Ухвала суду № 47710999, 16.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3079/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

при секретарі судового засідання - Вишневській А.В.

за участю представників:

апелянта - Міщенко А.Л.,

відповідача - Мартинюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, за результатом якого позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 46 493,88 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 302,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2013 рік, наданому до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ «Горяц-Т» склала 196 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 8 робочих місць, проте норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не було виконано, оскільки відповідно до наданого відділенню фонду звіту, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на ТОВ «Горяц-Т» - дорівнює 6. При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій за 2013 рік, відділення фонду, керуючись Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.007 року за № 117/13384, встановило, що на підприємстві протягом 2013 року працювали інваліди із розрахунків 12 місяців = 5,91(осіб) ~ 6 осіб. Таким чином, шляхом вирахування, позивач встановив, що товариством відповідача, відповідно до чинного законодавства, норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом звітного 2013 року - не виконано.

Також позивач зазначив, що всупереч ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач в строк до 15 квітня 2014 року, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив, у зв'язку з чим була нарахована пеня за 21 день прострочення сплати у розмірі 302,61 грн., та прийнято рішення щодо звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 Закону, передбачено, що підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналізуючи вказані норми, вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підприємстві протягом 2013 року працювали 9 інвалідів, (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12). Факт подачі відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік» позивач не оспорює.

ТОВ «Горяц-Т» інформувало Одеський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, подаючи звіти форми 3-ПН за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, але жодної особи від центра зайнятості до товариства направлено не було.

Так, товариство у 2013 році створило робочі місця для працевлаштування інвалідів та систематично інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць та систематично інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Службою зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялись, таким чином, товариство виконало вимоги законодавства щодо створення робочих місць, обов'язок самостійного пошуку інвалідів для працевлаштування - законом не встановлений, у зв'язку з чим підстав для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій не має.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.07.2015 року

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин