в районі будинку №246, чим порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами, що знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди: тілесним ушкодженням, спричиненим ОСОБА_2 у виді компресійного перелому тіла 12 грудного хребця, який за висновком судово-медичної експертизи №111 від 11.06.2015 року кваліфікований як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечними для життя, однак яке потягло за собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою вину повністю, позов потерпілої не визнав, позов прокурора визнав, суду пояснивши, що в той вечір він заїхав автомобілем в магазин, де взяв пляшку пива, йому віддали гроші, які йому необхідно було передати іншій людині, він випив пива і поїхав віддавати гроші, сутеніло, лив дощ, дорога була освітлена і він бачив велосипедиста за 30 метрів, швидкість його руху була невелика 10-15 км на годину, він надавив на гальма, однак у автомобілів моделі ВАЗ є така вада, що тормозні колодки, які намокли, погано реагують на дії водія, а тому він штовхнув велосипедиста, яка впала на асфальтне покриття, він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, він на вимогу потерпілої сплатив їй 5000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, через 6 місяців потерпіла пред'явила йому претензії, прохає покарати не суворо.

Потерпіла суду пояснила, що з обвинуваченим вони навчалися в одній школі, вона працює старшою медичною сестрою Пологово-гінекологічного відділення комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради, працювала на півтори ставки та добиралася з роботи та на роботу велосипедом, 12.12.2014 року вона після роботи їхала велосипедом додому, йшов дощ, шуму двигуна автомобіля вона не чула, світла його фар не бачила, надворі сіріло, її велосипед не був обладнаний ліхтарем та світловідбиваючими елементами, удар був сильний, від удару вона впала, відчула сильний біль у хребті, вона чула голоси, облич не бачила, побачила обвинуваченого, який висловлювався нецензурно, хапав її за курточку, тикав гроші, вона прохала викликати швидку допомогу, потім підходила жінка і коли приїхала швидка допомога, до неї підійшов Заїченко, принесли покривало, поклали на носилки, у лікарні їй зробили обезболюючий укол, в місці удару був набряк, до лікарні приходили обвинувачений та його дружина, їй зробили рентген і виявили перелом хребця, в зв`язку з травмою вона не могла піднятися, перекочувалася, їй кололи знеболювальні, не заперечує що обвинувачений надав їй матеріальну допомогу на суму 5000 грн., перед операцією їй головний лікар наполягав на необхідності встановлення імплантантів, які вона придбала на суму близько 20000 грн., вона телефонувала обвинуваченому і прохала його допомогти їй грошима, однак отримала відмову, гроші на придбання імплантантів їй дала її мати, яка вимушена була продати дві свої земельні паї, однак операція була проведена без застосування імплантантів, які вона зараз робить спроби продати, за операцію вона сплатила 5000 грн., але чек відсутній, 05.04.2015 року виписали додому, їй було заборонено сидіти, було зроблено спеціальне ліжко, вона не могла звично встати, так як вимушена була перекочуватися, вона переймалася також тим, що її донька була вагітна, після проведення операції вона ходила на костилях, вимушена була носити лангетку, яку придбала за 480 грн., але чек на її придбання у неї відсутній, після операції вона мешкала в своєму будинку, в якому відсутня ванна кімната, санвузол, туалет знаходиться надворі, але взимку вона не виходила на вулицю, так як було слизько, справляла нужду в будинку у відро, що їй спричиняло незручності, так як нею опікувалася її мати, не могла звично почистити зуби, помитися, близько 5 місяців була на лікарняному, лікувалась в санаторії близько місяця, на теперішній час вона працює на ставку, так як не в змозі за станом здоров`я, на роботу їздить з робочими автобусом, так як не може їздити на велосипеді, відчуває незручності, так як вимушена підлаштовуватись під графік руху автобуса, їй буде призначена 3 група інвалідності, вона відчувала також опасіння з приводу заборгованості за кредитом, який вона взяла у 2014 році, розмір втраченого заробітку внаслідок того, що вона після травми не може працювати на півтори ставки становить 5050 грн. за період з січня 2015 року по червень 2015 року, що підтверджується довідками про її заробітну плату до травми та після неї, крім того, нею придбано ліків та витрачено на поїздки до лікарень на загальну суму 5226 грн., що підтверджується фіскальними чеками, упущена вигода від того, що її мати взяла грошима наперед орендну плату замість натури: пшениці, яку вони могли реалізувати самостійно та отримати від цього значно більший прибуток, прохає стягнути на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19275 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн., призначити покарання на розсуд суду.

Прокурор вважає, що вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження під час судового слідства і підтверджуються показаннями обвинуваченого під час судового слідства, показаннями потерпілої, висновком судово-медичної експертизи про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень середньої тяжкості, висновком авто-технічної експертизи, дії обвинуваченого органами досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, при визначенні міри покарання обвинуваченому прохає врахувати характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, як обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданого збитку, особу обвинуваченого: не маючого судимості в порядку, передбаченому ст.89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, стан здоров`я обвинуваченого, який є інвалідом 3 групи загального захворювання, думку потерпілої, яка прохає визначити покарання на розсуд суду та вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, застосувати ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням та призначивши іспитовий строк в 1 (один) рік, в зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на останнього обов`язки, передбачені ч.1 п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, цивільні позови задовольнити, речові докази залишити власникам за належністю.

