Ухвала суду № 47728136, 25.05.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7577/15-к

Провадження № 1-кс/234/1347/15

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

25 травня 2015 року м. Краматорськ

Слідчій суддя Краматорського міського суду Донецької області Залізняк К.С., при секретарі Романенко К.П., з участю прокурора Чернати М.А., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління нагляду за додержанням законів ОС АТО Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000634 від 10.04.2015р.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся старший слідчий слідчого відділу Управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України майор юстиції ОСОБА_4 з клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, в якому він прохає обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, не меншої ніж 300 мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування своїх доводів слідчий зазначає, що у провадженні слідчого відділу Управління нагляду за додержанням законів обєднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000634 від 10 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_2, будучи призваним по мобілізації на особливий період, уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та відповідно до витягу з наказу Командувача військ оперативного командування Південь № 4 від 17.04.2015 останній призначений на посаду командира роти матеріально технічного забезпечення 17 окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади.

Відповідно до наказу Начальника Головного Управління МВС України в Київській області № 2726 дск від 18.12.2014, працівників батальйону Миротворець відряджено до Донецької та Луганської областей з 22.12.2014 до особливого розпорядження з місцем дислокації його базового табору у м. Дзержинськ Донецької області. З квітня 2015 року майор міліції ОСОБА_5 тимчасово виконував службові обовязки командира батальйону Миротворець, а з 18 травня 2015 року його призначено на посаду заступника командира вказаного батальйону. У звязку з цим, відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України, майор міліції ОСОБА_5, будучи тимчасово виконуючим обовязків командира та заступником командира батальйону Миротворець є службовою особою, яка займає відповідальне становище на котру покладено здійснення адміністративно господарських та організаційно розпорядчих обовязків при виконанні службових завдань за посадою.

При цьому, старший лейтенант ОСОБА_2 проходячи військову служби в 17 окрему мотопіхотному батальйоні 57 окремої мотопіхотної бригади та на вказаних вище блокпостах, відповідно до вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України зобовязаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, стримувати військовослужбовців від вчинення протиправних дій, дорожити честю і гідністю військовослужбовця та поважати честь і гідність кожної людини.

Проте, 8 квітня 2015 р. близько 15.00 години військовослужбовець ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, в своїх інтересах, з метою особистого збагачення, перебуваючи в розташуванні батальйону патрульної служби міліції особливого призначення Миротворець у м. Дзержинськ Донецької області звернувся до ТВО командира батальйону майора міліції ОСОБА_5 з пропозицією надати неправомірну вигоду грошові кошти за сприяння останнього у переміщенні вантажних автомобілів з товарами на тимчасово неконтрольовану українською владою територію поза спеціально визначеними контрольними пунктами вїзду виїзду та блокпостами, які контролюються силами антитерористичної операції, при чому розмір неправомірної вигоди зі слів ОСОБА_2 залежав від габариту, вантажопідйомності автомобіля та виду вантажу, а саме він запропонував 3000 грн. неправомірної вигоди за автомобіль габаритів Газель, 5000 грн. неправомірної вигоди за автомобіль вантажопідйомністю 5 тон та 10000 грн. неправомірної вигоди за автомобіль вантажопідйомністю 10 тон.

Поряд із цим, ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_5, що для сприяння у здійсненні даної незаконної діяльності, останній, будучи особою яка займає відповідальне становище - ТВО командира батальйону патрульної служби міліції особливого призначення Миротворець, а з 18 травня 2015 року заступника командира вказаного батальйону на який покладаються функції з несення служби з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю в районах проведення антитерористичної операції та підсилення блокпостів Збройних Сил України має дати вказівку підлеглим йому працівникам не зупиняти та не перевіряти завчасно повідомлені ним (ОСОБА_2П.) автомобілі, у яких, в свою чергу, відсутні правовстановлюючі, супровідні та дозвільні документи з Державної фіскальної служби України для перевезення товарів на територію тимчасово непідконтрольну українській владі.

Після чого, 8 травня 2015 року ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб передав майору міліції ОСОБА_5 список автомобілів з державними реєстраційними знаками АН 9913 ЕМ, АН 2091 ВН, АН 0907 ЕХ, ВВ 3966 ВС, АН 9390 АС, АН 1132 НК, які необхідно було працівникам батальйону спеціального призначення Миротворець пропустити на маршруті їх патрулювання в напрямку м. Дзержинськ с. Новогородське.

У свою чергу, майор міліції ОСОБА_5, отримавши від ОСОБА_2 вищевказані грошові кошти надав вказівку підлеглим працівникам не вживати заходи щодо зупинки та огляду наведених транспортних засобів, які виконуючи вимоги останнього пропустили 9 травня 2015 року на тимчасово непідконтрольну українській владі території автомобілі з державними реєстраційними знаками АН 9913 ЕМ, АН 2091 ВН, АН 0907 ЕХ, ВВ 3966 ВС, АН 9390 АС, АН 1132 НК

Надалі, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_2, 13 травня 2015 року, близько 16.00 години, зустрівшись із майором міліції ОСОБА_5 в м. Дзержинську по проспекту Піонерів, 13, передав останньому неправомірну вигоду - грошові кошти у сумі 11000 грн. за сприяння у переміщенні вказаних вище вантажних автомобілів з продуктами харчування на тимчасово непідконтрольну українській владі територію.

