Ухвала суду № 47710855, 07.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 р. Справа № 121067/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагропродукт» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Західагропродукт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.07.2011 року № 115/0000132300, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 115193,00 грн. за основним платежем, та № 116/0000142300, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що факт придбання позивачем товару (сої) у ТзОВ «Батив» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами. Також суд зазначив, що відповідач не надав доказів наявності будь-яких фактів чи дій з боку позивача, які б свідчили про його обізнаність щодо порушень ТзОВ «Батив» та ТзОВ «Торгівельна Азійська Лінія» при здійсненні ними господарських операцій з продажу-купівлі сої, яка пізніше була придбана ТзОВ «Західагропродукт», а також доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на укладення правочинів чи здійснення господарських операцій без мети настання їх реальних наслідків або з метою ухилення від сплати податків.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами перевірки ТзОВ «Батив» було встановлено відсутність факту передачі йому товару (сої) від основного постачальника ТзОВ «Торгівельна Азійська Лінія» в зв'язку з відсутність первинних бухгалтерських і податкових документів, а саме актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування і зберігання товару. Також суд першої інстанції не врахував, що у ТзОВ «Батив» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробниче обладнання, що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності. Відповідно, на думку податкового органу, ТзОВ «Батив» не могло поставити даний товар ТзОВ «Західагропродукт», в зв'язку з чим господарські взаємовідносини між ними не спричиняють настання реальних наслідків, а спрямовані лише на отримання податкової вигоди.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

07-14.06.2011 року працівники Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області провели позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Західагропродукт» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року до 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.06.2011 року № 289-23/31877853.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог (в частині, що стосується предмета спору в даній справі) п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п .201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 115193,00 грн.

Зазначені висновки перевіряючі обґрунтовують тим, що господарські операції ТзОВ «Західагропродукт» з придбання товарів (сої) у ТзОВ «Батив» мали безтоварний характер, а тому позивач не мав права включати сплачену в ціні товару суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На підставі даного акта перевірки Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області прийняла повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 115/0000132300, яким ТзОВ «Західагропродукт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 115193,00 грн. за основним платежем, та № 116/0000142300, яким ТзОВ «Західагропродукт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 даної статті передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Як встановив суд, 14.03.2011 року ТзОВ «Західагропродукт» (покупець) та ТзОВ «Батив» (продавець) уклали договір купівлі-продажу зерна № 66, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою врожаю 2010 року в кількості 65 тонн згідно з накладними і умовами цього договору.

Факт придбання та реального отримання ТзОВ «Західагропродукт» товару (сої) за зазначеним вище договором та сплати податку на додану вартість в ціні товару підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями первинних документів, а саме: видаткових накладних від 14.03.2011 року № РН-0062 на суму 129012,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 21502,00 грн., від 17.03.2011 року № РН-0084 на суму 127374,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 21229,00 грн. та від 28.03.2011 року № РН-0102 на суму 434772,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72462,00 грн., виписаними ТзОВ «Батив» податкових накладних від 14.03.2011 року № 31, від 17.03.2011 року № 52 та від 28.03.2011 року № 70 на вказані суми, товарно-транспортних накладних від 14.03.2011 року № 0043701, від 17.03.2011 року № 0043701 та від 28.03.2011 року № 0043706.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також виписані ТзОВ «Батив» податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати валові витрати і податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Батив».

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Батив» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Доводи апелянта про те, що за результатами перевірки ТзОВ «Батив» було встановлено відсутність факту передачі йому товару (сої) від основного постачальника ТзОВ «Торгівельна Азійська Лінія», на думку колегії суддів, також не спростовують факту реальності зазначених вище господарських операцій, оскільки ТзОВ «Західагропродукт» не мало жодних господарських відносин з ТзОВ «Торгівельна Азійська Лінія», а відносини між учасниками попередніх ланок ланцюга постачання придбаного позивачем товару (сої) не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останніми у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, тобто ТзОВ «Західагропродукт» і ТзОВ «Батив».

Також, на думку колегії суддів, не спростовують факту реальності зазначених вище господарських операцій доводи відповідача про те, що під час перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва ТзОВ «Батив» було встановлено, що у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробниче обладнання, що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності, оскільки, як вбачається із наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, які описано вище, ТзОВ «Батив» як вантажовідправник замовило транспорті послуги з перевезення вантажу (сої) у суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють вантажні транспорті перевезення, товар навантажувався у Чернігівській області, а вантажоодержувачем є ТзОВ «Західагропродукт».

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформовано з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, і відповідач не надав належних доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а-2256/11/1970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагропродукт» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді І. В. Глушко

Н.В. Ільчишин

Ухвала складена в повному обсязі 10.07.2015 року.