Ухвала суду № 47710597, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4595/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни, за участю третіх осіб - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Національний резерв», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 31000 грн. 00 коп., розміщених у ПАБ «Банк Форум» згідно генерального договору вкладного (депозитного) рахунка № 212 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 212/2 від 22 травня 2013 року, а також зобов'язати повернути вказані кошти.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що вклад у розмірі 31000 грн. 00 коп. не є вкладом юридичної особи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що між Непідприємницьким товариством «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» та ПАТ «Банк Форум» було укладено генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку № 212 від 28 березня 2013 року та договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 212/2 від 22 травня 2013 року. Відповідно до договору № 212/2 від 22 травня 2013 року позивач розмістив вклад у ПАТ «Банк Форум» вклад у розмірі 31000 грн. 00 коп.

Постановою Правління НБУ від 13 червня 2014 року № 355 було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк Форум».

Позивач 22 січня 2015 року звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про повернення коштів у розмірі 31000 грн. 00 коп. відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Листом від 31 січня 2015 року № 09-3084/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що його вимоги до ПАТ «Банк Форум» можуть бути задоволенні у сьому чергу кредиторських вимог.

Не погоджуючись із отриманою відповіддю, Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Непідприємницьким товариством «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не надає позивачу права на повернення суми вкладу у інший спосіб, ніж у сьомій черзі кредиторів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» є недержавним пенсійним фондом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавний пенсійний фонд - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Активом пенсійного фонду, відповідно до ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», є активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати.

Звертаючись до суду з позовом, Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» обґрунтувало свої позовні вимоги тим, що вклад у сумі 31000 грн. 00 коп. є пенсійним активом та коштами фізичних осіб-учасників товариства, які не можуть входити до ліквідаційної маси банку.

У відповідності до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

Разом з тим, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 50 вказаного Закону активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Вказана норма права передбачає, що активи недержавного пенсійного фонду, зберігачем яких є банк, не можуть бути включені до ліквідаційної маси такого банку. Разом з тим, виключенням із вказаного правила є активи недержавного пенсійного фонду, які внесені до банку у якості депозитів.

Положення абз. 3 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» діють у зазначеній редакції з 11 липня 2014 року. Як раніше зазначалося, спірні правовідносини між сторонами даної справи виникли у січні 2015 року. У зв'язку з цим під час вирішення даного спору слід керуватися абз. 3 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме у вказаній редакції.

Відповідно до п. 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» був прийнятий у 2003 року. Положення ч. 2 ст. 48 зазначеного Закону діють у редакції, яка передбачає, що пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків, з 19 липня 2012 року.

Натомість, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» набув чинності 22 вересня 2012 року.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи», яким абз. 3 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» був викладений у редакції, яка передбачає, що активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку, набув чинності з 11 липня 2014 року.

Положеннями п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» також передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативні акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача, як на підставу для задоволення своїх вимог, на ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», оскільки вона суперечить абз. 3 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 07 травня 2015 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С