Постанова № 47708245, 30.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-а/1970/2219/11

30 серпня 2011 р.м.Тернопіль

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Подлісної І.М.

секретаря Подорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сім - Сім» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про визнання скасування податкових повідомлеь - рішень

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сім - Сім» звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про визнання скасування податкових повідомлеь - рішень ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції № 0000142306/1/40220 від 03 липня 2006 р. та № 0000142306/377386 від 17 листопада 2006 року, посилаючись на те, що вони прийняті на підставі висновків акту перевірки від 22.05.2006 р., які є надуманими та суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість», зроблені без врахування суті господарських операцій та первинних документів.

В суді представник позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сім - Сім»позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, податкові повідомлення рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції № 0000142306/1/40220 від 03 липня 2006 р. та № 0000142306/377386 від 17 листопада 2006 року скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив та вказав, що оспорюванні податкові повідомлення рішення є обґрунтованими, прийняті із дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що вказаний адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Працівниками ОСОБА_1 ОДПІ проведено виїзну позапланому документальну перевірку ТОВ «Сім-Сім» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 01.07.2004 р. по 31.07.2004 р. за наслідками якої складено акт від 22.05.2006 р. № 10850/23-124/31021570 та встановлено порушення:

- пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2; пп. 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення заявленої суми бюджетного відшкобування з податку на додану вартість за липень 2004 р. на суму 549 635,00 грн., а саме в наслідок завищення податкового кредиту: в сумі 534 477 грн. за господарськими операціями з придбання ягід чорниці у ТОВ «Західенерго ЛТД» та 15 158,40 грн. за господарською операцією з придбання ягід чорниці у ТОВ «Астерія» за цей же період.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки 03 липня 2006 року ОСОБА_1 ОДПІ винесла податкове повідомлення рішення № 0000142306/1/40220, яким ТОВ «Сім Сім» зменшено суму бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 549 635 грн. 00 коп. та 274 817 грн. 50 коп. штрафних санкцій

Також відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0000142306/377386 від 17 листопада 2006 року, яким ТОВ «Сім Сім» зменшено суму бюджетного відшкодування в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 549 635 грн. 00 коп. та 274 817 грн. 50 коп. штрафних санкцій

В судовому засіданні встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2004 року у розмірі 549 635 грн. згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок ОСОБА_1 ОДПІ, викладений в акті перевірки від 22.05.2006 № 10850/23-124/31021570, про безпідставне включення TOB «Сім-Сім» до податкового кредиту сум ПДВ за наслідками здійснення операцій з придбання ягід чорниці у товариства з обмеженою відповідальністю «Астерія» (далі - TOB «Астерія») на суму 90 950,40 грн. (у тому числі 15 158,40 грн. ПДВ) та у товариства з обмеженою відповідністю «Західенерго» (далі - TOB «Західенерго») на загальну суму 2 672 385 грн. (у тому числі 534 477 грн. ПДВ). При цьому відповідач виходив з того, що:

- за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2005 № 2-6088/11 державну реєстрацію TOB «Астерія» було скасовано з підстав наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства;

- кошти, сплачені позивачем TOB «Західенерго» за поставлений товар, були перераховані цим посередником у ланцюгу поставки постачальникові -товариству з обмеженою відповідальністю «Вавілон-2000», яке з червня 2004 року не звітувало до податкового органу та реєстрацію якого як платника ПДВ було анульовано за актом від 21.10.2005 року № 5/36.

Однак вказаний висновок податкового органу є помилковим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у матеріалах справи наявні докази на підтвердження дійсного руху активів у процесі здійснення спірних операцій, які надані позивачем.

Вказане рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2005 № 2-6088/11, яким державну реєстрацію TOB «Астерія» було скасовано з підстав наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства і на яке посилається відповідач скасовано ухвалою апеляційного суду м. Київ та направлено на новий розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2007 р. за результатами повторного розгляду позовну заяву ДПА в м. Києві до ТзОВ «Астерія», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб ТОВ «Єврохотелсістем», ТОВ «Терекс», Голосіївської районної держадміністрації м. Києва про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТзОВ «Астерія» - залишено без розгляду, вказана ухвала суду набрала законної сили.

Таким чином рішення суду на яке посилається відповідач скасоване, а тому податковий орган помилково продовжує посилатись на обставини про незаконну господарську діяльність товариства, які в ньому викладені, оскільки вони є безпідставними і не можуть братись судом до уваги.

Так, відповідно до Договору постачання від 01.06.2004 р. та Додаткової угоди між ТОВ «Західенерго ЛТД» та ТОВ «Сім-Сім» постачальник здійснював поставки ягід чорниці. Згідно із п. 5.1 вказаного договору доставка продукції здійснювалась за рахунок продавця та входила у вартість продукції.

