Ухвала суду № 47710653, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1743/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міжрегіонального Головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального Головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «АДМ Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000733720 від 03 листопада 2014 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 586 924 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 239 178 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Міжрегіональне головне управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі за текстом - «Міжрегіональне головне управління»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.09.2014 року по 15.10.2014 року посадовцями Міжрегіонального головного управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АДМ Україна» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з вересня 2013 р. по травень 2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1196/28-10-37-20-33546533 від 17.10.2014 року.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185 188, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення на загальну суму 586 924 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до умов договору поставки № 17/Д від 20.09.2013 р. ФГ «Радомир-Агро» зобов'язалось передати у власність ТОВ «АДМ Україна» насіння соняшника, а позивач - прийняти і оплатити товар.

На підставі названого договору були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 501 300 грн., у т.ч. 83 550 грн. ПДВ.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 10284 від 30.08.2013 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» насіння соняшника на суму 449 812 грн. 71 коп., у тому числі 74 968 грн. 79 коп. ПДВ.

Згідно договору № 150/Н від 05.11.2013 р. та виданих на його підставі видаткових і податкових накладних ТОВ «АДМ Україна» придбало у ФГ «Ірина-М» насіння соняшника на суму 541 163 грн. 80 коп., у тому числі 90 193 грн. 96 коп. ПДВ.

За умовами договору № 90/Д від 24.03.2014 р. та відповідно до видаткових і податкових накладних ТОВ «Дружба Плюс» передало, а позивач прийняв на умовах купівлі-продажу насіння соняшника на загальну суму 2 025 486 грн., у тому числі 337 581 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товару ПДВ включив до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту Східно-Дніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 1/22/38081573 від 08.01.2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» ФГ «Радомир-Агро» відсутнє за місцем реєстрації.

Також, на вимогу контролюючого органу фермерським господарством були надані лише копії деяких первинних документів.

Крім того, у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних містяться розбіжності між вагою насіння відвантаженого ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та вагою насіння отриманого позивачем у пункті поставки.

Відповідно до акту Доманівського відділення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 31/14-18-22-01/33525089 від 08.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ФГ «Ірина-М» за податковою адресою не знаходиться.

Згідно акту Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 742/22.01-34 від 29.07.2014 р. у ТОВ «Дружба Плюс» товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме товариство належить до «ризикових» підприємств.

Виходячи із загальної кількості земельних ділянок, що перебувають у користуванні ФГ «Радомир-Агро» та ФГ «Ірина-М», господарства не мають виробничих можливостей для вирощування значної кількості сільськогосподарської продукції.

Згідно бази АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України відомості про деякі автомобілі, якими здійснювалась поставка товару від ТОВ «Агро-Капітал-Інвест», ФГ «Ірина-М», ТОВ «Дружба Плюс» відсутні в базі за зазначеними в первинних документах державними номерними знаками.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про нікчемність укладених позивачем правочинів та про завищення податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Міжрегіональним головним управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000733720 від 03 листопада 2014 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 586 924 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 239 178 грн.

За змістом підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «АДМ Україна» та ФГ «Радомир-Агро», ТОВ «Агро-Капітал-Інвест», ФГ «Ірина-М», ТОВ «Дружба Плюс».

Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 17/Д від 20.09.2013 р., № 10284 від 30.08.2013 р., 150/Н від 05.11.2013 р., № 90/Д від 24.03.2014 р., видаткових накладних, договору на транспортне експедирування, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, банківських довідок, карток аналізу зерна, складських квитанцій, актів прийому-передачі, договорів складського зберігання зерна, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «АДМ Україна» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ФГ «Радомир-Агро», ТОВ «Агро-Капітал-Інвест», ФГ «Ірина-М», ТОВ «Дружба Плюс».

Посилання відповідача на відсутність у користуванні ФГ «Радомир-Агро», ФГ «Ірина-М» значних площ земельних ділянок обґрунтовано не взято судом до уваги, так як зазначені підприємства не позбавлені можливості придбати товар з метою його подальшого продажу.

Помилковим є твердження Міжрегіонального головного управління про те, що в інформаційній базі відсутні відомості про деякі автомобілі, які здійснювали перевезення товару.

По-перше, зазначена обставина висвітлена лише в актах перевірки контрагентів позивача і не підтверджена належними і допустимими доказами.

По-друге, вона не є беззаперечним доказом того, що фактично перевезення товару не відбувалось.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Помилковим є посилання відповідача на розбіжності у вазі придбаного ТОВ «АДМ Україна» товару у ТОВ «Агро-Капітал-Інвест», оскільки це лише може свідчити про неналежне виконання стороною умов договору. Крім того, згідно пункту 3.2 договору № 10284 від 30.08.2013 р. кінцева кількість (вага) товару визначається під час зважування транспортних засобів ПрАТ «АДМ Іллічівськ».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 28 липня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.