Вирок № 47723440, 29.07.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/10505/14-к

н/п 1-кп/640/51/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Губської Я.В.

при секретарях - Приблуда І.В., Снісаренко І.О.

за участю прокурорів - Яциченко Д.О., Чайченко А.Є.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.04.2014 року за № 42014220000000211 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, депутат VI скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 368 КК України ( в ред. станом на 26.04.2014р.),

в с т а н о в и в :

Згідно постанови № 25 засідання Солоницівської селищної виборчої комісії Дергачівського району Харківської області «Про оприлюднення результатів виборів по виборах депутатів Солоницівської селищної ради, по виборах голови Солоницівської селищної ради» від 04.11.2010 року рішенням першої сесії VI скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 11.11.2010 року ОСОБА_3 визнано обраним депутатом до вказаної селищної ради.

Відповідно до ст.ст. 45,46 регламенту Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання, затвердженого рішенням селищної ради від 10.11.2010 року депутат повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради та зобовязаний приймати участь в роботі пленарних засідань, постійних та інших комісій та робочих груп, до складу яких він входить. Крім того, депутат має право вирішального голосу у всіх питаннях, які розглядаються на пленарних засіданнях ради, комісій та робочих груп.

Відповідно до ст.ст. 11, 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» ОСОБА_3, зокрема, наділений наступними повноваженнями: офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, повязаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

На підставі рішення Солоницівської селищної ради № 20 від 26.09.2013 року як депутат Солоницівської селищної ради VI скликання ОСОБА_3 є головою постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування.

Відповідно до Положення про постійні комісії селищної ради, затвердженого рішенням І сесії VI скликання Солоницівської селищної ради №7 від 11.11.2010 року основними повноваженнями постійних комісій є: розгляд звернень, заяв, скарг громадян з питань які входять до їх компетенції, вивчення та підготовка питань про стан і розвиток відповідних галузей господарства і соціально-культурного будівництва, інших питань, які вносяться на розгляд ради, розробка проектів рішень ради та підготовка висновків з цих питань, здійснення контролю за виконанням рішень ради її виконавчого комітету.

Відповідно до зазначеного Положення, основними напрямками діяльності постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування основними напрямками діяльності є: внесення пропозицій щодо проведення позачергової сесії ради, внесення пропозицій до порядку денного сесії ради, визначення доповідачів, створення зі свого складу постійних підкомісій та тимчасових робочих груп для аналізу необхідних матеріалів дія підготовки проектів висновків на розгляд комісії, висловлення позиції комісії при розгляді будь якого питання на сесії ради, що має пряме чи опосередковане відношення до компетенції сесії, вивчення стану, внесення пропозицій щодо вирішення питань земельних відносин і землекористування підприємствами, організаціями, громадянами селища, здійснення погодження розміщення обєктів на території селища, землевідведення. здійснення контролю за дотриманням рішень ради з питань землекористування, підготовка висновків щодо регуляторного впливу внесених на розгляд, ради проектів регуляторних актів з питань, віднесених до компетенції даної комісії.

Відповідно до розділу 13 зазначеного положення ОСОБА_3, як голова постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування: скликає і веде засідання комісії, підписує протокол, висновки та рекомендації комісії; організовує підготовку необхідних матеріалів на засідання; дає відповідні доручення членам комісії; організовує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії.

Таким чином, ОСОБА_3 в силу вказаних вище вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Положення про постійні комісії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, примітки 1 до ст.364 КК України здійснює функції представника місцевого самоврядування, тобто є службовою особою.

На початку листопада 2013 року до ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_6 з метою зясування питання щодо можливості отримання позитивного рішення сесії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області з питань виділення трьох земельних ділянок загальною площею 0,5 га громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які розташовані за адресами: Харківська область. Дергачівський район, сел. Солоницівка, пров. Комсомольський, будинки №№1, 3, 5.

При цьому, у ОСОБА_3 виник злочинний намір на отримання шляхом вимагання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди у розмірі 19 500 доларів США поетапно різними частинами.

Реалізуючи свій злочинний намір на отримання неправомірної вигоди у великому розмірі шляхом вимагання ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок площею 0,5 га, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії йому необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 1500 доларів США. В подальшому, після отримання вищезазначеного рішення ОСОБА_3 пояснив, що потрібно винести на сесію Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області питання щодо затвердження проектів землеустрою земельних ділянок та за позитивне вирішення цього питання йому в подальшому необхідно буде передати 15000 доларів США у якості неправомірної вигоди.

15 листопада 2013 року ОСОБА_3, знаходячись біля будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна 35-Г, зустрівся з ОСОБА_6 та згідно попередньої домовленості отримав від останнього частину неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зазначених земельних ділянок загальною площею 0,5 га, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії.

У період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, під час неодноразових зустрічей ОСОБА_6 з ОСОБА_3, останній вимагав збільшення суми раніше отриманої частини неправомірної вигоди щонайменш на 1000 доларів США, посилаючись на невірне розуміння ОСОБА_6 розміру неправомірної вигоди, яку очікував отримати ОСОБА_3 за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зазначених земельних ділянок площею 0,5 га, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії. На що ОСОБА_6 був вимушений погодитись на вказану незаконну пропозицію ОСОБА_3

14 лютого 2014 року ОСОБА_3, перебуваючи біля кафе «Лесное», розташованого в сел. Солоницівка Дергачівського району Харківської області, продовжуючи реалізовувати злочинний намір на отримання неправомірної вигоди у великому розмірі шляхом вимагання, отримав від ОСОБА_6 500 доларів США у якості частини неправомірної вигоди. При цьому, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_3 три рішення ХLVІ сесії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання №№11,12 та 13 від 13.02.2014 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно, інтереси яких представляв за довіреністю ОСОБА_6

16 квітня 2014 року, ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на отримання неправомірної вигоди у великому розмірі, під час зустрічі з ОСОБА_6 біля кафе «Кентукі» за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 79/1, вимагав передати йому останню частину неправомірної вигоди в сумі 15000 доларів США за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки загальною площею 0,4048 га громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, розташованих за адресами: Харківська область, Дергачівський район, сел. Солоницівка, пров. Комсомольський, будинки №№ 1,3,5, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії.

