Ухвала суду № 47669753, 20.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/6313/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2009/15Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чічіля В.А.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 лютого 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму основної заборгованості за договором позики від 13.08.2013 року у розмірі 14000 дол. США у національній валюті, що за офіційним курсом НБУ (15,74 грн. за 1 долар США) станом на дату подання позову складає 220 360 грн., три проценти річних від суми заборгованості в розмірі 6882 грн. 31 коп. та 2272 грн. 43 коп. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 серпня 2013 року між сторонами укладено договір строкової позики, за яким позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 14000 дол. США. строком на 45 календарних днів до 27 вересня 2013 року, про отримання яких останній склав розписку. Всупереч умовам домовленості, ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконав, грошові кошти позивачу не повернув, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою:вул. МанагароваАДРЕСА_1, м. Кременчук, Полтавська обл.), на користь ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: вул.. Горького, б. 7, кв. 37, м. Кременчук, Полтавська обл.) суму боргу за договором позики від 13 серпня 2013 року станом на 12.11.2014 року в розмірі 220 360 грн. та три проценти річних від суми заборгованості, що складає 6882 грн. грн. 31 коп.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 2272 грн. 43 коп.

Ухвалою цього ж суду від 06 травня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що відносини між ним та ОСОБА_4 є нікчемними, оскільки грошових коштів у останнього він не отримував в натуральному вигляді, а з допомогою вказаної розписки вирішувалися особисті немайнові питання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи, оговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 13 серпня 2013 року між сторонами по справі було укладено договір строкової позики, відповідно до якого позивач надав у борг відповідачеві грошові кошти в іноземній валюті загальною сумою 14000 доларів США, строком на 45 календарних днів, починаючи з 13 серпня 2013 року до 27 вересня 2013 року.

Отримання відповідачем суми позики в розмірі 14000 дол. США підтверджується його розпискою від 13 серпня 2014 року.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що вказана розписка свідчить про укладення між сторонами договору позики і позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за цим договором, а тому сума позики підлягає стягненню разом з 3 % річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13, що у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України, викладена правова позиція, згідно з якою письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведена розписка підтверджує факт укладення між сторонами договору позики грошових коштів, що апелянтом по справі спростовано не було.

Самостійних вимог щодо предмета спору по справі відповідачем не заявлялось, договір позики на тій підставі, що він є фіктивним (ст. 234 ЦК України) або грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця (ст. 1051 ЦК України), в установленому законом порядку не оспорювався.

Положеннями ст.ст. 526, 527, 629 ЦК України закріплений обов'язковий характер зобов'язання.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (у разі позики у національній валюті), а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав до скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі, нормам процесуального та матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: /підписи/

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1