Ухвала суду № 47710559, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3301/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерство оборони України "Київське управління начальника робіт" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до Державного підприємства Міністерство оборони України "Київське управління начальника робіт" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерство оборони України "Київське управління начальника робіт" про стягнення податкового боргу в розмірі 498 333,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2014 року позов задоволено повністю та стягнуто податковий борг з ДП МО України «Київське управління начальника робіт» шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків: з податку на додану вартість: в сумі - 228 139,38 грн.; з податку на прибуток у розмірі - 89 723,01 грн.; по авансовим внескам з податку на прибуток у розмірі - 35 360,00 грн.; із земельного податку у розмірі 145 110,93 грн.

08.05.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист в адміністративній справі №826/3301/14.

Також, 08.06.2015 представником відповідача подано заяву про розстрочення виконання рішення суду на 5 років шляхом сплати щомісячно частини боргу в розмірі 6 897,57 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 року відмовлено в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити подану заяву.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Як видно з матеріалів справи, відповідач обґрунтовує заяву про розстрочення виконання рішення суду тим, що в рамках виконавчого провадження з примусового виконавчого листа №826/3301/14 накладено арешт на рахунки відповідача, як боржника, що може призвести до неможливості виконання укладених господарських договорів, у зв'язку відсутністю можливості перерахування коштів за будівельні матеріали та обладнання для виконання будівельно - монтажних робіт, і виплати заробітної плати працівникам, та, як наслідок, до банкрутства підприємства та подальшої його ліквідації.

Колегія суддів при розгляді даної апеляційної скарги вказує на те, що вирішуючи вказану заяву, суд має брати до уваги інтереси не тільки боржника у виконавчому провадженні, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із розстроченням виконання рішення суду, та враховувати співрозмірність вимог заяви обставинам справи.

Суд першої інстанції вірно вказує, що на підтвердження факту наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення відповідачем не було додано достатньо доказів, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України, а також не було достатньо обґрунтовано необхідність та доцільність розстрочення виконання рішення суду на такий тривалий термін - 5 років, з урахуванням суми боргу.

Приписами ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вказані положення кореспондуються із нормами ст.263 КАС України, та при системному аналізі яких колегія суддів приходить до висновку, що наведені норми пов'язують можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у п.10 постанови № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відтак, з урахуванням викладених обставин та положень законодавства, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки заявник належним чином не довів необхідність задоволення поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду, тому така заява необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів критично оцінює посилання в апеляційній скарзі, які аналогічні тим, які містяться в поданій заяві, та не містять мотивованих доводів, які б підтвердили правомірність позиції апелянта, відсутні номера рахунків, на які накладено арешт та будь-які інші докази в обгрунтування своїх вимог.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтованих обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, відповідно судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні поданої заяви.

Крім того, судова колегія звертає увагу на імперативні положення ст.124 Конституції України, якими серед іншого передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 16.06.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254, 263 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерство оборони України "Київське управління начальника робіт" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.