При цьому, ОСОБА_3, маючи намір на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання, погрожував ОСОБА_11 ініціюванням питання на черговій сесії ради про скасування вищезазначених рішень селищної ради.

26 квітня 2014 року, близько 11-00 год. ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати злочинний намір на отримання шляхом вимагання неправомірної вигоди у великому розмірі, діючи протиправно, перебуваючи біля будівлі №54 по вул. Пушкінській у м. Харкові, згідно попередньої домовленості отримав від ОСОБА_6 останню частину неправомірної вигоди у розмірі 170 000 гривень за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки загальною площею 0,4048 га громадянам ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, розташованих за адресами: Харківська область, Дергачівський район, сел. Солоницівка, пров. Комсомольський, будинки №№ 1, 3, 5, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення за ч.4 ст. 368 КК України не визнав та пояснив, що кримінальне провадження відносно нього є замовним, оскільки він заважав колишньому голові земельної комісії Солоницівської селищної ради. Також, зазначав, що він не є суб*єктом кримінального правопорушення за ч.4 ст. 368 КК України, оскільки, крім того, що він депутат Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, він має іншу постійну роботу, де отримує заробітну плату і рішення про виділення земельної ділянки на сесії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області приймаються колегіально, а не ним одноособово.

Крім того, вказує, що грошові кошти в розмірі 1500 доларів США він отримав від ОСОБА_6 за підготовку технічної документації щодо належного оформлення земельних ділянок, які і передав для оформлення ОСОБА_13, що той і підтвердив в судовому засіданні. Грошові кошти в розмірі 170000 грн., які він отримав від потерпілого ОСОБА_6 26.04.2014 року це грошові кошти, отримані ним у зв*язку з укладенням між ними правочину з приводу купівлі-продажу земельної ділянки колишньої дружини. Всі ці обставини підтвердив потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Також, зазначає, що всі наявні у матеріалах кримінального провадження докази обвинувачення є неналежними та недопустимими, оскільки зібрані з порушенням вимог КПК України, а тому суд не може посилатись на них в судовому рішенні під час розгляду справи по суті. Просить закрити відносно нього кримінальне провадження та винести виправдувальний вирок.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї провини, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілого та свідків, наданих в судовому засіданні, всебічно оцінивши їх і дослідивши інші докази у справі, вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні доведена повністю і підтверджується наступними доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_6, який в судовому засіданні 16.07.2014 року (а.с. 83-86 т.3), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, повідомив суд, що в жовтні 2013 року він вирішив придбати земельну ділянку в с. Солоницівка Дергачівського району Харківської області. З цією метою, через знайому ОСОБА_11, познайомився з ОСОБА_3, який розповів йому про порядок збору необхідних документів для цього та повідомив про необхідність надання йому грошових коштів за позитивне рішення 1 сесії земельної комісії про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Оскільки ОСОБА_3 повідомив йому, що земельну ділянку треба виділяти на трьох осіб, він в грудні 2013 року попрохав знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оформити на нього довіреності для оформлення ділянок, що вони і зробили. Документи він передав ОСОБА_3 разом з грошовими коштами в сумі 1500 доларів США. В той же день ОСОБА_3 передзвонив йому та повідомив, що він ще повинен передати йому 3000 доларів США, на що він відмовився та запропонував 500 доларів США. ОСОБА_3 дуже довго тягнув час, однак потім йому віддав 3 рішення 1 сесії селищної ради, а він в свою чергу передав йому раніше обговорену суму у 500 доларів США. При зустрічі на вул. Пушкінській в м. Харкові обвинувачений повідомив, що за позитивне рішення 2 сесії з цього питання, він йому повинен передати 15000 доларів США, вказавши, що в разі відмови, рішення 1 сесії буде скасовано. Після цього, зрозумівши, що все це неправильно і ОСОБА_3 вимагає в нього хабара, він звернувся із заявою про злочин до органів внутрішніх справ. Потім, 26.04.2014 року на вул. Пушкінській в м. Харкові він зустрівся з ОСОБА_3 та передав тому раніше озвучену грошову суму в розмірі 170000 грн. (еквівалент 15000 доларів США).

Такі ж самі показання потерпілий ОСОБА_6 надавав неодноразово під час досудового розслідування. (а.с. 12-13, 20 т.1)

Під час додаткового допиту в судовому засіданні 04.11.2014 року, потерпілий ОСОБА_6 змінив свої свідчення та пояснив, що він на прохання оперативного працівника УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_14 погодився боротися з корупцією та допомагати у викритті корупціонерів. На виконання плану оперативного працівника та з його згоди він вів перемови з ОСОБА_3 щодо виділення трьох земельних ділянок в с. Солоницівка Дергачівського району, передавав йому грошові кошти в тих сумах, які зазначені в обвинувальному акті. Грошові кошти в розмірі 170000 грн. йому були видані оперативними працівниками і він їх також віддав ОСОБА_3 на вул. Пушкінській в м. Харкові 26.04.2014 року.

