Постанова № 47715362, 27.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа № 917/317/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Калашникова А. В. за довіреністю 366/1 від 23.07.2015 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3651П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2015 р. у справі № 917/317/15

за позовом ТОВ "МП ЕФЕС ", м. Одеса

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення 99 861,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 р. ТОВ "МП ЕФЕС " звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" заборгованості за Договором №0087-СН від 30.01.2014р. в розмірі 99861,11 грн., а саме: 68169,68 грн. - основного боргу, 3% річних - 1787,35 грн., 16292,55 грн. - інфляційних нарахувань., неустойка за порушення строку розрахунку - 13611,53 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.03.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №0087-СН від 30.01.2014р. в розмірі 93 195,42 грн., в частині стягнення пені в розмірі - 6665,69 грн. - відмовлено.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2015 року у справі №917/317/15, в якій він просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, в зв'язку з чим, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2015 р.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між ТОВ "МП Ефес" (далі - позивач ) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - відповідач) 30.01.2014р. було укладено договір поставки товару №0087-СН (далі - Договір №0087-СН).

Відповідно до умов договору №0087-СН постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність покупця (відповідача) визначений договором товар, а покупець прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) вказана в специфікаціях, у вигляді додатків до даного договору, які є невід'ємною їх частиною (п.1.1 та п.1.2 Договору №0087-СН).

Пунктом 1.3 договору №0087-СН, визначена загальна ціна товару, що становить 67620,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.6.1 розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки (п.6.1 Договору №0087-СН).

Відповідно до специфікації №1 до договору №0087-СН, визначено найменування, кількість та ціна товару для постачання - провод ПЭТ-155.

Передання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки (п.8.1 Договору). Товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п.9.2 договору).

Позивачем надано видаткову накладну № РН-021401 від 14.02.2014р. відповідно до якої відповідач отримав від позивача товар (Емаль провід) на суму 68169,68 грн. з ПДВ. Товар було отримано за довіреністю № 0000000544 від 13.02.2014р. економістом Жаботинським Олегом Генадійовичем. Термін оплати настав 15.03.2014р.

Проте в передбачений вимогами п.6.1, 6.2. договору №0087-СН 30-ти денний строк, покупець ПАТ "КСЗ", оплати за отриманий товар не здійснив.

Таким чином, розмір боргу відповідача перед позивачем за договором №0087-СН від 30.01.2014р. становить 68169,68 грн.

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист направлено лист з проханням сплатити заборгованість, проте відповіді на зазначений лист позивач не отримав.

24.06.2014 року позивач повторно направив на адресу відповідача лист (№ 312 від 24.06.2014 року) з вимогою виконати свої зобов'язання за договором поставки товару № 0087-СН та сплатити заборгованість у сумі 68169,68 грн., до якої було додано акт звірки взаємних розрахунків. На зазначений лист позивач також відповіді не отримав.

13.10.2014 року на адресу відповідача рекомендованим листом було направлено претензію з вимогою негайно перерахувати суму заборгованості.

21.11.2014 року позивач отримав від відповідача лист - повідомлення №40-21/573 від

31.10.2014 року відповідно до якого керівника ТОВ "МП ЕФЕС" було запрошено для участі у зборах кредиторів ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" щодо розгляду процедури санації відповідача, які повинні були відбутися 20.11.2014 р., в якості доказу дати отримання позивачем вищезазначеного повідомлення надано копію листа Поштамту - ЦПЗ №1 за №6/12СТМ від 10.02.2015р. Оскільки повідомлення надійшло після проведення зборів кредиторів відповідача, представник позивача не прийняв в них участі.

Як стало відомо, ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.01.2015 року по справі №917/2452/14 було відмовлено у затвердженні плану санації боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) до порушення провадження у справі про банкрутство (схваленого на загальних зборах кредиторів відповідача 20.11.2014 р.). Крім того, відмовлено у введені мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару.

В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст.692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 68169,68 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 68169,68 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 525, 526, 530, 627, 629, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 68169,68 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1787,35 грн., 16292,55 грн. інфляційних. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6945,84 грн. з оглядку на наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до пунктів 10.6 договору, у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем наданий розрахунок пені за період з 16.03.2014р. по 28.01.2015р. в розмірі 13 611,53 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Поставка Товару, відповідно до акту здачі-приймання робіт №90 від 14.02.2014р., податкової накладної №36 від 14.02.2014р., була здійснена 14.02.2014 року, отже зобов'язання відповідача по оплаті товару виникає з 15.02.2014р. по 16.03.2014р.

Таким чином, порушення строку розрахунку за поставлений товар виникає з 17.03.2014р.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, за період з 16.03.2014р. по 16.09.2014р. в розмірі 13 611,53 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останні є правомірними частково з урахуванням приписів п.6 ст. 232 ГК України, за період з 17.03.2014р. по 17.09.2014р. в розмірі 6945,84 грн., в іншій частині щодо стягнення пені в розмірі 6665,69 грн. судом першої інстанції було правомірно відмовлено.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних, інфляційних, пені.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов'язання позивачем в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, розділом 4 договору дійсно передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 68169,68 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2015 р. у справі № 917/317/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2015 р. у справі № 917/317/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.07.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.