У подальшому, 21 травня 2015 року близько 21.30 години старший лейтенант ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, діючи у наведений злочинний спосіб, перебуваючи в м. Дзержинську по проспекту Піонерів, 13, повторно передав ОСОБА_5 неправомірну вигоду - грошові кошти на суму 3000 грн. за сприяння у вищевказаний спосіб у переміщенні двох вантажних автомобілів з продуктами харчування на тимчасово непідконтрольну українській владі територію.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив надання за попередньою змовою групою осіб неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненої повторно, за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.

23 травня 2015 року о 15.25 годині ОСОБА_2 затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

24 травня 2015 року ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.

Вина підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_5, протоколом затримання ОСОБА_2, матеріалами виконаних доручень Оперативним штабом ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 10, 16, 22 квітня 2015 року та від 23 травня 2015 року.

Крім того, ОСОБА_2 після скоєння вказаного кримінального правопорушення продовжує проходити військову службу у військовій частині 57 окрема мотопіхотна бригада безпосередньо у зоні проведення антитерористичної операції та може бути залучений до виконання бойових завдань, приймаючи до уваги, що він є співслужбовцем з не встановленими на даний час слідством співучасниками у вчиненні злочину, а відтак може сприяти їхній конспірації з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин та продовжити вчиняти окремі злочини у сфері службової діяльності та проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).

Крім того, згідно ст. 29 Статуту внутрішньої служби ЗС України старший лейтенант ОСОБА_2 є військовим начальником до підлеглих військовослужбовців роти матеріально технічного забезпечення 17 окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади та відповідно до ст.ст. 6, 7, 8, 45, 56 Дисциплінарного статуту ЗС України старший лейтенант ОСОБА_2 наділений правом накладати дисциплінарні стягнення на підлеглих військовослужбовців свідків вчиненого злочину, які можуть надати показання, речі, документи які мають вирішальне значення для обєктивного і ефективного встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також посприяють викриттю інших осіб причетних до скоєння даного злочину.

Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу старшого лейтенанта ОСОБА_2, як військового начальника на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення шляхом застосування до підлеглих військовослужбовців дисциплінарних стягнень та ураховуючи його право доступу як командира до службових документів ввіреного військового підрозділу - про можливість знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Крім того, на даний час органами досудового розслідування відпрацьовуються інші епізоди злочинної діяльності ОСОБА_2 повязані з наданням та отриманням неправомірної вигоди, а тому перебування останнього не під вартою унеможливить проведення всебічного, повного та обєктивного досудового розслідування.

Згідно інформування оперативного штабу Центрального управління СБ України від 23 травня 2015 вих. №50/669 військовослужбовець ОСОБА_6, який 23 травня 2015 року затриманий працівниками Управління нагляду за додержанням законів обєднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні №42015000000000634 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, планував покинути підконтрольну ЗС України територію Донецької області, вибувши до тимчасово непідконтрольної території Донецької області, для подальшого продовження здійснення скоординованої злочинної діяльності.

Викладене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти окремі злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин), що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до підозрюваного інших більш мяких запобіжних заходів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, являється військовою службовою особою, а також те, що члени організованої групи ОСОБА_2 на даний час досудовим слідством не встановлені (вживаються всі можливі заходи щодо встановлення їх особистості та затримання), з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього обовязків, враховуючи, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у Міністерстві оборони України та інших військових формуваннях під час безпосереднього проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що є недопустимим, слід призначити ОСОБА_2 заставу у розмірі, що перевищує 80 мінімальних заробітних плат, у розмірі не менше 300 мінімальних заробітних плат та у вказаному випадку визначити необхідність виконання ним наступних обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із штабу АТО на території Донецької та Луганської областей (з місця її дислокації); прибувати до відповідної службової особи органу досудового розслідування із встановленою періодичністю з місця дислокації штабу АТО на території Донецької та Луганської областей; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка є свідком у кримінальному провадженні; здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі не меншої 300 мінімальних заробітних плат.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання, мотивувавши це тим, що на їх думку, прокурором не доведено наявність ризиків, що підозрюваний перешкоджав чи буде будь яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; впливати на свідків, потерпілих, сховає або спотворить будь яку річ чи документи, що мають значення для кримінального провадження; буде переховуватись від органів досудового розслідування або суду. Прохали обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, не повязаний з триманням під вартою, наголошуючи, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем проходження служби, має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться жінка та батько пенсіонер, який є онкологічним хворим та потребує медичної допомоги.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, ОСОБА_2 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 3 КК України.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких обєктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Надані слідчим докази, а саме заява ОСОБА_5 від 09.04.2015 р., протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 10.04.2015 р., протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 22.05.2015 р., протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 22.05.2015 р., повідомлення з обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 16.04.2015 р. № 50/378, 22.04.2015 № 50/458, 23.05.2015 р. 50/669, свідчать про наявність обґрунтованої підозри за вказаним кримінальним правопорушенням.