Однак, ОСОБА_6, змінивши показання в суді також зазначає, що він вів перемови з ОСОБА_3 і з приводу хабара за три земельні ділянки, і щодо купівлі-продажу іншої земельної ділянки і отримавши гроші 170000 грн. ОСОБА_3, на його думку вважав, що це гроші за земельну ділянку колишньої дружини. Однак, інші розмови, крім виділення трьох земельних ділянок оперативними працівниками не надані до суду і він ці розмови не може підтвердити документально. Також, вказує, що оперативний працівник ОСОБА_14 вчиняв на нього тиск, намагався заволодіти його квартирою, і не виконав свої обіцянки щодо надання йому ділянок за його успішну роботу.

-показаннями свідка ОСОБА_15, даними ним в судовому засіданні та який пояснив, що він є приватним підприємцем і в квітні 2014 року був в центрі міста Харкова, де до нього підійшли працівники міліції та запропонували бути понятим. Так, 26.04.2014 року він був понятим при помітці грошових коштів в розмірі 170000 грн., які потім були передані від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 Також він був присутнім в якості другого понятого після затримання ОСОБА_3 на вул. Пушкінській в м. Харкові при складанні протоколу його затримання. Крім нього, завжди був ще один понятий молодий чоловік. Гроші в сумі 170000 грн. ОСОБА_3 дістав з кишені, їх перерахували, переписали, вони світились. Повідомив, що будь-яких скарг, заяв, клопотань під час складання протоколу від учасників не надходило, порушень з боку працівників міліції не було, він з іншим понятим розписувався на всіх бирках, якими опечатувались гроші, ватки та інші зібрані докази. Всі показання, надані ним в ході досудового розслідування підтверджує в повному обсязі, підтвердив і свій підпис на ксерокопіях грошових коштів, які містяться в справі.

-показаннями свідка ОСОБА_16, яка в судовому засіданні пояснила, що була секретарем Солоніцевської селищної ради Дергачівського району Харківської області до 18.06.2014 року, а ОСОБА_3 станом на 2013 рік та до 26.04.2014 року був головою земельної комісії Солоніцевської селищної ради. 11.02.2014 року до Солоніцевської селищної ради надійшли заяви від ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про виділення земельних ділянок за адресою: сел. Солоницівка, пров. Комсомольський, 1, 3, 5, які вона передала ОСОБА_3 для розгляду. 12.02.2014 року було засідання земельної комісії, після якого ОСОБА_3 її повідомив, що заяви розглянуті із позитивним рішенням. 13.02.2014 року відбулося пленарне засідання 46 сесії Солоніцевської селищної ради Дергачівського району Харківської області, на якому за докладом ОСОБА_3 було винесено рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_8. 14.02.2014 року на прохання ОСОБА_3 вона надала йому затверджені копії рішень 46 сесії, оскільки виконувала обов*язки голови селищної ради, а саме рішення №№11,12,13,14 щодо ОСОБА_10, ОСОБА_8, Климентьєвої і він уїхав. Протокол засідання земельної комісії вона не бачила, проекти рішень сесії готував ОСОБА_3 і ОСОБА_3, як голова земельної комісії з цих питань доповідав на сесії. Згодом вона дізналася, що ОСОБА_3 затриманий при дачі хабара.

-показаннями свідка ОСОБА_17, який в судовому засіданні пояснив, що він є депутатом Солоніцевської селищної ради Дергачівського району Харківської області і станом на квітень 2014 року перебував у складі земельної комісії, головою якої був ОСОБА_3 На комісії з земельних питань ОСОБА_3 як голова доповідав з усіх питань і коли говорив, що всі документи готові і вони завжди голосували «за», оскільки йому довіряли. Він жодного разу рішень комісії не бачив, у кого печатка не знає, рішення комісій не підписував. Після того, як були проведені засідання земельної комісії, на сесії ОСОБА_3, як голова земельної комісії доповідав і депутати завжди голосували «за». Він не пам*ятає випадку, коли селищна рада проголосувала «проти», якщо земельна комісія за доповіддю ОСОБА_3 питання затвердила.

-показаннями свідка ОСОБА_9, даними ним в судовому засіданні, який повідомив, що до нього в кінці 2013 року звернувся знайомий ОСОБА_6, якого він знає близько 5 років, оскільки робив йому ремонт машини. Олексій попрохав його оформити на нього три довіреності для оформлення земельних ділянок, оскільки в нього проблема в оформленні землі. Він погодився безоплатно, хотів йому допомогти, оскільки ОСОБА_6 сказав, що він хоче оформити велику земельну ділянку, однак треба на трьох осіб, а на одного не можна. Разом із його жінкою, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 вони поїхали у сел. Солоніцевка Дергачівського району та оформили довіреності. Через деякий час, ОСОБА_6 сказав, що йому «ставят палки в колеса», тобто не дають змоги оформити земельні ділянки і це вже не вперше. Восени ОСОБА_6 також приїздив до нього та давав підписувати якісь документи, які стосуються зазначених земельних ділянок, можливо це були документи на розробку проекту землеустрою. Також, Олексій показував йому три рішення сесії по цих земельних ділянках.

-показаннями свідка ОСОБА_18, яка в судовому засіданні пояснила, що їй влітку 2013 року подзвонив ОСОБА_6 та попросив допомогти з оформленням документів на земельні ділянки та познайомити з кимось, хто може допомогти в цьому питанні. Вона його познайомила з ОСОБА_3 в серпні 2013 року, оскільки знала, що ОСОБА_3 є головою земельної комісії Солоницівської селищної ради і зможе допомогти. Вона знає, що у ОСОБА_6 декілька років не получалося оформити документи на землю, були перепони і він хотів вирішити це питання. ОСОБА_3 погодився та сказав, що треба глянути на документи. Вона була як кур*єр, привозила технічну документацію на земельні ділянки ОСОБА_3, коли вона була готова.