Оплата ТОВ «Сім - Сім» вартості за поставлений товар здійснювалась безготівковими розрахунками, що верджується реєстром руху коштів по рахунку (додаток 2 до акту перевірки) та не заперечується податковим органом.

Таким самим чином відбулась оплата одноразової поставки ягід чорниці на суму 90 950,40 грн., в т.ч. ПДВ 15 158,40 грн. на виконання умов договору від 27.07.2004 р. № ЦСС-000039 між ТОВ «Астерія» та ТОВ «Сім-Сім» із зеденням відповідних розрахунків (ст. 11 акту перевірки).

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або рочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, геєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник :атку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або 'рочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку латку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з рахуванням податку.

Відповідно п.п. 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) -платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого зітпого періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Податковим органом при встановленні у акті перевірки порушень вказаних вище законодавчих норм не відображено у чому полягає суть таких порушень, тобто відсутнє посилання на неналежне оформлення податкових накладних, відсутність будь-яких реквізитів у таких, видача податкових накладних не платником ПДВ чи ін.

Відповідно, суми податку на додану вартість по даних поставках віднесені ТОВ «Сім-Сім» до податкового -редиту та в подальшому включені до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з дотриманням казаних вище законодавчих норм та на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що прослідковується із самих первинних документів. Наведені обставини, також, підтверджуються Висновком експерта судово-бухгалтерської експертизи № 355 від 11.05.2007 р. наявним у матеріалах справи, та відповідно до якого підтвердити порушення, викладені у акті перевірки від 20.05.2006 р. не видається за можливе.

Крім того, відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ зверталась до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Астерія» та ТОВ «Сім-Сім» про визнання недійсним господарського зобов'язання по реалізації майна - ягід чорниці, що виникло і виконане за договором від 27.07.2004 р. № ЦСС-000039 та застосування до чонтрагентів наслідків передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

В результаті розгляду даної справи Господарським судом Тернопільської області винесено постанову від 22.09.2010 р. № 14/88-1710 (12/227-3233), відповідно до якої в частині вимог до ТОВ «Сім-Сім» в позові відмовлено, а в частині вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання та вимог до ТОВ «Астерія» провадження по справі закрито.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу б'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При визначенні правових наслідків правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

За результатами розгляду позову ОСОБА_1 ОДПІ до ТзОВ «Астерія», ТзОВ «Сім Сім» про визнання господарського зобовязання недійсним Господарським судом Тернопільської області винесено постанову від 22.09.2010 р. №14/88-1710(12/227-3233), відповідно до якої в частині вимог до ТОВ «Сім-Сім» в позові відмовлено, а в частині вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання та вимог до ТОВ «Астерія» провадження по справі закрито.

Судом встановлено, що така господарська операція дійсно відбулась та мала відповідне належне відображення у бухгалтерському та податковому обліку кожної із сторін.

Крім того усі перераховані обставини, в тому числі щодо наявності порушень були предметом розслідування кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ «Сім Сім» за ознаками ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури м. Тернополя ОСОБА_5 від 07.04.2008 р . кримінальну справу, порушену стосовно посадових осіб ТОВ «Сім-Сім» за ознаками ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, стосовно службових осіб ОСОБА_1 ОДПІ за ознаками ч.2 ст.3 64 КК України, стосовно службових осіб ТОВ «Західенерго ЛТД» за ознаками ч. 2 ст.205 КК України закрито за відсутністю в їхніх діях складів даних злочинів.

В ході розслідування кримінальної справи встановлено ряд обставин та допитано свідків, якими підтверджено дійсні поставки на територію ТОВ «Сім-Сім» ягоди чорниці вантажним транспортом постачальника. Після переробки ягоди чорниці постачалися за кордон згідно укладених контрактів. Суми коштів перераховувались згідно наявних документів - рахунків чи накладних, під час досудового слідства та під час проведення оперативно-розшукових дій співробітниками УБОЗ УМВСУ в Тернопільській області не спростовано покази свідків з приводу придбання чорниці у ТОВ «Західенерго ЛТД» та ТОВ «Астерія»

Таким чином, під час досудового слідства встановлено, що на момент проведення відшкодування ПДВ ТОВ «Сім-Сім» документально підтверджувався факт придбання чорниці у ТОВ «Західенерго ЛТД» та ТОВ «Астерія», документально підтверджувався факт отримання чорниці, проведення оплати за чорницю та лроведення подальшого експорту чорниці, отриманої від ТОВ «Західенерго ЛТД» та ТОВ «Астерія». Під час досудового слідства не зібрано достатніх та об'єктивних доказів, які б спростовували проведення даних господарських операцій.

Здійснення вищевказаних господарських операції підтверджено відповідними первинними документами, складеними відповідно до чинного законодавства на які посилаються і не заперечують їх існування перевіряючі в акті перевірки.