Санкція ст. 369 ч. 3 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої та зі спеціальною конфіскацією, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Суд також вважає, що слідчим у клопотанні обґрунтовано наведений перелік ризиків, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, є ризики того, що підозрюваний, відповідно до ст. 29 Статуту внутрішньої служби ЗС України, будучи військовим начальником до підлеглих військовослужбовців роти матеріально технічного забезпечення 17 окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади та відповідно до ст.ст. 6, 7, 8, 45, 56 Дисциплінарного статуту ЗС України, будучи наділеним правом накладати дисциплінарні стягнення на підлеглих військовослужбовців свідків вчиненого злочину, які можуть надати показання, речі, документи які мають вирішальне значення для обєктивного і ефективного встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також посприяють викриттю інших осіб причетних до скоєння даного злочину, що свідчить про можливість у такий спосіб незаконного впливу на них шляхом застосування до підлеглих військовослужбовців дисциплінарних стягнень та ураховуючи його право доступу як командира до службових документів ввіреного військового підрозділу - про можливість знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також мають під собою підгрунття й зазначений слідчим ризик, що підозрюваний ОСОБА_2 є співслужбовцем з не встановленими на даний час слідством співучасниками у вчиненні злочину, а відтак, перебуваючи на свободі, може сприяти їхній конспірації з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин та продовжити вчиняти окремі злочини у сфері службової діяльності та проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).

Крім того, суд вважає переконливими доводи про те, що органами досудового розслідування відпрацьовуються інші епізоди злочинної діяльності ОСОБА_2, повязані з наданням та отриманням неправомірної вигоди, а тому перебування останнього не під вартою унеможливить проведення всебічного, повного та обєктивного досудового розслідування.

Що стосується доводів захисника та підозрюваного щодо відсутності ризиків, що прокурором не доведено наявність ризиків, що підозрюваний перешкоджав чи буде будь яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; впливати на свідків, потерпілих, сховає або спотворить будь яку річ чи документи, що мають значення для кримінального провадження; буде переховуватись від органів досудового розслідування або суду, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що нічим не підтверджуються.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Феррарі Браво проти Італії, затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обовязково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть предявлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані інші докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_2 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як видно, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого без застосування насильства або погрозою його застосування; злочину, що не спричинив загибель людей; стосовно ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні не обиралась застава, та не порушувалась ним.

Санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої та зі спеціальною конфіскацією, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Суд вважає підозру ОСОБА_2 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, виключним випадком, оскільки він, будучи військовослужбовцем, перебуваючи на службі у добровольчому батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення Миротворець, який є підрозділом у структурі Головного управління МВС України в Київській області, та на який покладено функції та завдання, визначені Законом України Про боротьбу з тероризмом і несення служби з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в районах проведення антитерористичної операції, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, що створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у Міністерстві оборони України та інших військових формуваннях під час безпосереднього проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, та беручи до уваги суспільно-політичну ситуацію в державі, і тому суд визначає заставу у розмірі 250 (двісті пятдесят) мінімальних заробітних плат, що складає 250*1218 = 304 500 грн., що буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_2 обовязків, передбачених КПК України.

При обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, що перевищує вісімдесят мінімальних заробітних плат, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а також дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем служби, має вищу освіту, одружений, його вік, наявність вагомих докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 липня 2015 р. до 12.50 год. в Артемівському слідчому ізоляторі Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

Термін початку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою для ОСОБА_2 відраховувати з часу його затримання, а саме з 23 травня 2015 р. з 12.50 год.

На підставі ч. 4 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_2 заставу у розмірі 250 (двісті пятдесят) мінімальних заробітних плат, що складає 304 500 (триста чотири тисячі пятсот гривень) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, код ЄДРПОУ 26268059, код банку 820019, рахунок 37315901012089, відкритий в ГУДКСУ в місті Києві.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_2 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обовязки:

1) не відлучатись із штабу АТО на території Донецької та Луганської областей (з місця її дислокації);

2) прибувати до службової особи органу досудового розслідування із встановленою періодичністю з місця дислокації штабу АТО на території Донецької та Луганської областей;

3) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка є свідком у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Розяснити ОСОБА_2 наслідки невиконання покладених зобовязань. У разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим, не зявиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_2 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у звязку із внесенням застави ОСОБА_2, вважається таким, що до цього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Артемівського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Артемівський слідчий ізолятор Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом пяти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Краматорського міського

суду Донецької області ОСОБА_8