-показаннями свідка ОСОБА_14, даними ним в судовому засіданні, який пояснив суду, що він є оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Харківській області і дійсно Управлінням УБОЗ документувалась протиправна діяльність ОСОБА_3 в рамках ОРС. Заявник ОСОБА_6 звернувся до УБОЗ із заявою щодо вимагання у нього грошових коштів службовою особою ОСОБА_3 і він прийняв в нього заяву про злочин. ОСОБА_6 надавались грошові кошти в сумі 170000 грн. для передачі ОСОБА_3 за не скасування рішення сесії селищної ради про виділення ділянок. Аудіо-відеофіксація та всі інші оперативні дії проводилась в рамках діючого законодавства, фіксувались розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також передача грошових коштів. Повідомив, що процесуальні дії проводились в присутності 2 понятих, які ніяким чином ніким йому не доводяться. З ОСОБА_6 в нього відносини службові, понятий ОСОБА_15 йому не родич, домовленостей щодо провокацій не було, винагород для ОСОБА_6 також не було.

Окрім показань потерпілого та свідків провина ОСОБА_3 також підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема:

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000211 від 24.04.2014 року про реєстрацією прокуратурою Харківської області матеріалів про виявленні факти вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень ( т.1 а.с.1 )

- рапортом оперуповноваженого в ОВС УБОЗ ГУМВС України в Харківській області про наявність в матеріалах ОРС даних про скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України та реєстрації в ЖЄОЗіП за № 176 від 24.04.2014 року, відомостями про направлення до прокуратури Харківської області з реєстрацією 24.04.2014 року. (а.с. 3-4 т.1)

- заявою ОСОБА_6 від 25.04.2014 року про те, що він просить прийняти відповідні заходи до ОСОБА_3, який вимагає в нього незаконну грошову винагороду та залучення його як потерпілого (а.с. 7-8 т.1)

- дорученням про проведення негласних слідчих( розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України від 25.04.2014 року спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_3 (а.с. 22 т.1)

- постановою прокурора прокуратури Харківської області від 25.04.2014 року про проведення контролю за вчиненням злочину спеціального слідчого експерименту ( а.с. 57 т.5)

- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 26.04.2014 року, в ході якого було проведено огляд, помітка, вручення заявнику ОСОБА_6 ідентифікованих засобів грошових купюр в розмірі 170000 грн. для передачі цих грошових коштів ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди, з ксерокопією грошових коштів в розмірі 170000 грн. Також, було вказано, що всі купюри були помічені за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного барвника (порошку) «Світлячок» з обох сторін, при освітленні спеціальною лампою купюри випромінюють характерне червоне світло. ( а.с. 23-111 т.1)

- протоколом огляду місця події від 26.04.2014 року, в ході якого у ОСОБА_3 були вилучені: - змиви з рук, грошові кошти в розмірі 170000 грн., змиви з карманів ОСОБА_3, паспорт ОСОБА_3, грошові кошти в розмірі 502 грн., посвідчення депутата. Також, залучені зразки вати та рідини, якими проводились змиви та зазначено, що проводилась відео зйомка за допомогою відеокамери «Соні» (а.с. 112-113 т.1). Вилучені речові докази були досліджені безпосередньо в судовому засіданні за участю всіх учасників судового розгляду.

- даними, викладеними на флеш-карті до протоколу огляду місця подій від 26.04.2014 року, відеозапис якої було оглянуто в судовому засіданні (а.с. 114 т.1).

- посвідченням депутата Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання ОСОБА_3 ( а.с. 115 т.1 )

- рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання від 13.02.2014 року про затвердження порядку денного ХLVІ сесії та розгляд питань, в тому числі і про надання дозволу ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по пров. Комсомольському, 1,3, 5 в смт. Солоницівка ( а.с. 122-129, 239-248 т.1)

- витягом з рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання від 13.02.2014 року стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з копіями паспортів, заявами від 11.02.2014 року, викопіюванням земельної ділянки (а.с. 273-285 т.1).

- рішеннями Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання від 04.11.2010 року, 11.11.2010 року про оприлюднення результатів виборів, про обрання депутатів, обрання голови селищної ради ( а.с. 130-133 т.1)

- рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання від 11.11.2010 року про утворення постійних комісій та затвердження положень постійних комісій (а.с. 134-142 т.1)

- регламентом Солоницівської селищної ради згідно рішення ради від 10.11.2010 року ( а.с. 146-157 т.1)

- рішеннями Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання про внесення змін до складу постійних комісій селищної ради та обрання головою постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та земле використання депутата ОСОБА_3 від 26.09.2013 року ( а.с. 143-145, 158 т.1)

- даними, викладеними на відеозапису сесії № 46 від 13.02.2014 року, який був досліджений в судовому засіданні (а.с.161 т.1)

- рішеннями Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI скликання від 13.02.2014 року про визнання рішень від 20.08.2009 такими, що втратили чинність (а.с. 256-272 т.1)

- даними, які містяться у висновку експерта № 64 від 13.05.2014 року, згідно якого на поверхні грошових купюр сумою 170000 грн., на ватних тампонах зі змивами з долоней рук ОСОБА_3, на ватному тампоні зі змивом з поверхні кишені куртки і на аркуші паперу, представленому в якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює оранжево-червоним кольором. На поверхні контрольного ватного тампону нашарування спеціальної хімічної речовини відсутні. Нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні грошових купюр сумою 170000 грн., нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з долоней рук ОСОБА_3, нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на ватному тампоні зі змивом з поверхні кишені куртки, мають спільну родову належність між собою, а також зі спеціальною хімічною речовиною, представленою у якості зразка помітки грошових купюр на поверхні аркуша паперу білого кольору. ( а.с. 163-167 т.1).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 підтвердив дані, викладені в висновку № 64 від 13.05.2014 року, зазначивши також про те, що ним допущена була орфографічна помилка в сумі, яка зазначена в п.1 висновку та датах опечатування, які ним зазначені при огляді. Також, відмітив, що люмінесцентне випромінювання у вигляді червоного та оранжево-червоного кольору може бути у випадку помітки спеціальним невидимим люмінесцентним барвником (порошком ) «Світлячок» при різних освітленнях, вологості та терміну нанесення.