В подальшому отриманий товар був експортований, а відповідні суми ПДВ включені до податкових зобов'язань, що підтведжує повне використання товару в господарській діяльності та відображення в оподатковуваних операціях.

Що стосується товарно - транспортних накладних, то в будь - якому випадку згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства Транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товаро-транспортна накладна, є документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг та понесення транспортних витрат, а не сам факт поставки товару чи її відсутність. Враховуючи те, що,як зазаначалось вище, згідно договорів поставка товарів здійснювалась транспортом постачальника, а її вартість входила у вартість товару, відтак, позивач не поніс жодних витрат по транспортуванню та не відображав таких витрат у податковому обліку, відповідно відсутня будь-яка необхідність у наявності в позивача товарно - транспортних накладних для належного ведення податкового обліку, тому за вказаних обставин не доречним являється зазначення податковим органом у акті перевірки про відсутність товарно - транспортних накладних, які, на хибну думку податкового органу належать до документів суворої звітності. Вважаємо, що за умови наявності таких документів, як договір, податкові накладні, відсутність товарно - транспортних накладних не може слу гувати доказом не недходження товару.

Таким чином, податковим органом при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень зроблено висновки про наявність порушень у ТОВ «Сім Сім» в результаті не непрозорої господарської діяльності інших суб'єктів господарювання: ТОВ «Західенерго», ТОВ «Астерія», ТОВ «Вістолон-2000» та ненадходження податку до бюджету від таких. Однак позивач не може нести відповідальність за порушення вчинені іншими товариствами, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, в період - липень 2004 року, у якому відповідно до акту перевірки від 22.05.2006 р., встановлено порушення попередньо неодноразово перевірявся ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією із зазначенням протилежних висновків щодо наявності порушення:

акт від 20.12.2004 р. № 23-623/31021570/1130 про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Сім- Сім» по питанню правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період 01.07.2004 р. по 31,07.2004 р. - порушень не встановлено.

акт від 05.01.2005 р. № 17/23-31 про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Сім-Сім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Західенерго ЛТД» за період з 28.04.2004 р. по 31.12.2004 р.- порушень не встановлено.

довідка від 12.01.2006 р. № 23-220/31021570 про результати позапланової перевірки ТОВ «Сім-Сім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Західенерго ЛТД» за період з 01.04.2004 р. по 30.09.2005 р.- порушень не встановлено.

Таким чином в суді встановлено, що один і той же період діяльності позивача обревізований чотири рази ОСОБА_1 ОДПІ із встановленням висновків щодо відсутності порушень у трьох випадках та наявності порушення у одному випадку і усі ці протилежні висновки зроблені відносно одних і тих самих господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно до ч. І ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 22.09.2010 р. встановлено, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сім - Сім» державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини з якими закон повязує нікчемність і настання певних юридичних наслідків для сторін у встановленому порядку ОСОБА_1 ОДПІ не доведено.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, то суд погоджується із твердженнями позивача про те, що у відповідача відсутні підстави стверджувати про недійсність господарських зобовязань по реалізації майна ягід чорниці, що виникло і виконане за договором № ЦСС 000039 від 27.07.2004 р. та застосування до його контрагентів наслідки передбачені ч. 1 ст. 208 ГК україни.

Наведене вище свідчить про те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 22.05.2006 р. № 10850/23-124/31021570 є помилковими, суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість», зроблені без врахування суті господарських операцій та первинних документів, а тому до уваги братись не можуть.

Таким чином з огляду на викладене у суду не виникає сумніву щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення спірних операцій з поставки ягід чорниці.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують сплату ним відповідної суми ПДВ у ціні товару постачальников доведена, а факт виконання операцій з придбання позивачем ягід чорниці у TOB «Астерія» та у TOB «Західенерго» встановлений наданими позивачем доказами щодо виконання операцій, якими опосередковувався рух товару від продавців (TOB «Астерія» та TOB «Західенерго») до покупця (TOB «Сім-Сім»), то твердження відповідача про протилежне є помилковим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

З огляду на викладне судом встановлено, що у позивача відбувся дійсний рух активів TOB «Сім-Сім», зміни у його майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції, та позивачем правильно відображено названі операції у податковому обліку.

З врахуванням усіх здобутих в судовому засіданні доказів суд дійшов до висновку, що вказаний позов слід задовольнити, а податкові повідомлення рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції № 0000142306/1/40220 від 03 липня 2006 р. та № 0000142306/377386 від 17 листопада 2006 року скасувати.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України,

Законом України «Про державну податкову службу в Україні»

№ 509-Х11 від 04.12.1990 р., Податковим кодексом України,

ВПсуд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити. Податкові повідомлення рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції № 0000142306/1/40220 від 03 липня 2006 р. та № 0000142306/377386 від 17 листопада 2006 року - скасувати.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після набранням законної сили рішення за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяПодлісна І.М.