Ухвала суду № 47710555, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3569/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінової А.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 №1521, від 04.11.2014 №1522, від 04.11.2014 №1523, від 04.11.2014 №49726551702 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 14.10.2014 №950/26-55-22-10/35692384, яким встановлено порушення: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 283 142,00 грн.; п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1 127 439,00 грн. та до завищення бюджетного відшкодування у сумі 392 583,00 грн.; пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.«е» 164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.165.1.21 п.165.1 ст.165, пп.169.4.1 пп.169.4 ст.169, п.«а»171.2 ст.171 ПК України, що призвело до порушення правильності утримання та своєчасності перерахування сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1730,00 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року: №1523, яким зменшено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 392 583,00 грн.; №1522, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 409 299,00 грн. (1 127 439,00 грн. - основний платіж, 281 860,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №1521, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 353 928,00 грн., (283 142,00 грн. - основний платіж, 70 786,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №49726551702, яким визначено грошове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 595,00 грн., (1730,00 грн. - основний платіж, 865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з його контрагентами: ТОВ «Алмеда Груп» за договорами від 01.02.2013 №01.02.13/1, від 01.02.2013 №01.02.13/2, від 01.03.2013 №01.03.13/1; ТОВ «Перес» за договором від 05.09.2013 №05/09-13; ТОВ «Т - Строй» за договорами від 24.05.2013 №24/05-13, від 05.08.2013 №05/08-13, від 02.09.2013 №02/09-13; ТОВ «Гарант сервіс» за договорами від 31.01.2013 №31.1-01-13, від 31.01.2013 №31.2-01-13.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» (генпідрядник) та ТОВ «Алмеда Груп» (субпідрядник) укладено типові договори субпідряду від 01.02.2013 №01.02.13/1, від 01.02.2013 №01.02.13/2, від 01.03.2013 №01.03.13/1, відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власним або залученими силами і засобами виконати роботи, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт.

Також, між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Т - Строй» (субпідрядник) укладено типові договори субпідряду від 24.05.2013 №24/05-13, від 05.08.2013 №05/08-13, від 02.09.2013 №02/09-13, за якими субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власним або залученими силами і засобами виконати роботи, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт.

Між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Перес» (субпідрядник) укладено типові договори субпідряду від 11.01.2013 №11/01-13, від 04.09.2013 №04/09-13, від 05.09.2013 №05/09-13, від 23.08.2013 №23/08-13, від 06.08.2013 №06/08-13, відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власним або залученими силами і засобами виконати роботи, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до цього договору.

Також, між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Гарант сервіс» (субпідрядник) укладено типові договори субпідряду від 17.05.2013 №17.1-05-13, від 04.02.2013 №04-02-13, від 31.01.2013 №31.2-01-13, від 31.01.2013 №31.1-01-13, відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власним або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентом та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: копію договору підряду на капітальне будівництво від 12.07.2008 №12/07-08 на виконання якого було укладено спірні договори (а також документи які супроводжували договір від 12.07.2008 №12/07-08); нотаріально посвідчені заяви директорів ТОВ «Гарант сервіс», ТОВ «Перес», ТОВ «Т - Строй» про підтвердження факту виконаних робіт за названими договорами, разом із копіями: ліцензій; дозволів; податкових декларацій, які підтверджують факт декларування податкових зобов'язань; довідки про наявність обладнань; журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці; журналу реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці; журналу видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту; штатного розкладу.

Також надано копії: договорів субпідряду: від 01.02.2013 №01.02.13/1, від 01.02.2013 №01.02.13/2, від 01.03.2013 №01.03.13/1, від 24.05.2013 №24/05-13, від 05.08.2013 №05/08-13, від 02.09.2013 №02/09-13, від 11.01.2013 №11/01-13, від 04.09.2013 №04/09-13, від 05.09.2013 №05/09-13, від 23.08.2013 №23/08-13, від 06.08.2013 №06/08-13, від 17.05.2013 №17.1-05-13, від 04.02.2013 №04-02-13, від 31.01.2013 №31.2-01-13, від 31.01.2013 №31.1-01-13; додаткових угод до договорів; розрахунків договірної ціни; довідок про вартість виконаних будівельних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт; податкових накладних; платіжних доручень, які містять обов'язкові реквізити, а відтак по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентами здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення таких операцій, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагентів.

Відтак, як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю останнього, та витрати підтверджуються документально.

Колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки акта від 01.11.2013 №1990/26-55-22-01/36424421 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Т-Строй» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Альянсгрупп», акта від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гефест Альянс», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01.01.2013 по 31.12.2013», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а вказані акти лише містять висновки перевіряючого органу, та не породжують жодних правових наслідків для позивача.

Крім того, колегія суддів вказує на вірність посилань суду першої інстанції на те що, контролюючим органом в акті перевірки від 14.10.2014 №950/26-55-22-10/35692384 не надано аналізу господарських відносин між позивачем і його контрагентами, а також контролюючий орган посилається на зустрічні звірки не безпосередніх контрагентів позивача, а на зустрічні звірки контрагентів контрагентів.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагентів позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 №49726551702, то з акту перевірки від 14.10.2014 №950/26-55-22-10/35692384 вбачається, що ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» не утримано податок із сум доходу у загальному розмірі 8 444,00 грн., що утворився внаслідок перерахування коштів позивачем на розрахунковий рахунок підприємства об'єднання громадян «Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури» - «Укрбудінжиніринг», згідно платіжного доручення від 05.06.2013 №806 на суму 11 664,00 грн. за навчальну підготовку до атестації інженерів технічного нагляду згідно з рахунком від 04.06.2013 №26/16.

Приписами пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абз.1 пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 цього Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше, ніж три роки.

Граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги у 2013 році - 1610,00 грн. Сума перевищення граничної величини доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги на кожну фізичну особу складає 4 222,00 грн. Всього 8 444,00 грн.

Податок з доходів фізичних осіб із вказаної суму доходу у розмірі 1 729,50 грн. податковим агентом ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» не утримано та до бюджету не сплачено.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги доводи позивача стосовно того, що витрати на навчання працівників відносяться до витрат подвійного призначення, тому професія або спеціалізація, за якою навчається працівник, повинна відповідати діяльності підприємства, та мати очевидний зв'язок витрат на навчання з господарською діяльністю підприємства, тому такі витрати визнаються згідно п.138.5 ПК України відносяться до загальновиробничих, адміністративних чи інших витрат. Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 №49726551702 є необґрунтованою, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень по вищевказаним господарським операціям з конрагентами не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно частково задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 27.05.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.