- даними, які містяться у висновку експерта № 178 від 24.05.2014 року, згідно якого надані на дослідження грошові знаки Національного банку України номіналом 500 гривень у кількості 340 штук, в обігу з 2006 року відповідають аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України. (а.с. 172-177 т.1).

- протоколами про результати здійснення оперативно-технічних заходів та зафіксованими на носіях інформації (флеш картах, DVD-R дисках) аудіо-відео файлами (слуховий та візуальний контроль), які досліджені в ході судового слідства, із розмовами та зустрічами ОСОБА_6 і ОСОБА_3, під час яких йдуть розмови про три земельні ділянки, про три рішення 1 сесії щодо вказаних земельних ділянок; про передачу від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 грошових коштів за позитивне рішення 1 сесії щодо земельних ділянок; про позитивне рішення 2 сесії щодо вказаних земельних ділянок, за яку ОСОБА_6 повинен передати ОСОБА_3 15000 доларів США та зафіксоване вимога ОСОБА_3 до ОСОБА_6 щодо скасування рішення 1 сесії у разі ненадання зазначеної суми. (а.с. 1-88 т.2).

- даними, що викладені в листах голови апеляційного суду Харківської області від 21.10.2014 року, 04.12.2014 року про те, що ухвалами апеляційного суду Харківської області надавались дозволи на проведення оперативно-розшукових заходів за №484цт від 03.02.2014 року, №1283цт від 21.03.2014 року, №483цт від 03.02.2014 року, №1284цт від 21.03.2014 року. Номер провадження органу досудового розслідування, по якому надавалися дозволи на проведення оперативно-розшукових заходів є інформацією для службового користування. Стосовно надання копій ухвал суду повідомлено, що інформація, яка в них міститься, згідно до «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440 (зі змінами), відноситься до відомостей, які містять державну таємницю і розголошенню не підлягає. Інформацію за 2013 рік не надано у зв*язку з тим, що матеріали щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 2013 рік знищені відповідно акту. (а.с. 6 т.4)

- протоколом огляду предметів та документів, постановою про визнання предметів та документів доказами від 10.06.2014 року ( а.с. 89-94 т.2), які досліджені безпосередньо в судовому засіданні за участю всіх учасників судового розгляду.

- даними, які містяться у висновку експерта № 9 від 27.02.2015 року, згідно якого ОСОБА_3, зразки голосу та мовлення якого зафіксовані у звукових файлах, що містяться на дискові № 5 для лазерних систем зчитування, досліджувана фонограма 26 (ДФ 26), належать голос та мовлення, зафіксовані на:

- дискові для лазерних систем зчитування № 758, а саме: протокол від 27.02.2014 №111/4-1908нт (Том №2, а.с.30 матеріалів кримінального провадження): протокол від 27.02.2014 №111/4-1909нт (Том №2, а.с.ЗЗ матеріалів кримінального провадження): протокол від 27.02.2014 №111/4-1910нт (Том №2, а.с.ЗЗ матеріалів кримінального провадження):;протокол від 27.02.2014 №111/4-191Знт (Том №2, а.с.41 матеріалів кримінального провадження):

- дискові для лазерних систем зчитування № 61, а саме: протокол від 30.04.2014 №111/4-4129нт (Том №2, а.с.56 матеріалів кримінального провадження): протокол від 30.04.2014 №111/4-4128нт (Том №2, а.с.58 матеріалів кримінального провадження):;протокол від 30.04.2014 №111/4-4126нт (Том №2, а.с.63 матеріалів кримінального провадження): протокол від 30.04.2014 №111/4-4125нт (Том №2,а.с.65-68 матеріалів кримінального провадження):протокол від 30.04.2014 №111/4-4124нт (Том №2, а.с. 73-77 матеріалів кримінального провадження):

- дискові для лазерних систем зчитування № 192, а саме:протокол від 23.05.2014 №111/4-4638нт (Том №2. а. с. 82-83 матеріалів кримінального провадження):протокол від 23.05.2014 МІ 11/4-4639нт (Том №2, а.с.84-85 матеріалів кримінального провадження):протокол від 23.05.2014 №111/4-4637нт (Том №2, а.с.86-87 матеріалів кримінального провадження):

слова, фрази та речення якого графічно відтворено у змісті розмов у вигляді тексту, позначеного індексом «Ч1» у таблиці 1 дослідження висновку експерта.

У результаті підсумовування даних, отриманих в процесі трасологічної та інструментальної частин дослідження досліджуваних фонограм 1 - 25, що зафіксовані у файлах, що знаходяться в папках «НОМЕР_1» на дисках для лазерних систем зчитування №№ 192 , 758, 61 встановлено, що надані на дослідження аудіофайли не містять ознаки монтажу. (а.с. 152-195 т. 5).

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили висновки, викладені в експертизі № 9 від 27.02.2015 року.

Всі вище перелічені докази не викликають сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові та речові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Посилання захисту на очевидну недопустимість доказів, а саме відомостей, які викладені в протоколі огляду місця події, протоколах про результати здійснення оперативно-технічних заходів, зафіксованих носіях інформації, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовує можливість дослідження таких доказів в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 92 КПК України обовязок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Про допустимість та належність доказів у формі протоколів ОТЗ свідчить посилання у протоколі ОТЗ на відповідний номер та дату ухвали слідчого судді, як на підставу проведення ОТЗ, та підтверджується відповідями голови апеляційного суду Харківської області про надання таких дозволів.

