Ухвала суду № 47720815, 28.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1684/15 Головуючий у суді І-ї інст. ОСОБА_1 Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

28.07.2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

при секретарі Кравченко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом про стягненння з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 178 431,66 грн., з яких : відсотки по договору 83616,57грн., пеня 94 815,09грн..

Зазначили, що 19.04.2007 року між філією Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 233, згідно якого відповідачеві було надано кредит в сумі 32724,00 доларів США, на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 19 квітня 2014 року, з відсотковою ставкою 12 % річних (далі кредитний договір) для здійснення оплати за автомобіль SSANG YONG REXTON (далі автомобіль).

В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору укладено двосторонній договір поруки № 253 від 19 квітня 2007 року між позичальником та ОСОБА_2 і в цей же день укладений договір застави № 2189, предметом якого є автомобіль.

Через невиконання боржником та поручителем умов договору по кредитному договору позивачем подано позов до суду про дострокове стягнення боргу із відповідачів.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 28.04.2010 року стягнуто солідарно з відповідачів 254452,33 грн., яка нарахована станом на 14.10.2009 року.

Судове рішення виконано у лютому 2014 року, а тому збільшилась заборгованість по нарахованим відсоткам, пені на прострочений борг та на прострочені відсотки, яка станом на 05.05.2014 року становить : відсотки 83 616,57 грн. (стягнення за період з 15.10.2009 року по 31.03.2014 року); пеня 94 815,09 грн. (стягнення за період з 15.10.2009 року по 05.05.2014 року).

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просили рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 19.04.2007 року між філією Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 233, згідно якого останньому було надано кредит в сумі 32 724 доларів США, на 84 місяці, термін остаточного погашення кредиту 19 квітня 2014 року, з відсотковою ставкою 12 % річних,

Згідно до п. 1.3 кредит був наданий шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення позичальника, для здійснення оплати за автомобіль SSANG YONG REXTON згідно документу договору купівлі-продажу від 18.04.2007 року.

В забезпечення виконання кредитного договору 19.04.2007 року між ОСОБА_2 та АТ «Державний ощадний банк України» договір поруки.

19.04.2007 року укладено договір застави автомобіля № 2189, предметом якого є автомобіль марки SSANG YONG REXTON 2007 року випуску.

Через порушення відповідачем ОСОБА_3 виконання договору банк згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.2.3. вказаного договору використав право дострокового стягнення з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором звернувся до Кіровського райсуду в жовтні 2009 року.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2010 року із відповідачів солідарно стягнуто заборгованість, яка станом на 14.10.2009 року становила 254452,33 грн. (а.с.28).

Ухвалою Кіровського районного суду від 13 квітня 2012 року виконання зазначеного рішення розстрочене до 19 квітня 2014 року, представник позичальника проти розстрочки не заперечував (а.с.95).

Судове рішення боржниками виконувалось солідарно. ОСОБА_3 щомісячно вносив кошти в касу Банку, а з ОСОБА_2 звернуто стягнення на заробітну плату щомісячно відраховувалось по 40% безпосередньо до Банку.

26 лютого 2014 року рішення суду виконано, виконавче провадження закрито, про що 26.02.2014 року державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка Банком не оскаржена.

Строк дії договору закінчився 19 квітня 2014 року.

Банком за період з 15.10.2009 року по 05 травня 2014 року визначена заборгованість 178 431,66 грн., яку Банк обґрунтовує тим, що, не зважаючи на те, що Банком заборгованість стягнута достроково, програма нарахування ніяким чином не змінилась.

Після подачі позову та до ухвалення судового рішення від 28.04.2010 року на погашення зобовязань по кредиту 03.03.2010 року боржником сплачено 28 503, 95 грн. (2500 доларів США), які на виконання вказаної умови зобовязання мали бути направлені банком на сплату відсотків по кредиту. Тобто, після ухвалення судового рішення мали бути спрямовані на погашення тіла кредиту. В порушення цього банк платежі спрямовував на погашення відсотків, що підтверджується документально.

Відтак, після дострокового стягнення не може мати місце нарахування пені на прострочені відсотки, кредитне зобовязання достроково вирішене, саме Банк використав своє право дострокового виконання договору.

Частиною першою ст.598 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Колегія суддів вважає такий висновок суду є правильним, оскільки з ухваленням рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2010 року кредитні відносини між сторонами припинились і нарахування чергових платежів, відсотків, пені за договором є безпідставним.

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами.

Апелянт посилається на те, що розрахунок повинен був проводиться за рішенням суду у доларах США. Однак рішенням суду заборгованість визначена в національній валюті гривні за існуючим курсом долара, встановленого Національним Банком України, на день постановлення рішення, яке набрало законної сили і Банком не оскаржувалось.

Крім того, після подачі позову та до ухвалення судового рішення від 28.04.2010 року на погашення зобовязань по кредиту 03.03.2010 року боржником сплачено 28503, 95 грн., що становить 2500 доларів США, яка була зарахована Банком на погашення відсотків.

Таким чином, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді