Постанова № 47715548, 28.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 906/292/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Сініцина Л.М. , суддя Розізнана І.В.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М. (дов. № 14-89 від 18.04.14 р.)

від відповідача: Тодорович Л.М. (директор)

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.15 р. у справі № 906/292/15 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (м.Новоград-Волинський Житомриська область)

про стягнення 1800300,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 3-5) до КП Новоград-Волинської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (надалі -відповідач), в якій просить стягнути 854534,78 грн. інфляційних, 248462,74 грн. річних та 697302,60 грн. пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.15 р. (т. 1, а.с. 218-221) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені, що стягується з відповідача на користь позивача до 168867,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 168867,00 грн. пені, 106953,29 грн. - 3% річних, 20884,12 грн. - інфляційних; в іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що уклавши договір про організацію взаємних розрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення відповідачем оплати за поставлений природний газ в межах сум, визначених в договорах про організацію взаєморозрахунків.

Здійснивши розрахунок, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що правомірним є нарахування штрафних санкцій за зобов'язаннями, на які не поширюється дія договорів про організацію взаєморозрахунків, а тому задоволив позовні вимоги частково.

Крім того, суд першої інстанції взявши до уваги майновий стан обох сторін, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, задоволив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшив пеню до 168867 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 3-15) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.15 року у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні 528435,60 грн. пені, 833650,66 грн. інфляційних, 141509,45 грн. річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно вказав, що дія договорів № 867/30 та № 259/30 поширюється на правовідносини, які існували раніше, чим порушив ст.. 631 ЦК України.

Позивач стверджує, що суд неправильно послався на п. 16 договорів № 867/30 та № 259/30, якими сторони погодили, що після виконання даних угод вони не мають жодних претензій щодо предмета договору, оскільки предметом договорів є організація проведення взаєморозрахунків.

Крім того, скаржник звертає увагу не те, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував обставини щодо діяльності позивача. При цьому, зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковими випадками та підставою для зменшення неустойки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, відповідач стверджує, що сторони, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 14/2400/11.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Новоград - Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (покупець/споживач) укладено договір №13/2686-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (т. 1, а.с. 22-27).

Відповідно до п. 1 Договору, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, у період у 2013 році виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім цього п.п. 7.1. та 7.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів метками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2-13, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.п. 11.1).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 8611,862 тис. куб. м. на загальну суму 11274649,72 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 19.09.2013 за січень на суму 2438779,08 грн. (т. 1, а.с. 29); від 19.09.2013 за лютий на суму 1857757,41 грн. (т. 1, а.с. 30); від 19.09.2013 за березень на суму 2157201,57 грн. (т. 1, а.с.31); від 19.09.2013 за вересень на суму 778242,15 грн. (т. 1, а.с.32 ); від 31.10.2013 за жовтень на суму 847434,69 грн. (т. 1, а.с.33); від 30.11.2013 за листопад на суму 1283928,51 грн. (т. 1, а.с.34); від 31.12.2013 за грудень на суму 1911306,31 грн. (т. 1, а.с. 35).

25.02.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Новоград-Волинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" та "НАК "Нафтогаз України" укладено договір №259/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік")

Предметом Договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 318450,98 грн., у тому числі податок на додану вартість 53075,16 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 № 13/2686-ТЕ-10 за 2013 рік.

Сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (п. 11).

Відповідно до п. 14 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно з пункту 16 договору, сторони передбачили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що на виконання зазначеного вище договору про організацію взаєморозрахунків, відповідач платіжним дорученням №2 від 12.03.2014 року (т. 1, а.с. 76) перерахував позивачеві 318450,98 грн. у погашення заборгованості за газ.

Крім того, 22.10.2014 між Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Новоград-Волинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір №867/30 про організацію взаєморозрахунків ( відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Предметом Договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. №30.

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що сторона п'ята (КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго") перераховує на рахунок сторони останньої (HAK "Нафтогаз України") кошти у сумі 4984035,69 грн., у тому числі податок на додану вартість 830672,62 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2013 року згідно з договором від 28.12.2012 р. №13/2686-ТЕ-10.

П.п. 2 п. 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно п. 14, 16 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Також сторони засвідчили, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

З матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 4984035,69 грн. за договором про організацію розрахунків було сплачено 28.10.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 23.10.2014 р. (т. 1, а.с. 80).

Дослідивши зміст вказаних договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уклавши договір про організацію взаємних розрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки. Про зміну порядку і строку виконання зобов'язання щодо розрахунків за отриманий природний газ, свідчить також факт погодження сторонами у підпункті 2 пункту 11 договору про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

При цьому, строк виконання зобов'язання за домовленістю сторін пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Втім, зазначаючи про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №№13/2686-ТЕ-10 від 28.12.12 р. на постачання природного газу щодо своєчасного проведення розрахунків, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 854534,78 грн. інфляційних, 248462,74 грн. річних та 697302,60 грн. пені.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Відповідно до п. 24 ст. 14 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік", субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 14, 15, 16, 17 і 20 статті 11, пунктом 5 статті 12 та пунктом 10 статті 13 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість)

Згідно з п. 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Вирішуючи спір у справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договори про організацію взаєморозрахунків, укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, фінансове управління Новоград-Волинської міської ради, Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, КП Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомененерго", НАК "Нафтогаз України", не є новацію щодо договору №13/2686-ТЕ-10 у розумінні ч. 2 ст. 604 ЦК України, оскільки при його укладанні сторони не припинили первісні зобов'язання за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, замінивши їх новими зобов'язаннями між тими ж сторонами, а лише організували взаєморозрахунки із погашення заборгованості за природний газ за цим договором.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за умовами договорів про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 28.12.12р.

Так, за змістом підпункту 2 п. 11 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Договори № 259/30, № 867/30 набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості на загальну суму 5302486,67 грн. (318450,98 грн. та 4984035,69 грн.). Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за поставлений природний газ на загальну суму 5302486,67 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору на купівлю продаж природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, нарахованих на суми, що були сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого, сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014 року № 3-101гс14, від 09.09.2014 року № 3-102гс14, від 09.09.2014 року № 3-105гс14, від 16.09.2014 року № 3-111гс14, від 30.09.2014 року № 3-114гс14.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням.

Установивши, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні пені, річних та інфляційних нарахованих на вказану суму.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок за поставлений природний газ на загальну суму 5302486,67 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" оплати за поставлений природний газ в межах сум, зазначених в договорах про організацію взаєморозрахунків.

Здійснивши розрахунок річних та інфляційних, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 106953,29 грн. річних та 20884,12 грн. інфляційних, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов цього договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Здійснивши розрахунок пені, апеляційний суд погоджується з правильністю розрахунку суду першої інстанції, щодо правомірності нарахування 337734,00 грн. пені за зобов'язаннями, на які не поширюється дія договорів про організацію взаєморозрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу до 50% від нарахованої позивачем, посилаючись на те, що відповідач є комунальним підприємством власником майна якого є територіальна громада міста. Основною метою його діяльності є не отримання прибутку, а задоволенні потреб споживачів міста життєво необхідних послугах централізованого опалення та гарячого водопостачання. Джерелом розрахунків за природний газ є кошти, отримані від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування державою, про що свідчить розрахунок обсягу заборгованості по різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання , незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, надано господарському суду ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вказане, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків НАК "Нафтогаз України".

При цьому, колегією суддів враховано, що джерелом розрахунків відповідача за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів - населення та релігійних організацій. А відтак, відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії споживачам, зокрема, установам і організаціям, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів, а також населенню - за чітко регульованими тарифами, встановленими НКРЕ та рішеннями органу місцевого самоврядування, і таким споживачам пеня за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги не нараховується. При цьому навіть за умови нерентабельності та значної дебіторської заборгованості, вартість наданих послуг не може бути змінена/збільшена. Такі обставини заслуговують на увагу, оскільки обумовлюють складний фінансовий стан і, відповідно, впливають на стан виконання зобов'язання відповідача перед позивачем.

У ч.4 ст.191 Господарського кодексу України зазначено, що законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Згідно ч.6 цієї статті органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Частинами 4, 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні-послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Постановою КМУ від 01 червня 2011 року N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

За змістом цього Порядку відповідачем до складу інших операційних витрат не можуть включатися: суми визнаних штрафів, пені, неустойки. Відповідно, зазначені витрати відносяться підприємствами на збитки від господарської діяльності.

За договором №13/2686-ТЕ-10 природний газ придбано відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається, зокрема, населенням та релігійними організаціями.

Наведене доводить, що відповідач є суб'єктом підприємництва, одержання прибутку якого залежить від рішень органу місцевого самоврядування, що встановлює фіксовані ціни на його послуги, від вартості енергоносіїв, що придбаваються ним в інших суб'єктів для виробництва відповідних послуг, від своєчасності отримання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися міською радою, а також від розрахункової платоспроможності споживачів, як правило, населення, за споживання цих послуг.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що, в даному випадку, сплата пені у повному обсязі вплине не тільки на майнові інтереси відповідача, а й на можливість безперебійного постачання теплової енергії до усіх категорій споживачів.

Оскільки, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, внаслідок невиконання споживачами зобов'язань за надані послуги; відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором на постачання природного газу №13/2686-ТЕ-10 від 28.12.2012р., колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача до 50%. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке зменшення, враховуючи нарахування та стягнення, крім пені, також інфляційних втрат і трьох відсотків річних, співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Колегія суду, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги майновий стан сторін, враховуючи факт наявності заборгованості населення перед відповідачем, винятковість вказаних обставин, суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно зменшено розмір стягнення з відповідача пені до 168867 грн.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 168867,00 грн. пені, 106953,29 грн. - 3% річних, 20884,12 грн. - інфляційних; в іншій частині позову слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.15 р. у справі № 906/292/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.15 р. у справі № 906/292/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/292/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Розізнана І.В.