Натомість стороною захисту не надано достатніх доказів, які б свідчили про очевидну недопустимість протоколів ОТЗ, окрім фактичної відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвал слідчих суддів, розсекречення яких на підставі ст.4.4.4. «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440 (зі змінами), відноситься до відомостей, які містять державну таємницю і розголошенню не підлягає.

З огляду на положення статей 85, 86, 89 КПК України протоколи ОТЗ є допустимим доказом і доказів на спростування зазначеного стороною захисту не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Заперечення обвинуваченим власної вини розцінюється судом як прагнення уникнути відповідальності за скоєний злочин, оскільки його провина повністю підтверджується сукупністю наведених доказів, достовірність та допустимість яких не викликає сумніву.

Так, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не є службовою особою та суб*єктом злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України спростовуються даними, які містяться в матеріалах справи, а саме: даними, що ОСОБА_3 станом на 26.04.2014 року є депутатом Солоницівської селищної ради VI скликання Дергачівського району Харківської області та головою постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування.

Відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Положення про постійні комісії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, примітки 1 до ст.364 КК України ОСОБА_3 здійснював функції представника місцевого самоврядування, тобто є службовою особою в розумінні ст. 368 КК України.

Заперечення захисту щодо неможливості притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, оскільки рішення земельної комісії та селищною радою приймалось колегіально, судом вважаються також необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду з наступних підстав.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 інкриміновано органом досудового розслідування «отримання шляхом вимагання неправомірної вигоди у великому розмірі за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки загальною площею 0,4048 га громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, розташованих за адресами: Харківська область, Дергачівський район, с. Солоницівка, пров. Комсомольський, будинки №№1,3,5, та подальше внесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії».

За нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у ст. 368 КК України, представник влади, одним із яких є особа, яка здійснює функції представника місцевого самоврядування, не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв*язку зі здійсненням своїх службових повноважень.

Відповідно до диспозиції статті 368 КК України (станом на 26.04.2014 року) та роз'яснень, наведених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Вказане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, зокрема депутату селищної ради та голові постійної комісії ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв*язку із можливостями його посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар) розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку він переслідує, та його переконаність в тому, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач.

Наявність такої можливості обумовлена авторитетом займаної посади ОСОБА_3 який є депутатом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та головою постійної комісії ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування цієї ж ради, та тим, що до повноважень ОСОБА_3 входила підготовка позитивного проекту рішення засідання земельної комісії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про затвердження проектів землеустрою, та внесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради, доклад його та підтримання цього проекту під час виступу на сесії, що підтверджується дослідженими доказами в судовому засіданні.

Також, допитані в судовому засіданні в якості свідків: член земельної комісії ОСОБА_22 та голова селищної ради ОСОБА_23 підтвердили той факт, що доповідав на засіданнях земельної комісії завжди ОСОБА_3, вони йому довіряли, ніколи документи та протоколи земельних комісій не читали, доповідав на сесії селищної ради завжди ОСОБА_3 як голова земельної комісії і завжди селищна рада приймала рішення позитивне, якщо голова земельної комісії ОСОБА_3 його рекомендував. Всі ці обставини знайшли своє підтвердження і на відео, на якому зафіксоване проведення сесії № 46 від 13.02.2014 року та доповідь ОСОБА_3

Судом під час дослідження доказів надана оцінка і зміненим свідченням потерпілого ОСОБА_6 під час судового розгляду, в яких він зазначає, що оперативний працівник УБОЗ ОСОБА_14 вчиняв на нього тиск, погрожував позбавити його майна та надання ним первинних свідчень в суді під тиском.

Оцінивши надані свідчення, суд приходить до висновку, що потерпілим ОСОБА_6 в судовому засіданні під час повторного допиту 04.11.2014 року та в подальшому надані неправдиві свідчення, які судом не приймаються, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Так, за перевіркою заяви ОСОБА_6 від 13.11.2014 року щодо вчинення відносно нього протиправних дій колишнім о/у УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_14 слідчим прокуратури Харківської області від 16.03.2015 року винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв*язку з відсутністю в діях колишнього о/у УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України. (а.с. 62-64 т.6). Дана постанова є чинною, даних про її скасування суду не надано.

Доводи ОСОБА_6 про те, що в нього не було зацікавленості отримання дозволу на розробку проекту землеустрою в Солоницівській селищній раді також спростовується і наданими в судовому засіданні свідченнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_18 та представленим до суду рішенням Солоницівської селищної ради від 28.08.2014 року про надання дозволу на розробку проекту земельної ділянки в смт. Солоніцевка, а наявність укладеного попереднього договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 від 13.03.2013 року не спростовує висновків суду.

Також, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і посилання потерпілого ОСОБА_6 в змінених свідченнях на те, що ОСОБА_3 сприймав незаконну винагороду, як грошові кошти за продаж земельної ділянки колишньої дружини ОСОБА_24 Будь-якого документального підтвердження відповідно до вимог чинного законодавства цих обставин суду під розгляду справи не надано.

Договір купівлі-продажу землі це цивільно-правова угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати земельну ділянку у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти земельну ділянку і сплатити за неї певну грошову суму.

Відповідно до вимог чинного законодавства України (ст. 657 ЦК України, ч. 1 ст. 132 ЗК України ) договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, та державній реєстрації.

Станом на 26.04.2014 року договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_24, та на розпорядження якої у ОСОБА_3 в наявності є довіреність від 30.09.2013 року немає, відсутній і попередній договір щодо купівлі-продажу цієї земельної ділянки, або технічна документація на підтвердження можливості його продажу, а зі слів ОСОБА_6 він не бачив на місцевості де знаходиться дана земельна ділянка і ОСОБА_3 йому не пропонував її оглянути, наміру її купувати і грошей на це не мав, а тому ці доводи є голослівними та такими, що не заслуговують на увагу, а сприймаються судом, як однією із версій виправдати отримання незаконної винагороди, що не знайшла свого підтвердження в суді.

