Постанова № 47715391, 29.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа № 917/930/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Фоміна В.І., за довіреністю від 28.04.2015р. №20-22/172;

позивача - не з'явився;

відповідача - Блажкевич В.С., за довіреністю від 12.05.2015р. №01/03/15;

третьої особи на стороні позивача - не з'явився;

1-ї третьої особи на стороні відповідача - не з'явився;

2-ї третьої особи на стороні відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (вх. №3864 П/1-18)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р.

у справі № 917/930/13

за скаргою Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу №917/930/13

за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-європейський банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-М", м. Кременчук, Полтавська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області, м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3, м. Бровари, Київська область

2. ОСОБА_4, с. Червона Знам"янка, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р. у справі №917/930/13 (головуючий суддя Киричук О.А., суддя Безрук Т.М., суддя Гетя Н.Г.) скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України з виконання наказу № 917/930/13 задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Кушнір Л. В. щодо винесення постанови про відмову у відкритті провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 16.03.2015р. ВП № 46873417 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 15.10.2013 р. у справі №917/930/13; визнано недійсною постанову про відмову у відкритті провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 16.03.2015р. ВП № 468734174; в решті скарги відмовлено.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р. у справі №917/930/13 в частині, якою вимоги скарги задоволено та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити, в іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р. у справі №917/930/13 залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що представником стягувача пред'явлено на виконання виконавчий документ разом з копією довіреності, яка не завірена належним чином, що є порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду справи №917/930/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.07.2015 р.

29.07.2015р. на адресу суду від третьої особи на стороні позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження представник отримав лише 27.07.2015р.

Дане клопотання відхиляється колегією суддів апеляційної інстанції у зв'язку з закінченням строку, встановленого ч.2 ст.102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

У судовому засіданні 29.07.2015р. представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача та представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та третіх осіб, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.10.2013р. по справі № 917/930/13 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Акціонерного комерційного банку "Східно-європейський банк" 1952844 грн. та 315400 дол. США заборгованості по кредиту, 1433468,04 грн. та 137186,06 Доларів США заборгованості по відсоткам, 33417,33 грн. пені за прострочені відсотки в частині кредиту в гривні, 3285,23 Доларів США пені на прострочені відсотки в частині кредиту в доларах США, 26169,71 грн. штрафу на прострочені відсотки в частині кредиту в гривні, 2572,72 Доларів США штрафу на прострочені відсотки в частині кредиту в доларах США, 63630,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.10.2013р. видано наказ на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2013р. у справі №917/930/13.

В наказі зазначено, що наказ дійсний для пред'явлення державному виконавцю до 15.10.2014р.

Місцевим господарським судом встановлено, що за заявою Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області господарський суд Полтавської області ухвалою від 22.05.2014р. замінив первісного стягувача по справі № 917/930/13 АКБ "Східно-Європейський банк" на його правонаступника - Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області.

19.08.2014р. Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про виправлення помилки в наказі від 15.10.2013 р. та описки в ухвалі від 22.05.2014., яка була прийнята господарським судом Полтавської області до розгляду і призначена в судове засідання на 18.09.2014р. на 15-00 год. Проте, 18.09.2014р. розгляд даної заяви не відбувся у зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-М" було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2013р. по справі № 917/930/13 і матеріали справи направлені до Харківського апеляційного господарського суду.

За результатами розгляду апеляційної скарги боржника - ТОВ "Астра-М" - Харківський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2013р. у справі № 917/930/13 (постанова від 15.12.2014р.)

29.12.2014р. матеріали справи № 917/930/13 повернуті до господарського суду Полтавської області у зв'язку із закінченням апеляційного провадження.

27.01.2015р. господарський суд Полтавської області, розглянувши заяву Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області про виправлення помилки в наказі від 15.10.2013 р., ухвалив, зокрема, виправити помилку в наказі господарського суду Полтавської області від 15.10.2013р. по справі № 917/930/13, та виправити описку, допущену в ухвалі господарського суду Полтавської області від 22.05.2014р. у справі № 917/930/13 (п.2, п.3 резолютивної частини ухвали).

17.02.2015р. господарський суд Полтавської області, за заявою Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області поновив пропущений строк для пред'явлення наказу господарського суду Полтавської області від 15.10.2013 р. у справі № 917/930/13 до виконання.

Як встановлено місцевим господарським судом, 03.03.2015р. Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою № 06-306/3762 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 15.10.2013р. у справі № 917/930/13.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Кушнір Л. В. від 16.03.2015р. ВП № 46873417 було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Оскаржувана постанова державного виконавця мотивована тим, що представником стягувача пред'явлено на виконання виконавчий документ разом з копією довіреності, яка не завірена належним чином.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду зі скаргою , в якій останній просив визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.03.2015р. ВП № 46873417, скасувати дану постанову та зобов'язати державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження по виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.2013р. № 917/930/13.

02.06.2015р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника.

Матеріалами справи підтверджено подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2015р. № 06-306/3762.

Місцевим господарським судом встановлено та заявником підтверджено, що до заяви про відкриття виконавчого провадження ним було додано, зокрема, копію довіреності на представництво інтересів від імені Національного банку України від 12.12.2014р. № 2923, яка разом з іншими матеріалами була прошита, пронумерована та скріплена печаткою, (прошиті та засвідчені на останній сторінці підписом відповідальної особи та печаткою Головного управління).

У постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.03.2015р. ВП № 46873417 та у відзиві на скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України вказує, що представником стягувача подано виконавчий документ разом із заявою та копією довіреності, що не засвідчена нотаріально, а тому, на думку державного виконавця, вказане є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено місцевим господарським судом, представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України в судовому засіданні господарського суду першої інстанції повідомив, що посилання в оскаржуваній постанові на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є помилковим і в даному випадку необхідно керуватися нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який є чинним на даний час.

Колегія суддів, зазначає, що названі вище Інструкція та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не встановлюють правил щодо звернення стягувача до органів виконавчої служби для виконання рішення суду.

Матеріали даної справи містять копію довіреності, виданої на ім'я Каленського М. М., що є начальником Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, який має право підпису документів від імені Національного банку України, право подавати та отримувати виконавчі документи до стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження» в органах Державної виконавчої служби з усіма правами, наданими сторонам виконавчого провадження, відповідно до повноважень, визначених довіреністю. Дана довіреність підписана Головою Національного банку України Гонтаревою В. О. від 12.12.2014р. та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І. за реєстровим № 2923.

Крім того, копія вказаної довіреності додана до відзиву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України для підтвердження правомірності вчинюваних державним виконавцем дій.

Заявник у скарзі зазначає, що заява про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2015р. № 06-306/3762 разом з додатками до неї, зокрема, копією довіреності на представництво інтересів від імені Національного банку України від 12.12.2014р. № 2923, була прошита, пронумерована та скріплена печаткою, (прошиті та засвідчені на останній сторінці підписом відповідальної особи та печаткою Головного управління), тобто оформлена належним чином та з чітким дотриманням п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації - Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. № 55.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України даного твердження заявника скарги не спростував, оригінали матеріалів виконавчого провадження не надав.

Крім того, у разі виникнення сумніву державний виконавець не був позбавлений права перевірити, ким підписана заява.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачений обов'язок стягувача при зверненні до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження подавати в підтвердження повноважень саме нотаріально завірену копію довіреності на представництво інтересів.

Державний виконавець при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не зазначив закон, який би визначав відсутність оригіналу довіреності чи її нотаріально завіреної копії обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Також, державний виконавець послався на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка на даний час втратила чинність.

А отже, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про те, що правових підстав для відмови у прийнятті виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження з примусового його виконання, з мотивів наведених в постанові від 16.03.2015р. ВП № 46873417 не було, а отже скарга в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.03.2015р. ВП № 46873417 та скасування даної постанови є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог заявника скарги про зобов'язання Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження по виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.2013р. № 917/930/13 та провести виконавчі дії в порядку, встановленому ЗУ "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи той факт, що виконавче провадження відкривається з обов'язковим пред'явленням державному виконавцю виконавчого документу, а доказів щодо знаходження такого документа у державного виконавця не надано, вимоги про зобов'язання відкрити виконавче провадження є передчасними і задоволенню не підлягають.

А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні вимог про зобов'язання відкрити виконавче провадження.

Щодо вимоги щодо проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на те, що ставлячи такі вимоги заявник скарги не зазначив, які саме виконавчі дії слід зобов'язати виконати вказаний орган державної виконавчої служби.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р. у справі №917/930/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 31.07.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.