Вина обвинуваченого в інкримінованому йому злочині підтверджується показаннями обвинуваченого в ході судового слідства про те, що в той вечір він заїхав автомобілем в магазин, де взяв пляшку пива, йому віддали гроші, які йому необхідно було передати іншій людині, він випив пива і поїхав віддавати гроші, сутеніло, лив дощ, дорога була освітлена і він бачив велосипедиста за 30 метрів, швидкість його руху була невелика 10-15 км на годину, він надавив на гальма, однак у автомобілів моделі ВАЗ є така вада, що тормозні колодки, які намокли, погано реагують на дії водія, а тому він штовхнув велосипедиста, яка впала на асфальтне покриття, він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, так як поїхав до лікарні, показаннями потерпілої про те, що 12.12.2014 року вона після роботи їхала велосипедом додому, йшов дощ, шуму двигуна автомобіля вона не чула, світла його фар не бачила, надворі сіріло, її велосипед не був обладнаний ліхтарем та світловідбиваючими елементами, удар був сильний, від удару вона впала, відчула сильний біль у хребті, вона чула голоси, облич не бачила, побачила обвинуваченого, який висловлювався нецензурно, хапав її за курточку, тикав гроші, вона прохала викликати швидку допомогу, потім підходила жінка і коли приїхала швидка допомога, до неї підійшов Заїченко, принесли покривало, поклали на носилки, у лікарні їй зробили обезболюючий укол, в місці удару був набряк, до лікарні приходили обвинувачений та його дружина, їй зробили рентген і виявили перелом хребця, а також іншим дослідженими в судовому засіданні доказами: витягом з кримінального провадження №1201408022000918 заявник: ОСОБА_3, дата внесення до ЄРДР: 12.12.2014 року за правовою кваліфікацією ч.1 ст.286 КК України за фабулою: 12.12.2014 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рухаючись на власному автомобілі ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ вулицею 1 Травня м. Гуляйполе Запорізької області, де поблизу домоволодіння №246, не впорався з керуванням та допустив наїзд на ОСОБА_2, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2014 року, з якого слідує, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на вул. 1 Травня №246 в м. Гуляйполе Запорізької області, схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2014 року, ілюстраційною таблицею до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2014 року, протоколом огляду транспортного засобу від 12.12.2014 року, з якого слідує, що предметом огляду є автомобіль ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ, при огляді пошкоджень не виявлено, ілюстраційною таблицею до протоколу огляду транспортного засобу від 12.12.2014 року, протоколом огляду предмету від 12.12.2014 року, з якого слідує, що предметом огляду є велосипед жіночого типу Салют, під час огляду якого пошкоджень не виявлено, повідомленням комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради про те, що ОСОБА_2 12.12.2014 року о 18 годині 15 хвилин госпіталізована до хірургічного відділення ЦРЛ з діагнозом: забій поперекового відділу хребта, закритий компресійний перелом, висновком №21 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, висновком експерта №111 від 11.06.2015 року відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено компресійний перелом тіла 12 грудного хребця, який кваліфікований як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечними для життя, однак яке потягло за собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня, дане пошкодження могло бути спричинене при ударі виступаючими частинами автомобіля, який рухався, по ОСОБА_4, яка знаходилась на велосипеді, з наступним падінням тіла на поверхню дорожнього покриття, висновком експерта №299/15 від 18.06.2015 року, відповідно до якого у діях водія є невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, речовими доказами: автомобілем ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ, переданим на зберігання ОСОБА_1, велосипедом жіночого типу Салют, переданим на зберігання ОСОБА_2.

Суд не погоджується з думкою прокурора про те, що під час судового слідства встановлена обставина, яка пом`якшує покарання, а саме: часткове добровільне відшкодування завданого збитку, так як остання не передбачена ст.66 КК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому злочині знайшла своє підтвердження у повному обсязі і дії обвинуваченого органами досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

При призначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, як обставину, яка пом`якшує покарання: щире каяття, як обставину, яка обтяжує покарання: скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння, часткове добровільне відшкодування завданого збитку, особу обвинуваченого: не маючого судимості в порядку, передбаченому ст.89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, стан здоров`я обвинуваченого, який є інвалідом 3 групи загального захворювання, думку потерпілої, яка прохає визначити покарання на розсуд суду, та вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

При цьому суд керується ст.75 КК України і призначаючи покарання у виді 2 років обмеження волі, так як останнє не більше 5 років позбавлення волі, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставину, яка пом`якшує покарання: щире каяття, особу обвинуваченого: не маючого судимості в порядку, передбаченому ст.89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілої про призначення покарання на розсуд суду, суд доходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання та приймає рішення про звільнення засудженого від відбування основного покарання у виді 2 років обмеження волі та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк в 1 (один) рік, в зв`язку зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням покласти на останнього обов`язки, передбачені ч.1 п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Суд, обговорюючи питання про призначення додаткового покарання, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, доходить висновку про необхідність застосування такого додаткового покарання як позбавлення права керування транспортними засобами виходячи з того, що обвинувачений керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання, а також з огляду на те, що вживання алкогольних напоїв знизило увагу та реакцію водія, порушило координацію його дій, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Однак обговорюючи питання суд не погоджується з думкою прокурора про строк додаткового покарання 2 роки не тільки з огляду на те, що прокурор не обґрунтував свою думку, а виходячи з встановленої судом обставини, а саме того, що ОСОБА_1 як водій прийняв захід для забезпечення безпеки руху та зменшив швидкість руху шляхом гальмування, який виявився недостатнім, так як не відбулася безпечна зупинка автомобіля і вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік буде відповідати встановленим обставинам.

Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування не обирався.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної чинності не обирати.

Речовий доказ: автомобіль ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ, переданий на зберігання ОСОБА_1, необхідно залишити останньому за належністю.

Речовий доказ: велосипед жіночого типу Салют, переданий на зберігання ОСОБА_2, необхідно залишити останній за належністю.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19275 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн. підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлена вина обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху 12.12.2014 року близько 16 години 30 хвилин в м.Гуляйполе Запорізької як водія транспортного засобу, внаслідок якого потерпіла отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості і яка понесла матеріальну шкоду на придбання ліків та лікарського обладнання та витратила на поїздки до лікарень на загальну суму 5226 грн., що підтверджується фіскальними чеками, дослідженими під час судового слідства, а тому обвинувачений як винна особа відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України зобов`язаний її відшкодувати.

Суд не приймає до уваги вимогу про стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрат на проведення операції в сумі 5000 грн., так як ці витрати не підтверджені належним доказом, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги вимогу потерпілої про стягнення втраченого нею заробітку, так як суду не надано належного доказу того, що обвинувачений як фізична особа відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України зобов`язаний відшкодувати втрачений нею заробіток внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги вимогу потерпілої про стягнення 3999 грн. упущеної вигоди, яка недоотримана нею як членом сім'ї її матері, яка замість отримання орендної плати за здачу в оренду земельних ділянок у натурі, отримала її наперед грошима за 2015-2016 роки, так як ця вимога не грунтується на законі, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення відшкодування в рахунок матеріальної шкоди суд враховує, що доведена сума матеріальної шкоди становить 5226 грн., з яких добровільно відшкодовано обвинуваченим 5000 грн., тоді як невідшкодована матеріальна шкода на суму 226 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Крім того, судом встановлено, що потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, яка полягає в її фізичному болі та моральних стражданнях, яких вона зазнала в зв`язку з ушкодженням її здоров`я, тоді як обвинувачений як винна особа відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України повинен відшкодувати спричинену ним моральну шкоду, розмір грошового відшкодування якої суд визначає з урахуванням характеру кримінального правопорушення, яким потерпілій спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, так остання з моменту спричинення їй травми до теперішнього часу відчуває фізичний біль, була прооперована, до теперішнього часу проходить реабілітацію, відчуває моральні страждання в зв`язку з тим, що не має можливості повною мірою працювати, для підтримання звичного способу життя вимушена докладати додаткові зусилля, з урахуванням вимоги розумності і справедливості визначає у сумі 10000 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 на суму 7456,41 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Судом встановлено, що витрати комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради на стаціонарне лікування ОСОБА_2, потерпілої від злочину, скоєного ОСОБА_1 12.12.2014 року близько 16 години 30 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області, в періоди з 12.12.2014 року по 24.12.2014 року, з 16.02.2015 року по 25.02.2015 року, з 02.04.2015 року по 14.04.2015 року в комунальній установі Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради становлять 7456,41 грн., що підтверджується розрахунком і підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради, так як останній, відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати ці витрати, не відшкодував їх в добровільному порядку.

Процесуальні витрати у справі на проведення судової авто-технічної експертизи та судової транспортно-трасологічної експертизи на загальну суму 736,56 грн. не підлягають стягненню з обвинуваченого, так як суду не надано доказу відповідно до ч.4 ст.122 КПК України того, що виконана робота не є їх службовим обов`язком.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

П Р И С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, та призначивши іспитовий строк в 1 (один) рік, якщо обвинувачений протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

В зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням покласти на останнього обов`язки, передбачені ч.1 п. 2, 3, 4 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної чинності не обирати.

Речовий доказ: автомобіль ВАЗ-2102 реєстраційний номер 57243НЕ, переданий на зберігання ОСОБА_1, залишити останньому за належністю.

Речовий доказ: велосипед жіночого типу Салют, переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити останній за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 226 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради р/р № 31414544700101, одержувач: місцевий бюджет Гуляйпільського району, 24060300, код ЄДРПОУ 37963916 банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області МФО 813015 в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування в періоди з 12.12.2014 року по 24.12.2014 року, з 16.02.2015 року по 25.02.2015 року, з 02.04.2015 року по 14.04.2015 року в комунальній установі Гуляйпільська центральна районна лікарня Запорізької обласної ради потерпілої від злочину ОСОБА_2 7456,41 грн.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, потерпілій, обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_5