А тому і пояснення обвинуваченого про те, що надані ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 170000 грн. він сприймав як такі, що отримані ним за продаж земельної ділянки ОСОБА_24, є надуманими, непереконливими і такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про організовану працівниками правоохоронних органів та колишнім головою земельної комісії провокацію відносно нього є безпідставним, оскільки досліджені судом докази та встановлені на їх підставі обставини не містять жодних ознак наявності провокації підкупу, як свідомого створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду.

Крім того, відсутність провокації по даному кримінальному провадженню спростовується і самим фактом подання потерпілим ОСОБА_6 заяви про кримінальне правопорушення до відповідних органів, змістом розмов ОСОБА_3, отриманих в ході ОТЗ, та ОСОБА_6, відсутністю контактів між співробітниками правоохоронних органів та ОСОБА_3

Відповідно до висновків, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування чи одержання хабара, з метою викрити того, хто його дав або одержав, є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було дано або одержано хабар. Те, що давання або одержання хабара відбулось у зв*язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто його дав або одержав.

Крім того, вважаю, що з цією ж метою обвинуваченим ОСОБА_3 неодноразово під час судового розгляду заявлялись численні клопотання щодо внесення відомостей до ЄРДР та проведення перевірок стосовно працівників прокуратури, які є процесуальними керівниками у вказаному кримінальному провадженні та працівників органів внутрішніх справ, а саме слідчого Луценка і оперуповноваженого УБОЗ ОСОБА_14. Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 спрямовані на дискредитацію органів влади.

Щодо заяви захисту про той факт, що ОСОБА_6 є провокатором хабара також є безпідставним, так як ОСОБА_6 навіть в змінених свідченнях в суді повідомляв, що він приймав участь у викритті хабарників, оскільки треба боротись проти корупції, вважав це своїм обов'язком громадянина України. Щодо кримінальної справи відносно державного виконавця, в якій він також був потерпілим, повідомляв в суді, що в нього особисто дійсно було провадження по виконанню судового рішення, де він був боржником, яке находилось на виконанні в ДВС і була ситуація з приводу притягнення державного виконавця за незаконні дії під час виконання судового рішення та отримання хабара.

Всі ці заявлені відомості не спростовують факту отримання незаконної винагороди обвинуваченим ОСОБА_3 та не можуть підтвердити провокацію хабара, що може унеможливлювати притягнення винної особи за хабарництво до відповідальності.

Доводи захисту і про те, що особі, яка проводила ОТЗ, не надано доступ до державної таємниці також є необґрунтованими, оскільки в п.4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» зазначено, що інформація про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності становить державну таємницю. Особі, що приймала участь у проведенні ОТЗ не розголошувались вказані відомості, у звязку з чим необхідність у надані доступу до державної таємниці відсутня.

Заявлені обвинуваченим ОСОБА_3 відомості щодо вручення йому обвинуваченого акту в СІЗО слідчим, а не прокурором, судом також були перевірені та встановлено в суді, що обвинувальний акт від 17.05.2014 року був затверджений та підписаний прокурором прокуратури Харківської області ОСОБА_25, що він підтвердив в судовому засіданні. Дані щодо вручення цього обвинувального акту ОСОБА_3 слідчим за підписом прокурора жодним чином не виправдовує обвинуваченого, не спростовує доводів сторони обвинувачення та не впливає на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину.

Щодо доводів обвинуваченого про те, що його було затримано без складання протоколу затримання слідчим до відповідного доручення начальника слідчого відділу суд зазначає, що вимогами ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо безпосередньо після вчинення злочину сукупність ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Судом також для перевірки свідчень обвинуваченого, які він надав в судовому засіданні за його клопотанням були додатково допитаний в якості свідка ОСОБА_13, який зазначив в судовому засіданні про те, що отримав від ОСОБА_3 за виготовлення технічної документації 1500 доларів США, які в нього є в наявності.

Дані свідчення судом оцінюються критично, оскільки цей свідок є товаришем обвинуваченого, про дані свідчення стороною захисту не було зазначено під час досудового розслідування, а його доводи про те, що він отримав грошові кошти в 2013 році, роботу не виконав, а гроші в нього до теперішнього часу зберігаються є необґрунтованим та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами по справі.

Доводи захисту щодо неможливості допиту в суді свідка ОСОБА_26 - другого понятого під час помітки грошових коштів та огляду місця події 26.04.2014 року також судом оцінені та зазначено, що відсутність допиту даного свідка в судовому засіданні не спростовує доводів обвинувачення та затримання ОСОБА_3 і вилучення в нього грошових коштів, а посилання сторони захисту на порушення КПК України є безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні встановлено та учасниками не заперечується, що під час огляду, помітки та видачі грошових коштів та огляду місця подій були присутні двоє понятих (чоловіків), які також розписувались на всіх процесуальних документах та бірках при опечатуванні вилучених доказів.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і доводи захисту щодо отримання доказів незаконним шляхом, або не уповноваженою на то особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» правову основу оперативно-розшукової діяльності, окрім іншого складає КПК України.

Згідно ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право: негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки, здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 КПК України.

Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 КПК України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення.

Вивченням матеріалів кримінального провадження слід дійти висновку про те, що постанова про контроль за вчиненням злочину в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні винесена після внесення відомостей про готування ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим чинним законодавством не вимагається припинення оперативно розшукових заходів у вигляді аудіо-відео контролю особи у разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, і підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Стосовно доводів захисту щодо відсутності у постанові про контроль за вчиненням злочину відомостей про вручення особі грошових коштів, джерела їх походження та фіксації приладів аудіо-відео контролю суд зазначає, що вимогами ст. 271 КПК України визначено вичерпний перелік відомостей, які необхідно вказувати у даній постанові, до яких відомості щодо вручення, помітки, джерела грошових коштів, фіксації пристроїв не належить, так само як і доручення відповідним підрозділам з цього приводу.

Також, судом надана оцінка і доводам захисту про те, що речові докази не в повному обсязі були відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Суд зазначає, що згідно матеріалів кримінального провадження (а.с. 156 т.2) підозрюваному ОСОБА_3 та його захиснику були надані матеріали кримінального провадження в 2-х томах для ознайомлення, в яких крім іншого містяться і протоколи про результати здійснення оперативно-технічних заходів та зафіксованими на носіях інформації (флеш картах, DVD-R дисках) аудіо-відео файлами, протоколи огляду предметів та документів, які постановою про визнання предметів та документів доказами залучені до матеріалів справи. При цьому, клопотань щодо додаткового ознайомлення або про не повне ознайомлення не надходило.

Крім того, суд зазначає, що безпосередньо в судовому засіданні під час судового розгляду за участю всіх учасників всі надані сторонами речові докази, документи, звуко-, відеозаписи були досліджені в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 за ч.4 ст. 368 КК України ( в редакції станом на 26.04.2014 року) підтверджується обсягом досліджених в судовому засіданні доказів, які підтверджують винність обвинуваченого у скоєному та не викликають у суду сумнівів. Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.

Також, суд зазначає, що належних та допустимих доказів захисту на спростування доводів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. З огляду на зазначене та характер процесуальних порушень сторони обвинувачення приходжу до висновку, що вони не вплинули та не могли вплинути на обєктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

А тому суд, дослідивши та оцінивши всі докази по справі, вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України ( станом на 26.04.2014 року) доведена у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_3 кваліфікувати за ч.4 ст. 368 КК України ( в редакції станом на 26.04.2014 року), тому що він вчинив умисні дії, які виразилися у одержанні службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, поєднане з вимаганням.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу винного, який раніше не судимий, одружений, має на своєму утриманні трьох неповнолітніх дітей, має вищу освіту, є депутатом 6 скликання Солоніцевської селищної ради Дергачівського району Харківської області, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Даних про наявність у ОСОБА_3 хронічних захворювань, які перешкоджають перебуванню йому в умовах ізоляції, суду не надано.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України, помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 також не встановлено.

Призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції статті, яка інкримінована обвинуваченому на момент скоєння ним діяння, з врахуванням вимог ст.ст. 4-5 КК України відносно дії закону про кримінальну відповідальність у часі та застосування зворотної дії у часі лише в той частині, яка поліпшує становище особи, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, розмір отриманого хабара, дані про особу обвинуваченого, його поведінку, відсутність судимостей, матеріальний стан, відсутність пом*якшуваючих та обтяжуючих обставин, суспільну небезпеку скоєного та негативне відношення до даних дій з боку суспільства.

Суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 для виправлення та попередження нових злочинів покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, яка передбачена ч. 4 ст. 368 КК України ( в редакції станом на 26.04.2014 року).

Також, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання, разом з основним відповідно до санкції ч.4 ст. 368 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, спеціальну конфіскацію грошових коштів в сумі 170 000 грн., та конфіскацію майна.

При цьому, хочу зазначити, що зміни, передбачені Законом України № 1698-VII от 14.10.2014 року, вступили в законну силу 25.01.2015 року, судом враховані, однак в силу вимог ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

На підставі викладеного,вважаю, що для виправлення та попередження нових злочинів обвинуваченим, в силу ст. 65 КК України йому необхідно призначити покарання, необхідне та достатнє для його виправлення, у вигляді санкції статті, яка йому інкримінована, на момент скоєння злочину, з врахуванням вимог ст.ст. 4-5 КК України, застосувавши додаткові покарання у вигляді конфіскації майна, спеціальної конфіскації та позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання законної сили вироком суду, судом враховано, що він засуджується за санкцією статті, що йому інкриміноване у вигляді позбавлення волі, для належного виконання вироку суду, при цьому врахований його стан здоровя, його репутацію та майновий стан. Враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечує виконання даного вироку, суд застосовує до обвинуваченого виключну міру запобіжного заходу тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку ст.100 КПК України.

Суд також вважає за необхідне керуючись ст.ст. 118, 122, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 витрати на проведення експертиз у розмірі 1108,80 грн., 786,24 грн., 9233 грн.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд,-

Ухвалив:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України ( в редакції станом на 26.04.2014 року) та призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 170 000 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 при затриманні, та з конфіскацією майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити попередній - утримання під вартою у слідчому ізоляторі міста Харкова до вступу вироку по даній справі у законну силу.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його фактичного затримання, тобто з 26 квітня 2014 року, зарахувавши час перебування під вартою в час відбуття покарання.

Речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження ( диски, карти пам*яті, протоколи ОТЗ, копії рішень селищної ради) зберігати в матеріалах справи.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів СУ ГУМВС України в Харківській області (тампони зі змивами з рук ОСОБА_3, тампони зі змивом з карманів куртки ОСОБА_3, тампон зі зразком вати та рідини, контрольний зразок препарату «Світлячок») - знищити після набрання вироком законної сили.

Грошові кошти у розмірі 502 грн., вилучені у ОСОБА_3 - конфіскувати на користь держави в порядку конфіскації майна.

Грошові кошти в розмірі 170000 грн., які перебувають на зберіганні в СУ ГУМВС України в Харківській області конфіскувати на користь держави в порядку спеціальної конфіскації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в загальному розмірі 11128,04 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручається прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий -